Рішення

від 20.08.2019 по справі 922/1960/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1960/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, кв. 284; ідент. код 35362160)

до Приватного підприємства "ДНК Кристал" (61024, м. Харків, вул. Чайковського, 20, кв. 18; ідент. код 41434541)

про стягнення 146836,54 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" 20.06.2019 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "ДНК Кристал" про стягнення заборгованості за договором № 31/01/18-К про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.01.2018 року у розмірі 146836,54 грн., яка складається з 130000,00 грн. основного боргу, 13438,73 грн. інфляційних втрат та 3397,81 грн. - 3% річних. Судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. та судового збору у розмірі 2202,56,00 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1960/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судове засідання 23.07.2019 р. сторони участь своїх повноважних представників не забезпечили.

Разом з тим, на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 17616 від 22.07.2019 р.), з посиланням на ту обставину, що сторонами вчиняються дії щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 року, враховуючи неявку представників сторін до судового засідання, заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, судом, керуючись приписами ч. 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 202 ГПК України, було відкладено розгляд справи на 20.08.2019 р. о 10:00.

Згідно приписів ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі № 922/1960/19 було відкрито 24.06.2019 року, то з урахуванням приписів ст. 248 ГПК України, справа повинна бути розглянута до 23.08.2019 р.

Сторони у судове засідання 20.08.2019 р. своїх повноважних представників не направили, жодних заяв по суті спору або доказів по справі суду не надали, а відтак справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

При цьому суд наголошує, що сторони були належним чином повідомлені про факт відкриття провадження у даній справі; місце, дату та час проведення судового засідання, проте не скористався своїм правом на надання будь-яких доказів по справі.

Окремо суд наголошує, що оскільки відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 січня 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (позикодавець) та Приватним підприємством "ДНК Кристал" (позичальник) укладено договір № 31/01/18-К про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується повернути надану позику в порядку встановленому цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 150000,00 грн. на безоплатній основі, тобто відсотки не нараховуються і не сплачуються.

Згідно п. 3.1. Договору, поворотна фінансова допомога має бути повернена позичальником позикодавцю в повному обсязі до 31.07.2018 р.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги. (п. 7.1 договору).

Позивач на виконання умов договору № 31/01/18-К про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, перерахував відповідачу на банківський рахунок суму у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 732 від 31.01.2018 з призначенням платежу: безвідсоткова поворотна фінансова допомога, згідно Договору № 31/01/18-К від 31.01.2018 .

У строк, визначений у договорі (31.07.2018 р.), позичальником (відповідачем) грошові кошти не були повернуті позивачу.

15 січня 2019 р. на розрахунковий рахунок позивача було повернуто 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 191 від 15.01.2019 з призначенням платежу: часткове повернення безвідсоткової фінансової допомоги, згідно Договору № 31/01/18-К від 31.01.2018 .

Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, у строк визначений договором (до 31.07.2018), у повному обсязі суму позики позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 130000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір № 31/01/18-К про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.01.2018, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 150000,00 грн. (суму позики).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Надання позики у сумі 150000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 732 від 31.01.2018, копія якого залучена до матеріалів справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що строк надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги - до 31.07.2018 року.

Доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку з повернення фінансової допомоги, наданої позивачем за вказаним договором у розмірі 150000,00 грн. є 31.07.2018.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що в строк визначений договором відповідач не повернув позивачу безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 150000,00 грн., при цьому відповідач доказів протилежного не надав.

Повернення лише частини позики у сумі 20000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 191 від 15.01.2019, копія якого залучена до матеріалів справи.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів належного виконання умов договору не надав, суму безвідсоткової фінансової допомоги у повному обсязі в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 130000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 3 397,81 грн., нарахованих з 01.08.2018 по 19.06.2019 та інфляційних втрат у розмірі 13438,73 грн., що нараховані за період з серпня 2018 по травень 2019.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем зобов`язання з повернення суми фінансової допомоги, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3 % річних у сумі 3 397,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 13438,73 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві викладена вимога, зокрема, щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження факту надання юридичних послуг адвокатом Шевченко Галиною Юріївною до матеріалів справи надано лише ордер серія КВ № 380194 від 14.06.2019 року.

Разом з тим суд наголошує, що для включення всієї суми фактичних витрат на правничу допомогу адвоката у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат береться до уваги: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також при визначенні суми таких витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У даному випадку для підтвердження понесених витрат, позивач не долучив до справи жодного доказу. Зокрема, до суду не надано договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Шевченко Г.Ю., із визначенням умов виникнення між ними правовідносин; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю вказаною особою; копію опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат; первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання та виконання таких послуг, належної їх сплати заявником, зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів чи прибуткового касового ордеру.

Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., позивачем не було надано жодного доказу, а відтак суд не знаходить правових підстав для покладення вказаних у позові витрат на відповідача та відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДНК Кристал" (61024, м. Харків, вул. Чайковського, 20, кв. 18; ідент. код 41434541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, кв. 284; ідент. код 35362160) 130000,00 грн. основного боргу; 13438,73 грн. інфляційних втрат, 3397,81 - 3% річних та 2202,56 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (ідент. код 35362160) про стягнення з Приватного підприємства "ДНК Кристал" (ідент. код 41434541) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "27" серпня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков