Рішення

від 02.09.2019 по справі 320/2719/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року № 320/2719/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Автодеталь-Сервіс про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Автодеталь-Сервіс , в якому просить суд стягнути з рахунків відповідача у банках, що обслуговують боржника на користь Державного бюджету 438646, 72 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем утворилася заборгованість перед бюджетом за результатами нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ та пені в сумі 438646, 72 грн. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 31.07.2019.

31 липня 2019 року відповідно до ухвали суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019.

19 серпня 2019 року у зв`язку із перебуванням судді у відпусті справу знято з розгляду. Чергове засідання призначено на 27.08.2019.

27 серпня 2019 року учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неприбуття суд не повідомили. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Від відповідача будь-яких пояснень, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідач правом на подання відзиву на позов також не скористався.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Автодеталь-Сервіс є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ 20615979 відомостями.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за результатами несплати нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в тому числі пені.

Так, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну невиїзну перевірку з питань державної митної справи щодо недоставляння товару поліетилен лінійний перевізником ТОВ ВКФ Автодеталь-Сервіс (код ЄДРПОУ 20615979) оформленого за митними деклараціями ІМ40ЕЕ від 16.06.17 № 504000/2017/901627 та від 17.06.2017 № 504000/2017/901629.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Київській області було складено та підписано акт від 12.03.2018 № 0006/8/10-36-14-10/20615979, яким встановлено та зафіксовано порушення відповідачем вимог податкового законодавства, а саме: в ході документальної невиїзної перевірки неправомірної операції з товарами, недоставляння товарів, документів до митного органу призначення видача без дозволу митного органу товару поліетилен лінійний низької густини в первинній формі… задекларованого відповідачем за МД ІМ40ЕЕ від 16.06.2017 № 504000/2017/901627 та від 17.06.2017 №504000/2017/901629 встановлено порушення: пунктів 2, 3 частини другої статті 191, статті 200 Митного кодексу України, що не призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті мита у зв`язку із застосуванням 0% ставки мита; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлення заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 301802, 18 грн.

Копія примірнику вищевказаного акта перевірки направлялася на адресу відповідача, про що свідчить копія супровідного листа Про направлення примірників акту від 12.03.2018 № 4608/10/10-36-14-10-19 та копія фіскального чеку від 12.03.2018. Відповідно до ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0315119567689), відповідач копію акта перевірки отримав 15.03.2018.

На підставі акта перевірки від 12.03.2018 № 0006/8/10-36-14-10/20615979, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 0008751410 на суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням 301802, 18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75450, 54 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 04.04.2018, про що свідчить ксерокопія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0315119571945), яке було оскаржене в судовому порядку.

За результатами розгляду адміністративної справи № 810/3043/18, предметом якої було податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 0008751410, ухвалою суду від 20.11.2018 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим органом була нарахована пеня в розмірі 61394, 00 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідачем суми вказаної заборгованості не погашені, на виконання вимог статті 59 ПК України, контролюючим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 09.01.2019 № 47-17, яка отримана останнім 15.01.2019, про що свідчить ксерокопія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0315119609144).

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку суми заборгованості у розмірі 438646, 72 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу вимог пункту 2 та 3 частини другої статті 191 Митного кодексу України, перевізники зобов`язані у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них; не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів.

Статтею 200 Митного кодексу України передбачено, що після надання органом доходів і зборів дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов`язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене органом доходів і зборів місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб органу доходів і зборів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Товари і транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

У місці доставки товари і транспортні засоби пред`являються, а документи на них передаються органу доходів і зборів у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для органу доходів і зборів, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Зміна місця стоянки (прибуття) транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів забезпечення ідентифікації допускаються лише з дозволу органу доходів і зборів, крім випадків, передбачених главою 2 цього Кодексу. У разі відмови у наданні дозволу органи доходів і зборів зобов`язані невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що відповідно до баз даних АСМО Інспектор-2006 та ЄАІС вищезазначений товар полімери пропілену у первинних формах за МД типу ІМ40ЕЕ від 16.06.2017 № 504000/2017/901627 та від 17.06.2017 № 504000/2017/901629 до Миколаївської митниці ДФС не доставлений та митне оформлення його не проводилось.

Згідно з вимогами пункту 190.1 статті 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

За результатами перевірки встановлено порушення перевізником положень пункту 2 частини другої статті 191 та пункту 1 статті 200 Митного кодексу України, в результаті чого товар було доставлено в інше, ніж визначене органом доходів і зборів місце доставки товару.

В порушення вимог пунктів 2 та 3 частини другої статті 191 та пунктів 4 та 5 статті 200 Митного кодексу України, водіями підприємства відповідача було передано документи на товар сторонній особі, а не органу доходів і зборів, а також проведено вивантаження товару без дозволу органів доходів і зборів, що призвело до несплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів на митну територію України.

На підставі статті 295, пункту 11 частини першої статті 347 Митного кодексу України, відповідно до положень підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України, яким органи доходів і зборів визначено контролюючими органами, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, позивачем здійснено розрахунок податкових зобов`язань, встановлених законом на імпорт зазначеного товару станом на дату їх ввезення на митну територію України - 18.06.2017 на загальну суму 301802, 18 грн., в тому числі: ввізне мито - 0,0 грн.; ПДВ з товарів, імпортованих на митну територію України - 301802, 18 грн. Розрахунок митних платежів належних до сплати відповідачем за МД типу ІМ40ЕЕ від 16.06.2017 № 504000/2017/901627 та від 17.06.2017 № 504000/2017/901629 здійснений відповідно до частини другої статті 296 Митного кодексу України.

Таким чином, сума податкового боргу зі сплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань з ПДВ та пені становить 438646, 72 грн.

Приписами пункту 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Суд зазначає, що грошові зобов`язання, визначені позивачем, відповідачем не були сплачені, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів зворотного.

Згідно з вимогами пункту 59.1 статті 59 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Позивачем було виставлено податкову вимогу відповідачеві від 09.01.2019 за № 47-17 на загальну суму 438646, 72 грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 15.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34). Доказів оскарження вищевказаної вимоги матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Згідно з вимогами пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі суми податкового боргу 438646, 72 грн.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 438646, 72 грн. до суду не надано.

Беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 438646, 72 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Автодеталь-Сервіс (ідентифікаційний код 20615979, місцезнаходження: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Куйбишева, 5, кв. 7) про стягнення податкового боргу, задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Автодеталь-Сервіс (ідентифікаційний код 20615979) у банках, що обслуговують боржника на користь Державного бюджету податковий борг у розмірі 438646 (чотириста тридцять вісім тисяч шістсот сорок шість) грн. 72 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення суду складено у повному обсязі 02.09.2019.

Суддя Панченко Н.Д.