Постанова

від 30.08.2019 по справі 465/5002/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5002/17 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/1165/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:80

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України , Адміністрації Державної прикордонної служби України про стягнення належних до виплати в день звільнення сум та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 03 липня 2018 року про зменшення розміру позовних вимог (а.с.126-130), остаточно просила: стягнути солідарно з Державного підприємства Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України (далі - ДП ОБД ДПСУ ) та Адміністрації Державної прикордонної служби України вихідну допомогу при звільненні в розмірі 6175 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 56050 грн. 59 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 245 грн. 69 коп., а всього 62471 грн. 28 коп. з урахуванням 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що наказом ДП ОБД ДПСУ №67 від 08 серпня 2017 року її було звільнено з 14 серпня 2017 року з посади головного бухгалтера на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, однак, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, в день звільнення їй не було виплачено усіх належних до виплати сум, а саме: заробітну плату за червень - серпень 2017 року в розмірі 15300 грн., яку за червень та липень 2017 року їй виплачено 17 жовтня 2017 року, а за серпень 2017 року - 12 грудня 2017 року; компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку в розмірі 22262 грн., яку їй виплачено 25 червня 2018 року; вихідну допомогу при звільненні в розмірі 12350 грн., яку їй частково, у розмірі 6175 грн., виплачено 25 червня 2018 року, та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 245 грн. 69 коп., а тому вона має право на стягнення невиплачених їй і вказаних вище сум та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який вона обрахувала в розмірі 56050 грн. 59 коп. станом на 01.05.2018 року і підтвердила стягнення середнього заробітку у вказаному розмірі заявою від 03 липня 2018 року (а.с.126-130).

Позивач зазначала, що вказані суми підлягають солідарному стягненню з відповідачів, оскільки засновником ДП ОБД ДПСУ є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.01.2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП ОБД ДПСУ у користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 6175 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 56050 грн. 59 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 245 грн. 69 коп., а всього 62471 грн. 28 коп. з урахуванням податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

У задоволенні вимог позивача до відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України - відмовлено.

Стягнуто з ДП ОБД ДПСУ в дохід держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - ОСОБА_2 , просить рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про солідарне стягнення присуджених їй судом першої інстанції сум з обох відповідачів.

Апелянт вважає, що ДП ОБД ДПСУ та Адміністрація Державної прикордонної служби України, як засновник названого підприємства, повинні нести солідарну відповідальність перед звільненими працівниками, оскільки рішення про ліквідацію підприємства, на якому вона працювала до звільнення, було прийнято саме Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України , датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення .

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.08.2019 року, є дата складення повного судового рішення - 30.08.2019 року .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 КЗпП).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що до звільнення, позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера в ДП ОБД ДПСУ .

Наказом №67 від 08.08.2017 року по ДП ОБД ДПСУ позивача звільнено із займаної посади з 14.08.2017 року у зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

На момент звільнення позивача з роботи, їй належали до виплати: заробітна плата за червень - серпень 2017 року, компенсація за невикористану щорічну відпустку та вихідна допомога, яку підприємство в день звільнення не виплатило, що не оспорюється відповідачем.

Також встановлено і наведено вище, що протягом розгляду справи підприємство виплатило позивачеві в повному обсязі заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану щорічну відпустку та частково виплатило вихідну допомогу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення належних позивачеві до виплати і ще невиплачених підприємством сум, а також про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що в повній мірі узгоджується із наведеними вище нормами закону, і в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Статуту ДП ОБД ДПСУ , засновником названого підприємства є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Відповідно до Статуту ДП ОБД ДПСУ , підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс та рахунки в банківських установах, здійснює самостійну господарську діяльність, займається підбором і комплектуванням кадрів, оплата праці яких здійснюється за рахунок прибутку від його господарської діяльності.

Встановлено, що 08.06.2017 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято рішення (наказ №316АГ) про припинення діяльності ДП ОБД ДПСУ шляхом ліквідації.

Цим наказом утворено ліквідаційну комісію, головою якої визначено генерал-майора ОСОБА_3 .

У п.5 наказу зазначено, що ліквідацію ДП ОБД ДПСУ провести до 31.10.2017 року.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №586АГ від 27.10.2017 року ліквідацію названого підприємства продовжено до 30.04.2018 року.

Відомостей про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію ДП ОБД ДПСУ в матеріалах справи немає.

Отже, матеріалами справи та локальними нормативними актами ДП ОБД ДПСУ підтверджено і цей факт визнається учасниками справи, що роботодавцем позивача було саме ДП ОБД ДПСУ , яке за рахунок прибутку від господарської діяльності здійснювало оплату праці своїх працівників, а тому саме ДП ОБД ДПСУ є належним відповідачем по справі за позовними вимогами позивача і саме з нього підлягають стягненню належні до виплати позивачеві кошти та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, дійшовши правильного висновку про задоволення вимог позивача, звернених до відповідача ДП ОБД ДПСУ , а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 серпня 2019 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.