Рішення

від 29.08.2019 по справі 904/1745/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019м. ДніпроСправа № 904/1745/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрак"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 12% річних в сумі 71 406,07 грн. за договором № 13190-04/2018 від 02.05.2018

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Грановський Я.Г., довіреність № 377 від 29.12.2018 року, представник

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрак" про стягнення 66 302,92 грн. основного боргу, 3 240,81 грн. пені, 1 157,51 грн. 12% річних, 704,83 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №13190-04/2018 від 02.05.2018 в частині здійснення оплати за поставлений товар в строк, встановлений договором.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 (суддя Соловйова А.Є.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.05.2019. З 23.05.2019 розгляд справи відкладений на 11.06.2019.

01.07.2019 керівником апарату Господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження №1018 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №904/1745/19, у зв`язку із перебуванням судді Соловйової А.Є. у тривалій відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/1745/19 передано для розгляду судді Крижному О.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019 суддею Крижним О.М. прийнято справу №904/1745/19 до свого провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 30.07.2019.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідачеві відомо про наявність провадження у суді. Директор повідомлявся телефонограмою, а на засідання 30.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (а.с.153).

Судом встановлено, що відповідачем 20.08.2019 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни щодо місцезнаходження. Місцезнаходженням відповідача є: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд.3.

Частиною 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Станом на день прийняття справи до свого провадження та останнього відкладення розгляду справи (ухвала від 12.08.2019) зареєстрованим місцезнаходженням відповідача було:49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, 11. Саме за цією адресою судом здійснювалося відправлення кореспонденції.

Поштові відправлення (ухвали суду) направлені за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи) та місцезнаходженням засновника повертаються на адресу суду, як не вручені.

Пунктом 3.9.1-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв`язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов`язковому порядку.

Додатково відповідач про день та час судового засідання призначеного на 30.07.2019 був повідомлений телефонограмою, яка отримана директором Саніним В. А.

Таким чином, судом вчинено всі можливі дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань. Відповідач не скористався правом на отримання кореспонденції суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З 30.07.2019 розгляд справи відкладався на 12.08.2019, з 12.08.2019 на 29.08.2019.

У судовому засіданні 29.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротрак" (покупець) укладено договір №13190-04/2018, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - "товар"), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - "послуги"), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

У відповідності з п. 1.3 договору найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами даного договору.

Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах:

ЕХW (франко завод; назва місця: склад постачальника) (правила "Інкотермс" в редакції 2010 року) товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна.

FСА (франко-перевізник) (правила "Інкотермс" в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару у розпорядження перевізника на складі постачальника.

Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі постачальником товару покупцю.

Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо (п. 2.5 договору).

У пункті 2.6 договору сторонами погоджено, що датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. При цьому печатка покупця може не використовуватися, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами покупця.

У розділі 3 договору сторони узгодили ціну та порядок розрахунків.

Так, згідно з п. 3.1 договору, ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних; замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного договору.

За домовленістю сторін товар продається па умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п.3.2 договору).

У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п.п.3.3, 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору оплата наданих послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку на оплату, який надається покупцю разом з актом виконаних робіт. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття послуг акту виконаних робіт є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату наданих послуг.

Зобов`язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару та наданих послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (п.3.7 договору).

Згідно з п. 8.2 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п.8.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 10.01.2019 по 01.02.2019 позивачем поставлено відповідачу запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини згідно видаткових накладних (копії наявні в матеріалах справи) на загальну суму 78 297,66 грн.

Позивачем виставлені на оплату відповідачу рахунки.

Відповідачем здійснено повернення товару на суму 1 027,74 грн. за видатковою накладною (повернення) №Д0000021 від 16.01.2019.

Також відповідачем частково оплачено товар у сумі 11 000,00 грн. (кредитові повідомлення (а.с.75,76)).

06.03.2019 позивач звертався до відповідача із претензією №432 про оплату заборгованості, а 11.04.2019 із листом-вимогою №11/04 про оплату поставлених товарів.

Відповіді на претензію та лист-вимогу матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі не виконано свої договірні зобов`язання з оплати товару, у зв`язку з чим з урахуванням початкового сальдо (16,50 грн.), у нього виникла заборгованість у розмірі 66 302,92 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, враховуючи визначені у видаткових накладних строки сплати для оплати, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем до розрахунку включено початкове сальдо у розмірі 16,50 грн., однак доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 16,50 грн. матеріали справи не містять.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача залишкової частини заборгованості за поставлений товар за договором підлягає частковому задоволенню у розмірі 66 286,42 грн.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 3 240,81 грн., інфляційне збільшення у розмірі 704,83 грн. та 12% річних у розмірі 1 157,51 грн.,

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 3 240,81 грн. за період з 25.02.2019 по 09.04.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати за останньою видатковою накладною настав - 22.02.2019.

Відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно кредитових повідомлень (а.с.75,76) відповідачем здійснено часткові оплати 20.03.2019 у розмірі 8 000,00 грн. та 09.04.2019 у розмірі 3 000,00 грн.

Позивач здійснює нарахування пені за період з 25.02.2019 по 20.03.2019 на суму 78314,16 грн.

При перевірці правильності розрахунку пені судом виявлено наступні помилки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено повернення товару на суму 1 027,74 грн., відповідно до видаткової накладної (повернення) №Д-0000021 від 16.01.2019 (а.с.62). Відтак, позивач помилково нараховує пеню з 25.02.2019 на заборгованість у розмірі 78 314,16 грн.

Крім того, позивачем не враховано, що у загальному періоді нарахування за 20.03.2019 року потрібно нараховувати пеню без врахування 8 000,00 грн., які були оплачені у цей день, а за 09.04.2019 неправомірним є нарахування пені також на заборгованість у розмірі 3 000,00 грн., яка була оплачена у цей день.

З урахуванням викладених помилок, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 184,64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.3 договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Так, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 704,83 грн. за період з 22.02.2019 по 20.03.2019.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

Оскільки позивачем нараховано індекс інфляції за період, що становить менше одного місяця, вимога про стягнення інфляційного збільшення задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 12% річних за період з 22.02.2019 по 09.04.2019 у розмірі 1 157,51 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом вище, строк оплати товару, поставленого за останньою накладною настав 22.02.2019. Таким чином, за 22.02.2019 правомірним є нарахування відсотків на суму заборгованості за виключенням останньої накладної. Щодо останньої накладної, то 22.02.2019 є останнім днем оплати, відповідно прострочка оплати настає (саме за останньою видатковою накладною) з 23.02.2019. Також позивачем при нарахуванні 12% річних допущені аналогічні помилки, що і при нарахуванні пені, а саме до розрахунку включено дні часткових оплат.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення 12% річних у розмірі 909,12 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 70 380,18 грн., з яких 66 286,42 грн. - основний борг, 3 184,64 грн. - пеня, 909,12 грн. - 12% річних.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 893,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрак" про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 12% річних в сумі 71 406,07 грн. за договором № 13190-04/2018 від 02.05.2018 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрак" (місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд.3, попереднє місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 11, ідентифікаційний код 40196727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 37141112) заборгованість у розмірі 66 286,42 грн., пеню у розмірі 3 184,64 грн., 12% річних у розмірі 909,12 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 893,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.09.2019

Суддя О.М. Крижний