Постанова

від 02.09.2019 по справі 922/2289/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа № 922/2289/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Елемент" (вх.№2023Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2019 (суддя Рильова В.В., повний текст рішення - 06.03.2019) у справі №922/2289/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Елемент", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ, в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Харків,

про стягнення 22500,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення з відповідача, як страховика, страхового відшкодування на суму 46500,00грн відповідно до договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА від 29.08.2016.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бізнес елемент" страхове відшкодування в розмірі 22500, 00грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 774, 40грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2289/17 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2018 скаргу ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі №922/2289/17 скасовано; справу №922/2289/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно, зокрема, з`ясувати обсяг відповідальності відповідача, як страховика, з урахуванням умов договорів страхування від 18.05.2015 та від 29.08.2016 як самостійних правочинів, дослідити обставини звернення позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, встановити правомірність результату її розгляду, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті та в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 316 ГПК України).

20.11.2018 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Бізнес елемент" про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування в розмірі 22500,00грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування на суму 22500, 00грн відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору залишено за позивачем.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог; судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17 залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору у належному порядку та розмірі. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 апеляційну скаргу повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" у зв`язку з тим, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" повторно звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що страхова подія, яка виникла внаслідок укладеного договору № 24 від 20.11.2015 про надання консультаційних послуг не охоплюється дією одного з договорів страхування. На думку апелянта, в даному випадку моментом настання шкоди слід вважати не період дії договору, при виконання якого вона виникла, а конкретний момент у часі, коли вимога третьої особи набула ознак обґрунтованості та доведеності, пред`явлена в період дії договору страхування та підтверджується рішенням суду.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17. В обґрунтування клопотання посилається на усунення недоліків, які стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 у справі №922/2289/17 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Тихий П.В., судді Россолов В.В., Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк відповідачу та третій особі для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представником позивача - 09.07.2019, представником відповідача - 18.07.2019, третьої особи - 09.07.2019.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Колегія суддів повідомляє, що відповідач та третя особа не скористались правом подачі відзивів на апеляційну скаргу, клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/00000035/15/ВА строком дії з 19.05.2015 до 18.05.2016.

29 серпня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА строком дії з 30.08.2016 до 29.08.2017.

За вказаними договорами страхування від 18.05.2015 та від 29.08.2016 страхувальник зобов`язався сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору, а страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами.

Відповідно до п. 2.3. зазначених договорів визначено в якості застрахованої діяльності - аудиторську діяльність.

Згідно з п. 2.1. договорів, предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі в результаті провадження страхувальником застрахованої діяльності, зазначеної в пунктах 2.3. договорів.

Пунктами 4.1. договорів сторони погодили, що страховим випадком є настання внаслідок ненавмисної помилки (необережності, неогляду) страхувальника при здійсненні застрахованої діяльності цивільної відповідальності Страхувальника за заподіяння шкоди в період дії Договору.

У п. 4.2. договорів сторони визначили, що відповідальність Страхувальника за заподіяння шкоди третім особам підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили протягом строку дії Договору та згідно з яким страхувальника зобов`язано відшкодувати шкоду, заподіяну третій особі.

Відповідно до п. 4.3. договорів випадок визнається страховим за наявності таких умов: факт завдання шкоди страхувальником та її розмір є обґрунтованими та доведеними; ненавмисні помилки (необережність, недогляд), що спричинили заподіяння шкоди, мали місце протягом строку дії договору; має місце причинно-наслідковий зв`язок між застрахованою діяльністю страхувальника та фактом заподіяння шкоди; страхувальник винний відповідно до норм законодавства у заподіянні шкоди; пред`явлені третіми особами вимоги щодо відшкодування заподіяної страхувальником шкоди заявлені відповідно до та на підставі норм чинного законодавства; вимоги щодо відшкодування шкоди пред`явлені страхувальнику протягом строку дії договору.

Пунктом 6 договорів страхування встановлено розмір страхової суми за договором - 50 000,00 грн., а пунктом 7 договорів визначено розмір безумовної франшизи - 5% від страхової суми, передбаченої пунктом 6 Договорів.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (виконавцем) та Приватним акціонерним товариством "ХЕМЗ-ІРЕС" (замовником) було укладено договір про надання консультаційних послуг № 24.

Відповідно до п.1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки надати консультаційні послуги з супроводу проведення обов`язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПАТ "ХЕМЗ-РЕС" і перенесення даних бухгалтерського обліку в програмне забезпечення для автоматизації обліку з метою визначення достовірності даних станом на 31.12.2015, кінцевим результатом яких будуть відображені в програмному продукті 1С дані бухгалтерського обліку (фінансової звітності) станом на 31.12.2015.

Пунктом 5.5. договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною, але не більше вартості робіт за цим договором, - 60 800,00 грн. (пункт 2.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, в жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" збитків. На підтвердження позовних вимог Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС" посилалося на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" обов`язків за Договором про надання консультаційних послуг № 24 провід 20.11.2015, у зв`язку з чим у позивача виникли збитки у вигляді сплаченої ним суми попередньої оплати в розмірі 45 600,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2017 у справі №922/3445/16 позовні вимоги ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" задоволено; стягнуто з ТОВ "Бізнес елемент" на користь ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" 45 600,00 грн. збитків та 1 378,00 грн. судового збору; постановою Харківського апеляційною господарського суду від 03.04.2017 зазначене судове рішення залишено без змін.

12 квітня 2017 року Господарським судом Харківської області у справі № 922/3445/16 видано наказ про стягнення з ТОВ "Бізнес елемент" на користь ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" 45 600,00 грн. збитків та 1 378,00 грн. судового збору, на виконання якого 25.04.2017 державним виконавцем Київського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.04.2017 у справі №922/3445/16.

17 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою про настання страхового випадку - стягнення збитків та судового збору за рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/3435/16 від 06.02.2017 та повідомлено, що на вищевказане рішення буде подана апеляційна скарга у встановлений законом термін.

Листом від 27.02.2017 за вих. №15 Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" було повідомлено позивача про те, що після отримання документів, передбачених договором страхування, відповідач розгляне їх, проведе повний та всебічний аналіз та повідомить позивача про результати даного розгляду.

20 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача в порядку п.12 договору страхування від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на користь третьої особи - ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС". Як вказує позивач, одночасно із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог розділу 12 договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами відповідачу було надано всі необхідні підтверджуючі документи.

Оскільки, позивач не отримав від відповідача будь-якої інформації або вимоги відповідно до п. 12.5. Договору страхування про недостатність наданих документів або даних для виплати страхового відшкодування, 14.06.2017 на адресу ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було направлено претензією щодо невиконання умов Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА та вимогою виплатити передбачене даним договором страхове відшкодування.

Листом за вих. № 1925/17 від 13.06.2017 ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що подія, яку страхувальник визначив страховим випадком, мала місце в період дії договору № 24 про надання консультаційних послуг з 20.11.2015 по 23.01.2016, тоді як на момент звернення позивача за виплатою страхового відшкодування відповідальність позивача перед третіми особами була застрахована відповідачем на підставі договору страхування від 29.08.2016, строк дії якого визначено з 30.08.2016 по 29.08.2017; при цьому, строк дії попереднього договору страхування, укладеного між сторонами спору 18.05.2015, сплив 18.05.2016; відповідач не визнав страховим випадком невиконання позивачем зобов`язань перед третьою особою за договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, оскільки позивачем не доведено факту невиконання ним договірних зобов`язань внаслідок ненавмисної помилки (необережності), що не узгоджується з ознаками страхового випадку, погодженого сторонами спору в пункті 4.1. договору страхування від 18.05.2015.

Зазначені обставини стали підставою для звернення страхувальника з цим позовом до господарського суду з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхового відшкодування.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

У ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Преамбулою Закону України "Про страхування" визначено сферу дії цього Закону та поширено його на відносини страхування з метою посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Під поняттям "страхування" статтею 1 цього Закону визначено вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальникам надано право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, зокрема, договорів страхування відповідальності, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України.

У ст. 8 Закону України "Про страхування" зазначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов`язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов`язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За приписами ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Дані норми також узгоджується зі статтями 988-990 Цивільного кодексу України.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначені підстави відмови у страхових виплатах та страховому відшкодуванні, зокрема, навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Так, згідно пункту 5.1. Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 Закону України "Про страхування"), затверджених Головою Правління АТ "УПСК" 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 №1590303 (далі - Правила добровільного страхування) (том 1, арк.с. 123-154) страховим випадком не визнається і страхове відшкодування не виплачується у випадках:

п.п. 5.1.1. Якщо шкода спричинена внаслідок події, яка не визначена в Договорі страхування як страховий випадок та/або мала місце за межами місця дії Договору страхування, та/або викликана обставинами, про які страхувальник знав або повинен був знати, але не вжив усіх від нього залежних заходів для запобігання страхового випадку;

п.п. 5.1.2. Умисного заподіяння шкоди або навмисних дій Страхувальника, його працівників, осіб, які входять до складу органу управління Страхувальника, спрямованих на виникнення страхового випадку, змовою Страхувальника та третьої особи.

Згідно п. 5.2. вказаних Правил до страхових випадків не відносяться:

п.п. 5.2.1. Вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної третім особам до дати початку дії Договору страхування або після закінчення строку його дії, якщо інше не передбачено Договором страхування.

Пунктом 5.3. встановлено, що дія цих Правил не поширюється на вимоги щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з: …

п.п. 5.3.2. Затримкою виконання зобов`язань за договором (контрактом) та виплатою компенсацій у цьому випадку, якщо інше не передбачено Договором страхування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - ТОВ "Бізнес Елемент", як виконавець, взяв на себе зобов`язання з надання третій особі - ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" послуг із супроводу проведення обов`язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" та перенесення даних бухгалтерського обліку в програмне забезпечення для автоматизації обліку з метою визначення достовірності даних обліку станом на 31.12.2015, про що укладено Договір № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 строком дії до 23.01.2016 (пункти 1.1., 6.1. договору) (том. 1, арк.с. 21-23).

Пунктом 5.5. Договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною, але не більше вартості робіт за цим договором, - 60 800,00 грн. (пункт 2.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що страховим випадком страхувальником визначено факт завдання ним шкоди третій особі - ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" внаслідок неналежного виконання зобов`язань з надання послуг аудиту за договором № 24 від 20.11.2015, що було встановлено рішенням суду від 06.02.2017 у господарській справі №922/3445/16.

Відповідно до ч.1 ст. 362 Господарського кодексу України аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Згідно ч.1, 2 ст. 363 Господарського кодексу України аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб`єктами господарювання на його проведення.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, з аналізу вказаних норм Господарського кодексу України вбачається, що аудиторська діяльність є видом господарської діяльності аудитора/аудиторської організації, яка здійснюється ними на власний ризик; суб`єкт аудиторської діяльності вправі застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами-замовниками аудиторських послуг, пов`язану з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов`язань.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 встановлено, що відповідач (ТОВ "Бізнес елемент") порушив своє зобов`язання та не надав послуги, обумовлені Договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" не надало суду будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне надання ним послуг за Договором при вирішенні даного спору.

Підписаний сторонами акт наданих робіт, який згідно пункту 3.1 Договору є доказом фактичного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, в матеріалах справи відсутній. Харківський апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 03.04.2017 у справі №922/3445/16 також зазначив, що посилання відповідача на часткове надання послуг не підтверджене матеріалами справи.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що завдана ТОВ "Бізнес елемент" шкода викликана обставинами, про які страхувальник знав, оскільки пунктом 5.5. Договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною. Проте, позивач не вжив усіх від нього залежних заходів для належного виконання умов Договору про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі №922/2243/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Бізнес елемент" до ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" про визнання виконаними послуг, наданих за Договором про надання консультаційних послуг № 24 та стягнення боргу за надані послуги у розмірі 15200,00 грн.

Так, в постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 922/2243/16 зазначено: "Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту передачі позивачем акту виконаних робіт, у відповідності до вимог п. 3.1. договору від 20.11.2015 №24, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу у розмірі 15 200,00 грн., оскільки відсутні докази прийняття як результату роботи, так і наявності немотивованої відмови у їх прийнятті".

Вказані обставини не можуть свідчити про ненавмисність помилки у діях ТОВ "Бізнес елемент", як виконавця за Договором про надання консультаційних послуг №24 від 20.11.2015, оскільки такі послуги взагалі не були надані, що підтверджується висновками судів у справі № 922/2243/16 та у справі №922/3445/16.

Враховуючи встановлені судом у справі №922/3445/16 обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку мають місце саме прямі збитками, завдані ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" виключно невиконанням ТОВ "Бізнес елемент" зобов`язань за договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, що за Правилами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 Закону України "Про страхування") також не відноситься до страхового випадку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у заявленої страхувальником події ознак страхового випадку.

У апеляційній сказі заявник стверджує, що в даному випадку моментом настання шкоди слід вважати не період дії договору, при виконання якого вона виникла, а конкретний момент у часі, коли вимога третьої особи набула ознак обґрунтованості та доведеності, пред`явлена в період дії договору страхування та підтверджується рішенням суду.

До цих тверджень апелянта колегія суддів ставиться критично з таких підстав.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України істотною умовою цивільно-правового договору є строк його дії як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 982 ЦК України істотною умовою договору страхування визначено строк його дії.

Отже, договір страхування є стоковим цивільно-правовим договором, що визначає взаємні права та обов`язки страховика та страхувальника на період його дії із зазначенням сторонами в тексті договору конкретного періоду часу, протягом якого такий договір є чинним.

При дослідженні укладених між сторонами договорів страхування колегією суддів встановлено, що строк їх дії обмежено конкретними часовими межами, а саме договору від 18.05.2015 - з 19.05.2015 по 18.05.2016 та договору від 29.08.2016 - з 30.08.2016 до 29.08.2017.

При цьому, договір набуває чинності за умови внесення страхувальником на поточний рахунок страховика страхових платежів, визначених договорами (пункти 8, 9 договорів).

Пунктом 9.4. договорів сторони погодили, що договір припиняє дію о 24 год. 00 хв. останнього дня оплаченого періоду страхування згідно з пунктом 8 Договору, а всі події, які відбулись після припинення дії Договору, не визнаються страховими, а збитки, пов`язані з їх настанням, страховиком не відшкодовуються.

Таким чином, сторонами визначено строковість їх договірних зобов`язань із страхування та обмежено їх взаємні права та обов`язки періодами дії зазначених договорів.

Відповідно до п. 5.2. Правил добровільного страхування) до страхових випадків не відносяться вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної третім особам до дати початку дії договору страхування або після закінчення строку його дії, якщо інше не передбачено договором страхування.

За умовами п. 4.2. договорів страхування сторони спору визначили вимоги до рішення суду, яким може бути підтверджена відповідальність страхувальника за завдання шкоди третім особам, та погодили, що таке рішення суду має набрати законної сили протягом строку дії договору та визначати обов`язок страхувальника відшкодувати завдану третій особі шкоду.

Рішення суду від 06.02.2017 у господарській справі № 922/3445/16 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку 03.04.2017, в той час як строк дії договору страхування від 18.05.2015, який визначав страхові правовідносини сторін спору в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015, сплив на момент звернення третьої особи у жовтні 2016 року з позовом до страхувальника про відшкодування шкоди та не був пролонгований на момент набрання законної сили 03.04.2017 рішенням місцевого суду від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16 про стягнення заявленої суми шкоди.

Разом з тим, позивач-страхувальник звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на користь третьої особи - ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" саме в порядку пункту 12 Договору страхування від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА, в той час, як подія, що була заявлена позивачем як страховий випадок, виникла в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг - з 20.11.2015 по 23.01.2016, а отже мала місце до дати початку дії Договору страхування від 29.08.2016.

Враховуючи те, що страхові правовідносини сторін спору в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 визначались саме договором страхування від 18.05.2015, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати відповідачем (страховиком) на користь позивача (страхувальника) страхового відшкодування на підставі договору страхування від 29.08.2016 як такого, що був укладений сторонами спору після заподіяння шкоди третій особі, зі спливом більш як трьох місяців після закінчення 18.05.2016 строку дії договору страхування від 18.05.2015.

Враховуючи наведені положення Договору страхування від 29.08.2016 та Правил добровільного страхування, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем подія обґрунтовано не визнана страховим випадком і страхове відшкодування не підлягає виплаті.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд встановив, що позовні вимоги у справі, яка розглядається, позивачем документально не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами та обґрунтовано не задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Елемент" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Елемент" на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2019 у справі №922/2289/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян