Рішення

від 02.09.2019 по справі 910/8021/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2019Справа № 910/8021/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ФРЕЧЕЗЗА" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, офіс 315)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 31, кв. 185)

про стягнення 5248,67 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Фречезза" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" про стягнення 5 248,67 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 06.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фречезза" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" (надалі - відповідач) укладено договір поставки №06/03/19, відповідно до умов договору позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, який відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його за ціною вказаною в видатковій накладній на умовах Договору. За доводами позивача, останній виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару, проте відповідач не виконав умови договору, а саме в частині здійснення оплати товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5248,67 грн., з яких: 4771,92 грн. - основний борг, 81.46 грн. - інфляційні, 30,94 грн. - 3% річних, 364,35 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8021/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.06.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ФРЕЧЕЗЗА" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, у розмірі заявлених позовних вимог - 5248,67 грн., що належить ТОВ "ВОВА ХОРЕКА", зокрема на грошові кошти, які знаходяться на наступному рахунку: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ФРЕЧЕЗЗА" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою про відкриття провадження у справі, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02097 , м. Київ, вул. Милославська, 31, кв. 185 ), направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 24.06.2019.

Станом на 31.07.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

З метою повторного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право на подання відзиву, ухвала суду від 27.06.2019 направлялась судовою повісткою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА", проте, була повернена до суду із зазначенням інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання, а саме відсутності адресата.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фречезза" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №06/03/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар: овочі (в тому числі салати і трави) та овочеві вироби власного виробництва разом із товаросупровідною документацією, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити в асортименті, кількості та за ціною, що вказані у видатковій накладній на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії даного договору на підставі письмового замовлення покупця, яке надається постачальнику не менше, ніж за 1 календарний день до узгодженого строку поставки товару. Замовлення на поставку товару повинно містити наступні відомості: асортимент товару, найменування товару, вид товару, кількість товару, строк поставки.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання товару. Підпис повноваженого представника покупця засвідчує, що товар ним прийнято в належній кількості, в непошкодженій упаковці, яка забезпечує його зберігання на складі покупця (п. 4.4. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна за одиницю товару та загальна кількість товару визначається на підставі видаткових накладних, вказується в національній валюті, включаючи ПДВ, вартість упаковки, маркування. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару.

Загальна вартість цього договору визначається сумою вартості товару, поставленого протягом дії даного договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює оплату вартості товару постачальну шляхом здійснення переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

У разі несвоєчасної оплати товари за цим договором - покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення оплати (п. 7.5. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його укладення та закінчується до 31.12.2019 (п. п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму 4 771,92 грн, про що свідчать підписані та завірені печатками сторін видаткові накладні №ЛФ-0000163 від 21.03.2019, №ЛФ-0000156 від 13.03.2019 та товарно-транспортні накладні №ЛФ-0000163 від 21.03.2019, №ЛФ-0000156 від 13.03.2019.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 4 771,92 грн та підставою для нарахування пені у розмірі 364,35 грн, 3% річних у розмірі 30,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 81,46 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №ЛФ-0000163 від 21.03.2019, №ЛФ-0000156 від 13.03.2019 та товарно-транспортні накладні №ЛФ-0000163 від 21.03.2019, №ЛФ-0000156 від 13.03.2019 на загальну суму 4 771,92 грн.

Товар за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 5.2. договору сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату вартості товару позивачу шляхом здійснення переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2 договору виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №06/03/19 від 06.03.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4 771,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 364,35 грн, нарахованої за загальний період з 28.03.2019 по 17.06.2019, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що у п. 7.5. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати товари за цим договором - покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення оплати.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 30,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 81,46 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 30,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 81,46 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ФРЕЧЕЗЗА" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в суді, 20.05.2019 між позивачем (замовник) та адвокатом Риженко Олександром Сергійовичем (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги №20/05/19, відповідно до якого виконавець зобов`язався надати юридичні послуги з питань, які стосуються поточної діяльності замовника, а також послуги щодо підготовки і подачі позовних заяв представництва інтересів замовника в судах.

Як встановлено судом, за наслідками надання виконавцем юридичних послуг за договором №20/05/19 від 20.05.2019 сторонами було підписано Акт №1 прийому-передачі надання послуг (вироблення правової позиції та підготовки позовної заяви замовника до боржника ТОВ "ВОВА ХОРЕКА") на загальну суму 3 000,00 грн, яка згідно платіжного доручення №5696 від 31.05.2019 була сплачена ТОВ "ЛА ФРЕЧЕЗЗА".

Приймаючи до уваги, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 3 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 31, кв. 185; ідентифікаційний код: 39480929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ФРЕЧЕЗЗА" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, офіс 315; ідентифікаційний код: 40502620) основний борг у розмірі 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн 92 коп.: пеню у розмірі 364 (триста шістдесят чотири) грн 35 коп., 3% річних у розмірі 30 (тридцять) грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн 46 коп., судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.09.2019

Суддя Л. Г. Пукшин