Рішення

від 02.09.2019 по справі 240/9009/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9009/19

категорія 112010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" про стягнення коштів,

встановив:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь страхові внески в розмірі 34712,38 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Сільськогосподарське приватне підприємство Оріон знаходиться на обліку як страхувальник в Житомирському відділенні Фонду соціального страхування України у Житомирській області. Відповідно до звіту по формі Ф4-ФССзТВП за 1 півріччя 2010 року Сільськогосподарське приватне підприємство Оріон повинно було сплатити страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку тимчасовою втратою працездатності в розмірі 34712,38 гривень, однак на даний час вказані кошти не сплачені та мають статус заборгованості, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 11.04.2011. Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку на сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Ухвалою судді від 01 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

09 липня 2019 року до суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області надійшла уточнена позовна заява з усуненими недоліками.

Ухвалою судді від 15 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/9009/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами 17 липня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон , що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі Сільськогосподарське приватне підприємство Оріон отримало 19 липня 2019 року.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. в період з 12.08.2019 по 30.08.2019 у відпустці рішення по адміністративній справі №240/9009/19 прийнято 02 вересня 2019 року.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, Сільськогосподарське приватне підприємство Оріон перебуває на обліку як страхувальник в Житомирському відділенні Фонду соціального страхування України у Житомирській області, реєстраційний номер 180010000748.

Відповідачем, як страхувальником, було подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані з загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за 1 півріччя 2010 року по формі Ф4-ФССзТВП, в якому Сільськогосподарським приватним підприємством Оріон самостійно відображено, що ним підлягають сплаті страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку тимчасовою втратою працездатності в розмірі 34712,38 гривень (а.с.17).

З наявного у матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, проведеної між Сільськогосподарським приватним підприємством Оріон та Житомирською міською виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вбачається, що станом на 01 січня 2011 року сума заборгованості Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон , що підлягає відшкодуванню, складає 34712,38 гривень (а.с.16).

Крім того, довідкою Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 21.06.2019 №15.2-12-692 (а.с.18) підтверджується, що станом на 21 червня 2019 року вищезазначена заборгованість зі сплатити страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку тимчасовою втратою працездатності в розмірі 34712,38 гривень відповідачем не погашена.

Вказані обставини, стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв`язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей були врегульовані Законом України від 18.01.2001 № 2240-III Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - Закон № 2240-III).

Преамбулою Закону № 2240-III визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 1 Закону № 2240-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв`язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов`язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім`ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Джерелами формування коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є зокрема: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (п. 1 ч. 1 ст.19 Закону № 2240-III).

При цьому пунктом 10 статті 2 Закону № 2240-III визначено, що страхові внески це відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2240-III платниками страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Згідно з п.3 ст. 2 Закону № 2240-III страхувальником відповідно до цього Закону є: роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; та особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.

Порядок і строки сплати страхових внесків були визначені в статті 23 Закону № 2240-III.

Так, ч. 1 та 2 вказаної статті передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов`язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Згідно з пп. 2 та 4 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-III (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також вести облік коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 28 Закону № 2240-III (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) страховик, яким згідно з п. 4 ст. 2 Закону № 2240-III є Фонд соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, зобов`язаний здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також

обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), яким введено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості зі сплати страхових внесків, яка утворилася за період до 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI суми внесків, нарахованих на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Починаючи з 01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці (далі - Закон № 77-VIII), на підставі якого втратив чинність Закон України від 18.01.2001 № 2240-III Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням .

Крім того, Законом № 77-VIII було викладено в новій редакції Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , згідно з якою він став називатися Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV).

Частиною 1 статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 4 та 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Згідно з ч. 3 ст. 8 вказаного Закону робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами.

Отже, до Фонду соціального страхування України та його робочих органів перейшли повноваження, зокрема щодо стягнення із страхувальників заборгованості зі сплати страхових внесків, яка виникла перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до 01 січня 2011 року, дня набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в тому числі страхових внесків до вказаних Фондів, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав).

Як вже було зазначено судом, згідно з пп. 2 та 4 ч. 2 ст. 27 Закону України № 2240-III Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (до 01 січня 2011 року), страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески та вести облік коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Відповідно до вказаного Закону № 2240-III постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 була затверджена Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка була чинною та підлягала застосуванню на час подачі звітності.

Згідно з п. 4.1 вказаної Інструкції страхувальники, зазначені в пунктах 2.1 та 2.2 цієї Інструкції, щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці.

Відповідно до п. 4.4 Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Пунктом 5.1. Інструкції визначено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через

рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону № 2240-III своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Згідно з абз. 3 п. 5.1 Інструкції не сплачені в строк страхові платежі стягуються в доход Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам

державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов`язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. N 1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р. Указані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

При цьому, строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених статтею 30 базового Закону № 2240-III, не застосовується.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 17 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до якої строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відтак, судом встановлено, що до спірних правовідносин строк давності до даної категорії справ не застосовується.

Оскільки, Сільськогосподарським приватним підприємством Оріон не сплачена заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 34712,38 гривень до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується довідкою про заборгованість від 21.06.2019 №12.2-12-696 (а.с.18), то суд приходить до висновку, що відповідно до вимог законодавства, вона підлягаю стягненню в судовому порядку.

На момент розгляду справи в суді заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 34712,38 гривень відповідачем не сплачена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а заявлена до стягнення сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлене, суд визнає позовні вимоги про стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку тимчасовою втратою працездатності в розмірі 34712,38 гривень є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м-н Корольова, 2, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 41313540) до Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон (вул. Калініна, с. Кодня, Житомирський район, Житомирська область, 12452; код ЄДРПОУ 31106287) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства Оріон (вул. Калініна, с. Кодня, Житомирський район, Житомирська область, 12452; код ЄДРПОУ 31106287) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м-н Корольова, 2, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 41313540) заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 34712,38 гривень (тридцять чотири тисячі сімсот дванадцять гривень тридцять вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович