Рішення

від 02.09.2019 по справі 910/7802/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019Справа № 910/7802/19 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд" (03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2 )

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,б.5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, б. 61)

про стягнення 109 378, 44 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" про стягнення 109 378, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань відповідно до Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18493/Ю від 19.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, надісланий засобами поштового зв`язку 22.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 відзив на позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/7802/19 залишено без розгляду.

31.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, у якому відповідач простить суд відмовити позивачу у долученні до матеріалів справи детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відмовити позивачу в стягненні 20 000,00грн. з відповідача, або ж зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Розглянувши вказане клопотання в частині вимоги відмовити позивачу у долученні до матеріалів справи детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, Суд відмовляє у його задоволені у зв`язку з його необґрунтованістю.

28.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 30 134,62 грн втрат від інфляції, 10 567,40 грн 3% річних та 63 012,91 грн пені, а всього 103 714,93 грн.

Вказана заява приймається Судом до розгляду в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та спір розглядається по суті, виходячи із зменшеної ціни позову.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 19.06.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач подав до суду відзив на позов з порушенням встановленого строку, у зв`язку з чим був залишений без розгляду, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідно до наказу № 122-О від 23.07.2019 суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. перебувала у відпустці у період з 05.08.2019 по 23.08.2019, вирішення спору здійснюється після виходу судді з відпустки.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) укладено Договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-18493/Ю (далі також - Договір), за умовами якого ПОСТАЧАЛЬНИК передає у власність ЗАМОВНИКА, а ЗАМОВНИК оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар ), які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до договору яро закупівлю і є його невід`ємною частиною. ПОСТАЧАЛЬНИК передає у власність ЗАМОВНИКА товар на умовах, зазначених в договорі.

Відповідно до п. 1.1 Договору, найменування товару: Профіль полівінілхлоридний 4-х камерний для виготовлення металопластикових вікон та дверей.

Згідно з п. 5.1 Договору, товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), згідно до письмової заявки замовника.

За приписами п.п. 6.1-6.2 Договору, замовник оплачує поставлений ПОСТАЧАЛЬНИКОМ товар за ціною, вказаною у Специфікації.

Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної. (п. 7.2 Договору)

Відповідно до п. 7.1 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати оформлення та реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з операцій о виконанню робіт, які підлягають оплаті, в єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки.

Як вказано у п. 11.2 Договору, ЗАМОВНИК за Даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати ЗАМОВНИК сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018 року, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору. (п. 16.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною № 69 від 29.12.2018 на суму 1 022 419,77 грн., а також актом прийому передачі № 69 від 29.12.2018, товарно-транспортною накладною № Р69 від 29.12.2018, податковою накладною № 49 від 29.12.2018.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем поставленого товару, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 30 134,62 грн втрат від інфляції, 10 567,40 грн 3% річних та 63 012,91 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною № 69 від 29.12.2018 на суму 1 022 419,77 грн. та актом прийому передачі № 69 від 29.12.2018, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 7.1 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати оформлення та реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з операцій о виконанню робіт, які підлягають оплаті, в єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки.

Як встановлено Судом, поставка товару відбулася 29.12.2018, а податкова накладна № 49 від 29.12.2018 зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2019, тому оплата товару мала бути здійснена відповідачем до 15.01.2019 включно, проте відповідачем було оплачено отриманий товар з прострочкою платежу, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

У зв`язку з прострочкою відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 10 567,40 грн та інфляційні у розмірі 30 134,62 за загальний період прострочки з 16.01.2019 по 07.06.2019.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних розраховані вірно та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.01.2019 по 07.06.2019 у розмірі 63 012,91 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Як вказано у п. 11.2 Договору, ЗАМОВНИК за Даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати ЗАМОВНИК сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд встановив вірність розрахунку, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 63 012,91 грн.

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Когнітор укладено Договір № 17/05/2019-04 про надання правової (професійної правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, в виконавець бере на себе зобов`язання з надання клієнту правової допомоги (професійної правничої допомоги у вигляді адвокатських послуг), на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.3.1 вказаного Договору, правовий аналіз обставин (в тому числі і аналіз первинної документації, листування, інших документів, речових доказів, пов`язаних судових справ тощо) спірних правовідносин; визначення кола обставин, що потребують встановлення/спростування певними доказами, та збирання (за необхідності) таких доказів безпосередньо самим Виконавцем (направлення адвокатських запитів, листів щодо отримання інформації, замовлення експертиз, постановка питань у першій заяві по суті справи тощо); визначення судової перспективи з формуванням правової лінії захисту і наступним складанням проектів претензії (за необхідності), заяв по суті спору та/або (за необхідності) інших, в тому числі процесуальних, документів, а також представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано акт № 17/05/2019-04/001 від 27.06.2019 приймання-передавання наданих юридичних (адвокатських) послуг, виписку по рахунку Адвокатського об`єднання Когнітор на підтвердження сплати позивачем 20 000,00 грн за Договором № 17/05/2019-04 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.05.2019.

За наслідками дослідження указаних документів, Суд зазначає, що цими документами підтверджується факт надання Адвокатським об`єднанням Когнітор професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд", пов`язаної зі справою № 910/7802/19.

У попередньому розрахунку суми судових витрат та у детальному описі робіт та послуг, наданих адвокатом, витрати на правову допомогу визначені у розмірі 20 000,00 грн.

Разом з тим, 31.07.2019 відповідачем подано клопотання в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, в якому останній просить відмовити позивачу у стягненні 20 000,00 грн з відповідача або зменшити розмір витратна професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене та беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та значенням справи для сторони.

Відтак, з урахуванням наведеного, Суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача, у зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем, підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, б. 61, ідентифікаційний код 41149437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київінвесттрейд" (03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2 , ідентифікаційний код 41185962) 3% річних у розмірі 10 567 (десять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 40 коп., інфляційні у розмірі 30 134 (тридцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 62 коп., пеню у розмірі 63 012 (шістдесят три тисячі дванадцять) грн. 91 коп., судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.09.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко