Ухвала

від 23.08.2019 по справі 757/41751/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41751/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛСТРОЙ» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019, у рамках кримінального провадження № 62019000000000642,

В С Т А Н О В И В :

Директор ТОВ«КАПІТАЛСТРОЙ»ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 - українська гривня, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649), що належать ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42733240), із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що грошові кошти на рахунках ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ», не відповідають ознакам визначеним ст. 98 КПК України, оскільки не мають матеріального вираження та індивідуальних ознак, а відтак не можуть бути речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України. Окрім того, суб`єкт звернення посилається на ті обставини, що органом досудового розслідування не вказано кількість і рух безготівкових грошових коштів. Крім цього, вказує, що товариство не має відношення до розслідуваного кримінального провадження № 62019000000000642, службовим особам товариства про підозру у вчиненні будь-якого злочину не оголошено. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням товариства права користування та розпорядження майном, негативно впливає на господарську діяльність, платоспроможність і виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань. Вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 клопотання підтримує, просить задовольнити, посилаючись на виколенні в клопотанні обставини.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, вказавши, що арештовані грошові кошти на рахунках є речовими доказами у кримінальному провадженні та не відпала необхідність у скасуванні арешту майна.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 - українська гривня, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649), що належать ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42733240), із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Як вбачається із змісту вищенаведеної ухвали, Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62019000000000642 від 13.05.2019 за фактом розтрати державних коштів шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах службовими особами МОЗ України, підприємствами, що належать до сфери управління зазначеного Міністерства та за фактом службової недбалості службових осіб МОЗ України, що завдало істотної шкоди охоронюваним державним інтересам за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 вбачається, що підставами накладення арешту на грошові кошти належні ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на гроші у безготівковій формі, які знаходяться на банківських рахунках.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Oneryildiz v. Turkey [GC]» n. 124, поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні об`єкти та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Питання, яке потребує розгляду, полягає в тому, чи можна, враховуючи всю сукупність обставин справи, вважати їх такими, що наділяють заявника правом на матеріальний інтерес, захищений цим положенням. Отже, так само як матеріальні об`єкти, певні права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», тобто «майном» для цілей цього положення. Поняття «майно» означає не лише «існуюче майно», але також може охоплювати активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні обґрунтоване й «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити право власності.

За наведених обставин, посилання представника заявника, як на правову підставу для скасування арешту майна, те, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках не мають матеріального вираження, а відтак не можуть бути речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України, сприймаються критично.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Між тим, як вбачається із змісту ухвали про арешт майна, під час розгляду клопотання не встановлювався розмір заподіяної шкоди кримінальним правопорушенням та її співмірність із розміром арештованих грошових коштів.

Як слідує із фабули кримінального провадження, предметом розслідування кримінального провадження є привласнення державних коштів в особливо великому розмірі на загальну суму понад 18,7 млн. шляхом проведення господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, в тому числі ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ».

В даному випадку слідчий суддя приходить до висновку, що арешт був накладений без доказів співмірності розміру арештованих грошових коштів та розміру заподіяної шкоди кримінальним правопорушенням, на яке було накладено арешт, тобто, з порушенням п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України, оскільки такі обставини при накладені арешту майна не досліджувались.

При цьому, посилання прокурора у судовому засіданні, на протоколи допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які вказували, що не працювали на даному підприємства, у своїй сукупності із наданими на противагу доводів прокурора представником заявника доказів, не може слугували достатніми підставами для подальшого збереження арешту майна та підстав сумніватись у нездійсненні реальної господарської діяльності товариства.

Положення частини 4 статті 173 КПК передбачають, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту грошових коштів заявника спростовується, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛСТРОЙ» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019, у рамках кримінального провадження № 62019000000000642 задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019, на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 - українська гривня, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649), що належать ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42733240), із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «КАПІТАЛСТРОЙ» їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1