Рішення

від 21.08.2019 по справі 914/1227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 справа № 914/1227/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Інвест» , с. Жирівка, Пустомитівський район, Львівська область до відповідача:Приватного підприємства Кабестан , м. Львів про:стягнення 15769,83 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: Роюк В.В. - директор;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт-Інвест» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Кабестан» про стягнення 15769,83 грн., з яких 12449,18 грн. заборгованості по оплаті товару, 1846,91 грн. пені, 1244,92 грн. штрафу та 228,82 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.08.2019 р.

Ухвалою суду від 07.08.2019 р. розгляд справи відкладено на 21.08.2019 р.

В судове засідання 21.08.2019 р. з`явився директор позивача, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не подав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин суд розглядає справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 19.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (продавець) та Приватним підприємством Кабестан (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 24, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов вказаного договору продав, а відповідач, як покупець прийняв плитку тротуарну на загальну суму 210 937,73 грн., що підтверджують видаткові накладні № РН-1193 від 23.09.2016 р., № РН-1199 від 26.09.2016 р., № РН-1220 від 28.09.2016 р., № РН-1229 від 28.09.2016 р., № РН-1233 від 29.09.2016 р., № РН-1239 від 29.09.2016 р., № РН-1252 від 30.09.2016 р., № РН-1304 від 11.10.2016 р., № 1426 від 27.102016 р., № РН-1466 від 02.11.2016 р., № РН-1616 від 12.12.2016 р., № РН-1618 від 12.12.2016 р . , № РН-1620 від 15.12.2016р., підписані та пропечатані відповідачем.

Однак, відповідач оплату за проданий товар провів частково, у зв`язку із чим станом на дату подання позову до суду в нього залишилася заборгованість в сумі 12449,18 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу штраф в сумі 1244,92 грн., пеню в сумі 1846,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 228,82 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (продавець) та Приватним підприємством Кабестан (покупець) 19.09.2016р. укладено Договір купівлі-продажу № 24 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. Договору).

За умовами п. 2.1. договору продаж товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця, згідно накладної, яка містить в собі окремі товарні пропозиції та ціни на одиницю товару і являється невід`ємною частиною договору.

Положеннями п. 6.2, п. 6.3 договору визначено, що моментом переходу права власності на Товар є момент фактичного приймання-передачі Товару Сторонами (представниками Сторін). Для цілей даного Договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку Сторони домовились, що моментом купівлі-продажу партії Товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній. Товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Покупцем по кількості і якості з підписанням Сторонами накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору продав, а відповідач, як покупець прийняв товар (плитку тротуарну, бордюр, піддони) на загальну суму суму 210 937,73 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-1193 від 23.09.2016 р., № РН-1199 від 26.09.2016 р., № РН-1220 від 28.09.2016 р., № РН-1229 від 28.09.2016 р., № РН-1233 від 29.09.2016 р., № РН-1239 від 29.09.2016 р., № РН-1252 від 30.09.2016 р., № РН-1304 від 11.10.2016 р., № 1426 від 27.102016 р., № РН-1466 від 02.11.2016 р., № РН-1616 від 12.12.2016 р., № РН-1618 від 12.12.2016 р., № РН-1620 від 15.12.2016р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до 4.2. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури, який є невід`ємною частиною даного договору. Строк відтермінування становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Відповідач оплатив позивачу 198488,55 грн. за поставлений згідно договору товар, що вбачається з банківських виписок по рахунку № НОМЕР_1 та оборотно-сальдової відомості по рахунку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, до сплати залишилося 12449,18 грн. за поставлений згідно договору товар.

Відповідно до п. 8.3, п. 8.4 договору, у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 4.2. даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару. За протермінування виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем на підставі зазначених пунктів договору нараховано відповідачу за прострочення платежу штраф у розмірі 10 % від простроченої суми, що становить 1244,92 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, за період з 21.01.2019 р. до 21.06.2019 р., що становить 1846,91 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 228,82 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (продавець) та Приватним підприємством Кабестан (покупець) 19.09.2016 р. укладено Договір купівлі-продажу № 24 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем протягом вересня-грудня 2016 р. поставлено товар на загальну суму 210937,73 грн., який прийнято відповідачем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов Договору, оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу в 30 (тридцять) календарних днів, що відраховується з моменту отримання товару покупцем (п.4.2. договору).

Однак, покупець оплатив поставлений товар частково та з порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 8.3., 8.4. Договору передбачено, у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 4.2. даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару. За прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. № 911/2813/17, від 22.03.2018 р. № 911/1351/17, від 25.05.2018 р. № 922/1720/17 та від 02.04.2019 р. № 917/194/18.

Враховуючи наведене, перевіривши правильність розрахунку заявленого до стягнення штрафу, взявши до уваги ту обставину, що всупереч умовам Договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 10 % від простроченої суми, що становить 1244,92 грн., підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача повністю.

Щодо заявленої до стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем пеня нарахована за період з 21.01.2019 р. до 21.06.2019 р. Як свідчать матеріали справи, товар позивачем було передано протягом вересня - грудня 2016 року з відтермінуванням оплати на тридцять календарних днів від дня, коли покупцем отримано товар. Отже, враховуючи те, що останньою датою отримання товару було 15.12.2016 р. (видаткова накладна № РН-0001620), крайній строк, коли відповідач повинен був оплатити товар - 16.01.2017 р. Відповідно нарахування пені навіть за прострочення оплати товару за останньою накладною мало б починатися з 17.01.2017 р.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. (Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17, від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17.)

З огляду на викладене, суд зазначає, що нарахування пені здійснювалося позивачем невірно, не від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, без врахування наведених положень законодавства, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1846,91 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 228,82 грн. інфляційних втрат, які були заявлені до стягнення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1696,02 грн . Решта суму сплаченого судового збору в розмірі 224,98 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Кабестан (79052, м. Львів, вул. Сластіона, будинок 2, квартира 14; ідентифікаційний код 40735246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (81138, Львівська область, Пустомитівський район, с. Жирівка, вул. Центральна, будинок 81; ідентифікаційний код 32819022) 12449,18 грн. основного боргу, 1244,92 грн. штрафу, 228,82 грн. інфляційних втрат та 1696,02 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. У задоволенні решта позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1846,91 грн. відмовити.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Судові витрати в сумі 228,98 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 .08.2019 р.

Суддя Артимович В.М.