Ухвала

від 13.08.2019 по справі 757/41494/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41494/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТТОРГ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2019, у кримінальному провадженні №42014000000000869 від 26.08.2014, на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках,-

В С Т А Н О В И В :

06.08.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТТОРГ», яке передано слідчому судді ОСОБА_1 07.08.2019, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2019, у кримінальному провадженні №42014000000000869 від 26.08.2014, на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках, які відкриті та обслуговується в АТ «УкрСиббанк»» (МФО 351005) за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, окрім інших і ТОВ "ХІТ-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42215348), рахунки: № НОМЕР_1 (980), № НОМЕР_2 (980).

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, таким чином просить суд скасувати арешт накладений на банківські рахунки.

Адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутність, вимоги підтримала та просила задовольнити.

Прокурор, за клопотанням якого накладено арешт в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність представника ГПУ, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Департаментом організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014000000000869 від 26.08.2014 за фактом скоєння службовими особами Державного агентства «Укравтодор», Міністерства інфраструктури України, ДП «Українські дорожні інвестиції», ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння службовими особами ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», ТОВ «Нікопром Трейд», ТОВ «Мостстройком» та іншими невстановленими особами злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке розслідується слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2019, у кримінальному провадженні №42014000000000869 від 26.08.2014, накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках, які відкриті та обслуговується в АТ «УкрСиббанк»» (МФО 351005) за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, окрім інших і ТОВ "ХІТ-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42215348), рахунки: № НОМЕР_1 (980), № НОМЕР_2 (980).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2019 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з наявності даних про достатність доказів, що майно відповідає підставам зазначених в ч. 1 ст. 170, п. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України та п.п. 1, 3 ст. 96-2 КК України, а тому з метою уникнення негативних наслідків, з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно заявника.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №№42014000000000869 від 26.08.2014.

Наряду з вказаним, слід прийняти до уваги, що в обґрунтування заявлених вимог до клопотання долучено копію ухвали слідчого судді про накладення арешту та документи на підтвердження повноважень адвоката та довідку про залишок коштів на рахунку, що в своїй сукупності не може спростувати доводи щодо підстав накладення арешту на майно.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу, а відтак не спростовано в судовому засіданні наявних ризиків, що залишаються, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо обмеження права власності, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що втручання органу досудового розслідування у право на мирне володіння майном заявника забезпечує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника, а також, що існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між арештом майна та метою, яку даний захід прагне досягти.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Товариства зобмеженою відповідальністю«ХІТТОРГ» проскасування арешту,накладеного ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду м.Києва від05.07.2019,у кримінальномупровадженні №42014000000000869від 26.08.2014,на грошовікошти,що знаходятьсяна банківськихрахунках відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1