Рішення

від 22.08.2019 по справі 910/2578/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2019Справа № 910/2578/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи"

до Аграрного фонду України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб`юції"

про стягнення 7216740,05 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Савельєв В.П.

від відповідача не прибули

від третьої особи не прибули

В судовому засіданні 22.08.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Аграрного фонду України про стягнення 6913025,75 грн.

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015 в частині здійснення оплати за надані послуги зберігання за період з 01.09.2017 по 31.01.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6913025,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2578/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.04.2019.

03.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що в актах виконаних робіт позивачем заявлено завищено суму витрат, тобто в односторонньому порядку змінив істотну умову договору. Позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог, допущено помилку в розрахунку. Відповідач наголошує на незадовільних умовах зберігання цукру, в зв`язку з чим його якісний стан погіршився. Крім того, відповідач зазначає, що на підставі рішення суду, позивача та відповідача зобов`язано звільнити приміщення, в яких зберігається цукор, оскільки, договір, на підставі якого позивач користувався приміщеннями припинений, а тому відповідач вважає, що обов`язок оплачувати вартість зберігання у нього відсутній.

11.04.2019 підготовче засідання відкладено на 13.05.2019.

12.04.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 7216740,05 грн заборгованості зі сплати отриманих послуг складського зберігання цукру за період з 01.09.2017 по 28.02.2019 включно.

02.05.2019 від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в яких проти заперечує проти позову, оскільки, позивач не забезпечує належного зберігання майна, крім того, в рамках кримінального провадження встановлюється дійсна кількість цукру, що зберігається.

13.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що кримінальне провадження не є підставою для звільнення відповідача від виконання його господарських зобов`язань, крім того, позивач просив забрати його майно, оскільки, згідно рішення суду склади, на яких воно зберігаються мають бути звільнені та передані власнику, проте відповідач не забрав своє майно. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

13.05.2019 протокольною ухвалою прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

13.05.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 30.05.2019.

Ухвалою суду від 13.05.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

30.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відкладено підготовче засідання на 24.06.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб`юції".

18.06.2019 від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з додатками та заяви про збільшення позовних вимог третій особі.

20.06.2019 від відповідача надійшли докази направлення третій особі відзиву та доповнення до відзиву з додатками. У доповненнях до відзиву вказано, що цукор-пісок, який належить державі в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд і зберігається на складах ТОВ "Спеціалізовані роздрібні системи" передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

20.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2019.

В судовому засіданні 18.07.2019 оголошено перерву до 22.08.2019.

В судове засідання 22.08.2019 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 22.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання цукру №1ц, відповідно до умов якого зберігач надає поклажодавцю послуги щодо складування та зберігання (складування та зберігання цукру-піску в м. Луцьк Волинської обл.), код ДК 016:2010-52.10.1.

Відповідно до п.п. 1.2 Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор-пісок буряковий на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 в кількості 38833,395 тонни, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг) в поліетиленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 776668 штук. Прийняття цукру на зберігання відбувається після проведення інвентаризації за участю сторін.

Згідно з п.1.2 Договору, факт прийняття цукру на зберігання зберігачем та повернення його зі зберігання поклажодавцю, посвідчується актом передавання-приймання, що формується на підставі акту інвентаризації, що визначає фактичну кількість та якість цукру та є невід`ємною частиною цього договору. Фактичне місце зберігання цукру: Волинська обл., м.Луцьк, вул.. Карбишева, 1.

Згідно з п.3.6 Договору, поклажодавець зобов`язаний своєчасно сплатити вартість наданих йому послуг на підставі актів, зміст та форма яких відповідають чинному законодавству України, в межах коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за надання послуг щодо зберігання проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний в розділі 11 цього Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору, тариф за надання послуг щодо зберігання становить 12,50 грн за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

Поклажодавець сплачує вартість послуг щодо зберігання цукру на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками (п.4.3 Договору).

Згідно з п. 5.1 договору, строк зберігання цукру - "до пред`явлення вимоги поклажождавцем".

Відповідно до п.8.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та підписами сторонами акту передавання-приймання цукру на зберігання і діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне відокремлене зберігання цукор-пісок.

При цьому, як вказує позивач, строк дії Договору закінчився, однак відповідач товар переданий на зберігання не забрав, що обумовило фактичне продовження надання послуг по зберіганню цукру.

Факт того, що на момент розгляду справи позивач продовжує виконувати свої зобов`язання щодо зберігання цукру-піску, які виникли на підставі Договору відповідачем визнається, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

В матеріалах справи наявні копії актів наявності цукру закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності їх кількісним та якісним показникам, які складені з посиланням на договір складського зберігання №1ц від 06.10.2015: від 06.09.2017 яким підтверджується наявність на складах позивача цукру-піску бурякового (2010-2012р.р.) у кількості 27713,790 тонн та цукру-піску тростинного в кількості 8266,605 тонн, що в цілому складає 35980,395 тонн; від 05.10.2017, від 06.11.2017, від 04.12.2017 якими підтверджується наявність на складах позивача цукру-піску бурякового (2010-2012р.р.) у кількості 26963,79 тонн та цукру-піску тростинного в кількості 8266,605 тонн, що в цілому складає 35230,395 тонн, від 08.10.2018 яким підтверджується наявність на складах позивача цукру-піску бурякового (2010-2012р.р.) у кількості 26963,79 тонн.

Згідно акту від 21.09.2017, складеного позивачем, відповідачем та ТОВ "Торгова група "Милих", згідно якого ТОВ "ТГ "Милих" передано у власність 750,00 тон цукру-піску, що знаходиться на зберіганні у позивача.

Листом № 19/04/18 від 19.04.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 7918511,46 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.09.2017 по 31.03.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії були додані підписані з боку позивача акти виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.09.2017 по 21.09.2017 на суму 749795,45 грн; акт виконаних робіт за період зберігання з 22.09.2017 по 30.09.2017 на суму 314642,66 грн; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.10.2017 по 31.10.2017 на суму 1048808,86 грн.; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму 1048808,86 грн.; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.12.2017 по 31.12.2017 на суму 1048808,86 грн.; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.01.2018 по 31.01.2018 на суму 1235882,26 грн; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.02.2018 по 28.02.2018 на суму 1235882,26 грн; акт виконаних робіт за період зберігання з 01.03.2018 по 31.03.2018 на суму 1235882,26 грн. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Листом № 04/05/18 від 04.05.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 1235882,26 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.04.2018 по 30.04.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.04.2018 по 30.04.2018 на суму 1235882,26 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 01/06/18 від 01.06.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 1235882,26 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.05.2018 по 31.05.2018 на суму 1235882,26 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 11/07/18 від 11.07.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 1235882,26 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.06.2018 по 30.06.2018 на суму 1235882,26 грн з додатком. Докази направлення є в матеріалах справи.

Листом № 07/08/18 від 07.08.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 1235882,26 грн. витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.07.2018 по 31.07.2018 на суму 1235882,26 грн з додатком. Докази направлення є в матеріалах справи.

Листом № 05/09/18 від 05.09.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 964598,95 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.08.2018 по 02.08.2018 на суму 79734,34 грн з додатком; акт виконаних робіт за період зберігання з 03.08.2018 по 31.08.2018 на суму 884864,61 грн. Докази направлення є в матеріалах справи.

Листом № 11/10/18 від 11.10.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.09.2018 по 30.09.2018 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення є в матеріалах справи.

Листом № 11/12/18 від 11.12.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.10.2018 по 31.10.2018 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 12/12/18 від 12.12.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.11.2018 по 30.11.2018 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 03/01/19 від 03.01.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.12.2018 по 31.01.2018 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.12.2018 по 31.01.2018 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 13/02/19 від 13.02.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.01.2019 по 31.01.2019 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Листом № 01/03/19 від 01.03.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій вимагав не пізніше 7 днів з моменту надіслання претензії сплатити на користь позивача 945889,75 грн витрат за зберігання цукру-піску за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015. До претензії додано підписаний з боку позивача акт виконаних робіт до Договору, а саме: акт виконаних робіт за період зберігання з 01.02.2019 по 28.02.2019 на суму 945889,75 грн з додатком. Докази направлення в матеріалах справи.

Проте, відповідач акти не підписав, вартість послуг зберігання не оплатив. Відповідач надав відповіді на претензії, в яких вказав, що сума витрат на зберігання розрахована не за погодженим сторонами тарифами та посилався на неналежні умови зберігання товару, в зв`язку з чим відповідач не вбачає підстави підписувати акти та оплачувати вартість послуг. (№ 40-07/220 від 15.05.2018, № 40-09/231 від 21.05.2018, № 40-07/260 від 11.06.2018; № 40-09/314 від 20.07.2018, № 40-09/361 від 17.08.2018, № 40-09/421 від 20.09.2018, № 40-09/494 від 24.10.2018, № 40-09/586 від 22.12.2018, № 40-09/26 від 21.01.2019, № 40-09/76 від 25.02.2019).

Порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві. В такому випадку слід звернутись до аналогії закону за ст. 8 Цивільного кодексу України та застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Так ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

Відповідачем доказів в підтвердження не надання позивачем послуг за договором не подано.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати за надані послуги по зберіганню цукру-піску в загальній кількості 35980,395 тонн за період з 01.09.2017 по 21.09.2017; в загальній кількості 35230,395 тон за період з 22.09.2017 по 02.08.2018; в загальній кількості 2963,79 тон за період з 03.08.2018 по 28.02.2019 наданих позивачем відповідачу, настав.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за надані послуги по договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015 у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, виконано не було.

Суд відзначає, що в актах виконаних робіт до Договору за спірний період позивачем не вірно розраховано плату за зберігання цукру-піску, а саме неправомірно застосовано тариф за зберігання 1 тони цукру-піску за місяць у сумі 29,77 за період з 01.09.2017 по 31.12.2017, у сумі 35,08 грн. за період з 01.01.2018 по 28.02.2019.

Так, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 4.2 договору тариф за надання послуг щодо зберігання становить 12,50 грн. за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

Як зазначає позивач, оскільки за період з липня 2011 року по лютий 2017 року сумарний рівень інфляції склав 202,14%, а ріст деяких компонентів послуги зберігання, як то вартість електроенергії і заробітна плата, значно перевищили цей показник, то з метою врегулювання питання щодо зберігання цукру та приведення тарифу до економічно обґрунтованого розміру, 27.02.2017 позивач звертався до Аграрного фонду з пропозицією внесення змін у Договір, встановивши тариф за надання послуг зберігання у 2017 році в розмірі 29,77 грн за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ. Але листом від 07.03.2017 №40-07/211 Аграрний фонд, посилаючись на наказ Міністерства аграрної політики і продовольства України від 30.05.2011 №213 відмовив у внесенні змін до Договору.

Вказані обставини встановлені не заперечуються визнаються позивачем у позовній заяві та не заперечуються відповідачем.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист Аграрного фонду до Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.03.2017 № 40-04/269, в якому він вніс пропозицію переглянути норми відшкодування витрат, пов`язаних зі зберіганням майна, в тому числі зерна та цукру-піску. Також долучено проект змін до Наказу № 213 від 30.05.2011 затверджений Міністерством економічного розвитку і торгівлі; лист Державної регуляторної служби України від 25.04.2018 № 4121/0/20-18 про необхідність перегляду вартості відшкодування витрат на зберігання майна.

Проте доказів того, що було внесено зміни у відповідний наказ та збільшено розмір відшкодування вартості зберігання майна, суду не надано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, та оформлюються додатковою угодою до цього договору (п. 8.4 договору).

Враховуючи те, що додаткова угода до договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015 щодо збільшення вартості послуг сторонами не підписана, тому фактично позивач змінив в односторонньому порядку п. 4.2 Договору, здійснивши розрахунок наданих послуг по зберіганню цукру-піску із застосуванням тарифу у розмірі 29,77 грн та 35,08 грн за 1 тонну цукру-піску, замість передбачених 12.50 грн, що в свою чергу є прямим порушенням чинного законодавства України та умов договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015.

В той же час, в рамках даної справи позивачем заявлено до стягнення вартість послуг зберігання за період зберігання з 01.06.2017 по 31.08.2017, розраховану виходячи із тарифу, погодженому у Договорі - 12,50 грн за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

Враховуючи положення п. 4.2 Договору, загальна вартість послуг зберігання наданих позивачем за період з 01.09.2017 по 28.02.2019 становить 7216740,05 грн.

Суд відзначає, що позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог було враховано зауваження відповідача щодо наявних помилок в розрахунку вартості зберігання, і вони (помилки) були усунуті.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 у справі № 910/23166/16, яким за ТОВ "Солодка країна-А" визнано право власності на цукор-пісок першої категорії в кількості 8267 тон і, як наслідок, доводи щодо необхідності зменшення вартості послуг зберігання такого цукру-піску, суд відхиляє. Укладеним між сторонами Договором чітко визначений обсяг прийнятого на зберігання цукру-піску і погоджено розмір вартості послуг позивача з надання послуг такого зберігання. Відтак, за умовами Договору відповідач має сплатити позивачу вартість послуг, виходячи з фактичної кількості переданого на зберігання майна. Відповідач не позбавлений можливості заявити майнові претензії до особи власника цього цукру у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015 у розмірі 7216740,05 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про неналежні умови зберігання цукру, які призвели до погіршення його якості, і як наслідок відсутності підстав для оплати вартості зберігання суд зазначає наступне.

До матеріалів справи відповідачем долучено акт наявності цукру закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності їх кількісним та якісним показникам від 08.10.2018 встановлено наявність цукру на складі на загальну кількість 26963,79 тон. В акті зазначено: умови зберігання: частина штабелів немає чіткої геометричної форми (завалені кути, сторони штабелів), наявні розсипи цукру-піску біля штабелів, є значні підтікання штабелів, мішкотара втратила товарний вигляд. Відчутно сторонній запах (бродіння). Значні підтікання внаслідок несправності дощової каналізації зафіксовано в складському приміщенні №1 біля штабелів з умовною позначення №5, також навколо та між штабелями №6 та №7. Наявні розсипи цукру-піску біля штабелів, що розміщені з сонячної сторони складу: складське приміщення №2 - штабель №1 та №2; складське приміщення №1 - штабель №4, №6. В складі №1 та №2 окремо зберігаються мішки з цукром-піском, що не мають товарного вигляду (пошкоджена мішкотара). Перевірка проведена шляхом візуального огляду штабелів та орієнтовного перерахунку кількості мішків в штабелі з наступним розрахунком ваги - шляхом підрахунку кількості місць зберігання по довжині, ширині та висоті кожного штабелю при умові суцільності штабелю та з врахуванням, що маса одного мішка 50 кілограм. На вказану дату перевірки наявності цукру-піску, що належить Аграрному фонду, продовжуються слідчі дії (обшук) в рамках кримінального провадження № 42017000000003360 від 24.10.2017 р. Здійснюється переміщення (відвантаження) цукру-піску в рамках слідчої дії. Перевірка проведена в присутності старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Субботіна В.О., оперуповноваженого головного управління СБУ Дончака Р.В., в присутності понятих, директора ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи Савельєва В.П. , та складено акт наявності цукру закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності їх кількісним та якісним показникам. До акту додаються фото в кількості 9 шт. Зауваження: Упорядкування штабелів та прибирання розсипів цукру-піску; усунення місць протікання покрівлі в складі не проводиться. Щодо дощової каналізації - проведено ревізію та ремонт дощової каналізації (ливнівок) в середині складу. В складі №1 між штабелями №6 та №7 проведено часткове усунення наслідків протікання дощової каналізації - 19.09.2018 року здійснено відкачування суміші води та розчиненого цукру-піску. В штабелях №6 та №7. що були підтоплені водою, нижні ряди з мішками напівпорожні (цукор-пісок розчинився до стану сиропу), штабелі нахилені. Біля штабелів наявні калюжі сиропу, який витікає з під них.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Сторонами при розгляді справи не заперечується обставина, що строк дії договору зберігання закінчився, проте. відповідач не забрав майно, яке передав на зберігання.

Отже відповідальність за пошкодження речі зберігач несе за наявності його умислу або грубої необережності, які не були підтверджені належними та допустимими доказами, натомість з матеріалів справи вбачається систематична неоплата відповідачем вартості зберігання.

Крім того, згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Отже у разі пошкодження переданого на зберігання майна, поклажодавець має право на відшкодування з боку зберігача збитків, у разі наявності обставин, передбачених ст. 950 ЦК України, однак у відповідача відсутні правові підстави для порушення умов договору і неоплати вартості наданих послуг.

Щодо заперечень відповідача про відсутність у нього обов`язку оплачувати вартість зберігання цукру, оскільки, позивач користується приміщеннями, в яких знаходиться цукор безпідставно та на підставі рішення суду зобов`язаний звільнити займані приміщення, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.04.2016 № 903/122/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистрибуції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи"; Аграрного фонду про усунення перешкод у користуванні майном позов задоволено повністю. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (код ЄДРПОУ 38409955) та Аграрний фонд (код ЄДРПОУ 33642855) усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистрибюції", а саме складським приміщенням №1 /літер У - 1/ загальною площею 6077,2 кв.м. та складським приміщенням №2 /літер У - 2/ загальною площею 3661,7 кв.м., що належить позивачу шляхом негайного звільнення складських приміщень від цукру Аграрного фонду (код ЄДРПОУ 33642855) в кількості 35980,395 тон.

Проте, господарські правовідносини між власником приміщень та позивачем не впливають на правовідносини, що виникли у позивача з відповідачем та не спростовують обов`язку останнього виконувати свої господарські зобов`язання. Крім того, рішенням суду зобов`язано не тільки позивача, але й відповідача звільнити займані приміщення, однак, суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем виконано рішення суду та звільнено займані приміщення від належного йому майна. З огляду на вищезазначено, суд вбачає, що заперечення відповідача не спростовують його обов`язку сплачувати позивачу вартість зберігання майна.

Суд відзначає, що інші заперечення, висловлені відповідачем, в тому числі щодо наявності кримінальних проваджень, в яких цукор, що зберігається позивачем, був визнаний речовими доказами, та про проведення обшуку для встановлення кількості та якості цукру, не впливають на обов`язок відповідача виконувати взяті на себе зобов`язання з оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1, ідентифікаційний код 38409955) суму основної заборгованості у розмірі 7216740 (сім мільйонів двісті шістнадцять тисяч сімсот сорок) грн 05 коп., судовий збір у розмірі 108251 (сто вісім тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 10 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.09.2019

Суддя І.В.Усатенко