Ухвала

від 02.09.2019 по справі 640/15839/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 вересня 2019 року м. Київ № 640/15839/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про:

- визнання дій державного виконавця по накладенню штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у виконавчому проваджені №59097705, - неправомірними;

- скасування постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №59097705 від 11 липня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Частиною шостою статті 160 КАС України передбачено, що у випадку коли позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Позовна заява підписана і подана представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, однак відомості про такого представника, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві не зазначені.

Частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, якій здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/15), визначено, що органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Так, відповідачем в позовній заяві визначено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Однак Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві наведеним вище законодавством не визначений як самостійний орган державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити відповідача у справі із зазначенням його повного найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси.

Відповідно до пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Проте ні в позовній заяві, ні в долучених до неї документах таке підтвердження Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не надано.

Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921 грн.

Тобто, позивачу при зверненні до суду з даною позовною заявою сплаті підлягає судовий збір у сумі 3842 грн. Однак, до позовної заяви доказів його сплати не долучено, а навпаки заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів на такі витрати.

Розглянувши подане клопотання, суд при його вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом. В свою чергу, наведені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

При цьому слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №520/7216/17, від 19 вересня 2018 року у справі №461/8440/17, від 18 вересня 2018 року у справі №466/9318/17 та інших судових рішеннях.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи та повинно неухильно дотримуватись покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Частиною четвертою статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами другою, п`ятої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, додані позивачем до позовної заяви копії документів, як письмові докази по справі, повинні бути завірені належним чином. Водночас, копії документів, доданих до позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, взагалі не засвідчені.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Так, оскаржувана постанова отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві 10 липня 2019 року. Позовна заява ж подана позивачем до суду 20 серпня 2019 року, тобто з пропуском передбаченого законодавством десятиденного строку за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску такого строку поважними.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанови, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (з примірником для відповідача) із зазначенням у ній:

самостійного органу державної виконавчої служби, який може виступати відповідачем у справі, його поштового індексу, ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомих засобів зв`язку, офіційної електронної адреси;

відомостей про представника позивача, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України;

власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- документа про сплату судового збору у сумі 3842 грн на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: "Отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101";

- належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.

Ухвала відповідно до частини другої статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак