Рішення

від 30.08.2019 по справі 918/515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/515/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка"

про стягнення в сумі 33 314,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №2 АДРЕСА_1 по вул АДРЕСА_2 м. Рівне "Сонячна домівка" про стягнення в сумі 33 314,71 грн..

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений договір №4133/15-ТЕ-28 від 30.01.2015 року купівлі-продажу природного газу, на підставі якого Позивач поставив Відповідачу природний газ, однак взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого газу Відповідач своєчасно не виконував, внаслідок чого Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 535,17 грн., пеню в розмірі 22 969,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 809,87 грн., всього разом Позивач просить стягнути з Відповідача 33 314,71грн..

Ухвалою господарського суду від 25.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/515/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено до розгляду на 06.08.19 року.

Ухвалою суду від 06.08.19р. розгляд справи відкладено на 27.08.19 року.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання 27.08.2019 не з`явились. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від Відповідача до суду повернулась ухвала суду з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представників Позивача та Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

30 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) (змінена назва на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 2 АДРЕСА_1 по вул. Гайдамацькій, м. Рівне "Сонячна домівка" (Покупець), уклали Договір купівлі-продажу природного газу № 4133/15-ТЕ-28 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Відповідно до Додаткових угод № 1 та №2 до договору купівлі-продажу природного газу № 4133/15-ТЕ-28 від 30.05.15р. ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 994,30 грн. з ПДВ.

Згідно п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 101,0 тис. куб. м (сто одну тисячу куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Продавець з січня по грудень 2015 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 123 137,64 грн..

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 18633,84 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2015 року на суму 14677,44 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2015 року на суму 11573,33 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2015 року на суму 13845,64 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2015 року на суму 3467,40 грн.;

-Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2015 року на суму 29472,89 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2015 року на суму 31467,10 грн..

Таким чином, Відповідач зобов`язався оплатити природний газ, поставлений: у січні 2015 року до 15 лютого 2015 року; у лютому 2015 року до 14 березня 2015 року; у березні 2015 року до 14 квітня 2015 року; у квітні 2015 року до 14 травня 2015 року; у жовтні 2015 року до 14 листопада 2015 року; у листопаді 2015 року до 14 грудня 2015 року; у грудні 2015 року до 14 січня 2016 року.

Необхідно зазначити, що Покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1 Договору.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 22969,67 грн. - пені за період з 15.02.2015р. по 28.08.2015р., з 15.05.2015 р. по 29.10.2015р., з 15.04.2015р. по 25.09.2015р., з 15.11.2015р. по 01.01.2016р., з 16.12.2015р. по 01.01.2016р., з 15.01.2016р. по 13.04.2016р.;

3% річних в розмірі 1535,17 грн. за періоди - з 15.03.2015р. по 28.10.2015р., з 15.05.2015 р. по 31.03.2016р., з 15.04.2015р. по 15.10.2015р., з 15.11.2015р. по 01.01.2016р., з 15.01.2016р. по 13.04.2016р., з 16.12.2015р. по 01.01.2016р., та 8809,87 грн.;

інфляційних втрат за періоди - з 01.03.2015р. по 30.05.2015р., з 01.04.2015р. по 30.05.2015р., з 01.05.2015р. по 30.05.2015р., з 01.12.2015р. по 31.03.2016р. згідно долученого розрахунку (а.с. 22-27).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за вищевказані періоди прийшов до висновку, що надані позивачем розрахунки є вірними.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 22969,67 грн. - пені нарахованої за період з 15.02.2015р. по 13.04.2016р., 3% річних у розмірі 1 535,17 грн., нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 13.04.2016р. та інфляційних втрат в розмірі 8 809,87 грн. за період з 01.03.2015р. по 31.03.2016р. є законними та обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Крім того суд зазначає, що 30.11.2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 (далі по тексту також - Закон №1730-VIII від 03.11.2016; Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Сфера дії закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону).

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Отже, на підставі викладеного право на списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, мають теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення.

Однак, як встановлено судом та не спростовано Відповідачем, основна діяльність Відповідача полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Водночас з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 2 АДРЕСА_1 по вул АДРЕСА_2 Рівне АДРЕСА_4 " є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Таким чином списання на підставі ст. 7 Закону неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, в даному випадку не є можливим, оскільки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 не відноситься до теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів несвоєчасність виконання грошових зобов`язань по оплаті за природний газ зі сторони Відповідача згідно договору купівлі - продажу природного газу №4133/15-ТЕ-28 від 30.01.15р., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №2Б по вул. АДРЕСА_2 . Рівне АДРЕСА_4 домівка" (33003, м. Рівне, вул. Гайдамацька, буд. 2Б, ЄДРПОУ 37198073) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 22969,67 грн. пені; 1535,17 грн. три проценти річних, 8809,87 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30 серпня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.