Рішення

від 07.05.2019 по справі 752/16775/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16775/18

Провадження №: 2/752/2268/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Рєзнік В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю БСД про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

встановив:

13.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ БСД про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2011 року його було прийняли на роботу на посаду комірника у ТОВ БСД . 12.06.2018 року на підставі наказу директора ТОВ БСД його було звільнено з посади комірника згідно п.4 ст. 40КЗпП України. Не погоджуючись із зазначеним наказом, звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним. Зазначив, що має місце не виплати йому заробітної плати за періоди: з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно, з серпня 2017 року по 12 червня 2018 року, що разом складає 43 088 грн. 09 коп. Крім того, посилаючись на те, що ТОВ БСД порушило строки виплати йому заробітної плати в останнього виник обов`язок виплати компенсації втрати частини грошових доходів, розмір якої становить 3 514 грн. 06 коп., а також 3 процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України. З підстав наявності заборгованості та порушення вимог ст. 115 КЗпП України просив стягнути з відповідача належну йому заробітну плату в сумі, що складає 43 088 грн. 09 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати, нараховану відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати розміром 3 514,06 грн., три проценти річних від простроченої суми розміром 1079 грн. 04 коп.

Провадження у справі відкрито 15.08.2018 року, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

22.10.2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачу не нараховувалася заробітна плата за період з серпня 2017 року по 12 червень 2018 року, оскільки він був відсутній на роботі без поважних причин.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сидоренко М.В. у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили задовольнити з зазначених у позовній заяві підстав, а також доповнили, що за результатами судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ БСД про визнання незаконним наказу про його звільнення та поновлення на робоі судом ухвалено рішення про задоволення таких вимог, рішення суду набрало законної сили.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час проведення судового засідання, явку свого представника в судове засіданя не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави для відкладення розгляду справу, визначені у п. 2 ст. 223 ЦПК України, відсутні.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а правилами ч. 4 ст. 82 цього Кодексу встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що з 01.10.2011 року ОСОБА_1 на підставі наказу №1ВК від 01.10.2011 року був зарахований на посаду комірника ТОВ БСД , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с. 57).

12.06.2018 року наказом №2ВК директора ТОВ БСД ОСОБА_1 звільнено з посади комірника згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, за відсутність на робочому місці без поважних причин з 01.08.2017 року (а.с.9).

Як видно зі змісту зазначеного вище наказу про звільнення позивача, підставою для такого звільнення роботодавець вказав: акт № 1 від 01.08.2017 року, акт №2 від 02.01.2017 року, акт№3 від 07.082017 року, акт №4 від 31.08.2017 року та інші акти до 12.06.2018 року включно.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 стверджував, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо виплати йому заробітної плати, оскільки перебував у трудових відносинах з останнім.

За правилами ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України.

Подаючи відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , про стягнення невиплаченої представник відповідача стверджував, що заробітна плата яку просить стягнути ОСОБА_1 , зокрема за період з серпня 2017 року по 12 червень 2018 року, останньому не нараховувалася, оскільки він був відсутній на роботі без поважних причин, у зв`язку з чим його і було звільнено 12.06.2018 року з посади комірника.

Однак, зазначені вище твердження відповідача спростовуються рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.02.2019 року, яке набрало законної сили 28.03.2019 року, відповідно до якого судом визнано незаконним наказ ТОВ БСД № 2ВК від12.06.2018 року про звільнення з 12.06.2018 року ОСОБА_1 з посади комірника ТОВ БСД за п.4 ст. КЗпП України (а.с.131-136).

Крім того, цим же рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді комірника ТОВ БСД з 12.06.2018 року з тих підстав, що відповідачем не спростовано твердження позивача про причини його відсутності на робочому місці, що відповідач фактично не допускав його до роботи, відібравши ключі від приміщень складів, сейфу, розташованого в одному зі складів, призначеного для зберігання документів про рух товару, та інших підсобних приміщень, до яких він мав доступ згідно своїх посадових обов`язків, відібрав сім-карту номером, який використовував у робочих цілях, також відповідач висловив вимогу, щоб позивач забрав з приміщення всі свої особисті речі та більше там не з`являвся.

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих Лівобережним об`єднанням управлінням Пенсійного фонду України за формою Ок-5 від 03.03.2018 року сума зарахованої заробітної плати за періоди : з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно, та з серпня 2017 року по 12 червня 2018 року становить 43 088 грн. (а.с. 11-13).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача належної йому заробітної плати за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно та з серпня 2017 року по 12 червня 2018 року включно, що разом складає 43 088 грн. 09 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (надалі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом ст. 2 зазначеного вище Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, у вказаній статті також зазначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно п 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі - Порядок), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Отже, заробітна плата, як грошові доходи, підпадає під діюЗакону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , а тому відповідач зобов`язаний здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків здійснення вказаної виплати.

Згідно положень ст. 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем здійснено розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, згідно якого сума компенсації за періоди з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно, та з серпня 2017 року по 12 червня 2018 року становить 3 514 грн. (а.с. 3).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також відсутність заперечень щодо правильності зробленого позивачем розрахунку від відповідача, суд вважає, що розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у сумі 3 514, 00 грн. є такими, що обчислені у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ БСД з підстав порушення строків виплати належної йому заробітної плати та у відповідності до вимог ст.ст. 610,625 ЦК України три проценти річних від належної йому до виплати заробітної плати за періоди з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно, та за період з серпня 2017 року по травень 2018 року в розмірі 1079, 40 грн.

Так, правилами статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язаня.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, а заявлені позивачем вимоги виникли на підставі трудових правовідносин, які регулюються нормами законодавства про працю, а відтак у суду відсутні підстави для застосування до правовідносин, які мають місце між сторонами у справі положень статті 625 ЦК України, відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині не підлягають задоволенню судом.

З огляду на висновки суду про задоволення заявлених позивачем позовних вимог, а також те, що сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати судового збору на користь держави, у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України, у розмірі, який передбачений Законом України Про судовий збір за вимоги, що були предметом вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 115,116,117,233 КЗпП України, ст.ст. 610,625 ЦК України, ст. ст. 3,4,81, 82,133, 141, 258, 259, 263-265, 266, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю БСД про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БСД (код ЄДРПОУ 35137916, п.і. 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34Л) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату в розмірі 43 088, 00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3 514, 00 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 46 602 (сорок шість тисяч шістсот дві) гривні.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БСД (код ЄДРПОУ 35137916, п.і. 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34Л) на користь держави судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк