Рішення

від 30.08.2019 по справі 922/2139/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2139/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" (49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, б. 11; код ЄДРПОУ: 34986490) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (юридична адреса: 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, б. 20 А, оф. 1; поштова адреса: 61052, м. Харків, а/с 10555; код ЄДРПОУ: 40213705) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.№ 2139/19 від 08 липня 2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" , в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" заборгованість у розмірі 83 988,00 грн.;

- покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою безпосереднього врегулювання спору, неодноразово звертався до відповідача з претензіями в усній формі телефонним зв`язком, а 13.06.2019 була надіслана відповідачу претензія з вимогою здійснити поставку оплаченого товару або повернути сплачені кошти в сумі 83 988,00грн. з ПДВ, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП", яка залишена Відповідачем без задоволення. Непроведення поставки товару та розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукає позивача звернутись з даним позовом до суду.

09 липня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі №922/2139/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, згідно ч. 4 ст. 250 ГПК України строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Сторонам роз`яснено, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09 липня 2019 року, місцезнаходження відповідача - 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, б. 20 А, оф. 1. Разом з тим, позивачем при поданні позовної заяви було вказано поштову адресу - 61052, м. Харків, а/с 10555. Саме на ці адреси судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними в у справі матеріалами.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

11 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (постачальник) було укладено договір поставки № 44 (а.с.13-18,т.1)

В пункті 1.1. зазначеного Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах цього Договору.

Найменування товару, асортимент, кількість, строк поставки і вартість товару визначається в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. Договору).

Приймання-передача товару оформлюється видатковими накладними, які містять відомості про фактичні умови здійснених господарських операцій з поставки товару (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.4.2.1. та п.4.2.2. Договору обов`язком покупця є здійснення попередньої оплати товару у розмірі та у порядку, передбаченими умовами цього договору та отримання в погоджений строк даного товар.

Після здійснення попередньої оплати покупцем постачальник зобов`язаний поставити товар у строк, визначений у специфікації до цього договору та передати товар у зазначеному місці (п.4.4.1. ,п.4.4.3. Договору).

Згідно з п.5.2. Договору загальна сума договору: 69990,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 14008,00 грн., разом з ПДВ - 83998,00 грн.

У специфікації №1 до договору поставки №44 від 11 квітня 2019 року сторони визначили, що загальна вартість товару разом з ПДВ становить 83998,00 грн. Кінцева дата поставки 30 календарних днів з дати передплати (а.с.19,т.1).

11 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" рахунок № 224 на оплату товару - насосного агрегату НВЗ 20 з електродвигуном 2,2 кВт/1500 об/хв. в кількості З штуки на загальну суму 69990,00 грн. без ПДВ, всього на 83 988,00 грн. з ПДВ (а.с.20,т.1).

На виконання умов договору, згідно з платіжним дорученням №446 від 26 квітня 2019 року, позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 83988,00 грн. (а.с.27,т.1).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" зобов`язане було поставити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" товар у строк не пізніше 26 травня 2019 року.

В пункті 7.2. Договору зазначено, що у випадку непостачання товару протягом 6 та більше робочих днів з моменту закінчення строку поставки, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору частково відносно непоставленої частини товару.

Так, відповідно до Акту звірки розрахунків сформованого позивачем станом на 13 червня 2019 року, заборгованість відповідача становить 83988,00 грн. (а.с.23,т.1).

Разом з тим, 13 червня 2019 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію щодо здійснення поставки оплаченого товару по договору поставки №44 від 11 квітня 2019 року або повернення грошей за непоставлений товар, що підтверджується накладними та описом вкладення в цінний лист (а.с.21-22,24-25,т.1).

Вищезазначена претензія, як зазначає позивач, відповідачем залишена без задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату згідно Договору поставки №44 та Специфікації №1 до договору від 11 квітня 2019 року на рахунок відповідача у розмірі 83988,00 грн.

Як зазначено в частині 1 статті 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Виходячи з положень договору поставки № 44 та специфікації №1 від 11 квітня 2019 року кінцева дата поставки становить 26 травня 2019 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей самий строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11 зроблено висновок про те, що умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки №44 від 11 квітня 2019 року.

В постанові Верховного Суду України від 13 травня 2019 року по справі № 910/15009/17 зроблено висновок про те, що оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували ч. 2 ст. 693 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу на загальну суму 83988,00 грн., однак не виконання відповідачем свого обов`язку щодо передачі позивачу товару на вказану суму, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 83988, 00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №4 від 27 червня 2019 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 247--252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" (вх. №2139/19 від 08 липня 2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (юридична адреса: 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, б. 20 А, оф. 1; поштова адреса: 61052, м. Харків, а/с 10555; код ЄДРПОУ: 40213705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь СП" (49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, б. 11; код ЄДРПОУ: 34986490; п/р № НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346)) заборгованість у розмірі 83 988 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "30" серпня 2019 р.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя Т.О. Пономаренко