Постанова

від 21.08.2019 по справі 0840/2929/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2929/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Баранник Н.П.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника відповідача: Міщенко Ольги Віталіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕСТ"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 (головуючий суддя Бойченко Ю.П., повний текст складено 28.12.2018)

в адміністративній справі №0840/2929/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕСТ" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "УКРВЕСТ", звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002351406 від 28.02.2018, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо не підтвердження документально реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, зроблених під час проведення перевірки. Так, підставою для встановлення порушення вимог податкового законодавства слугували висновки вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/8082/16-к (пр. №1-кп/201/11/2017) від 16 червня 2017 року. Однак, у тексті цього вироку, операції між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД судом не досліджувались, як і документи, складені при здійсненні цих операцій. Жодних висновків щодо цих операцій суд не робив, і фактів не встановлював, а тому вирок суду не може спростовувати фактичне здійснення господарських операцій. Отже, не має підстав вважати, що неправдива інформація вносилась саме у документи, складені при здійсненні операцій з товариством, і саме ці операції носили незаконний характер. Позивачем надані до перевірки належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій з ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що не підтверджено реального характеру поставки між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності постачальника позивача згідно з вироком суду. Первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що доказами реальності господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Вважає, що первинні документи позивача складені з дотриманням вимог законодавства і містять всю необхідну інформацію для ідентифікації. Щодо вироку суду відносно контрагента то зазначає, що зі змісту вироку, обставини здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД у кримінальній справі не розглядалися, факти, які стосувалися цих операцій не встановлювалися. Ні первинні документи, складені на здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , ні позивач у тексті вироку не зазначені. Тому вважає, що висновок суду про фіктивність господарських операцій є припущенням.

Відповідачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що первинні документи, якими позивач підтверджує здійснення господарських операцій складені з порушенням вимог законодавства та не дають підстави ідентифікувати осіб, що підписали видаткові накладні; відсутні підтвердження транспортування товару, що викликає сумів у реальності господарських операцій; вироком суду визначено, що контрагент позивача ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД утворений засновниками з метою фіктивної діяльності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, що у відповідності до ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що У період з 12.02.2018 по 14.02.2018, на підставі направлення від 12.02.2018 №268 та наказу від 12.02.2018 № 407, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Укрвест (код ЄДРПОУ 30719668) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2014 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39405574), за результатами якої складено Акт № 97/08-01-14-06/30719668 від 16.02.2018 (т.1 а.с.7-15).

На підставі Акту перевірки № 97/08-01-14-06/30719668 від 16.02.2018, ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18918,75 грн. (основний платіж 15 135 грн., штрафні (фінансові) санкції 3783,75 грн.) (т.1 а.с.6).

Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його адміністративне оскарження, проте відповідним рішеннями Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 №19238/6/99-99-11-01-01-25 скарга ТОВ Укрвест залишена без задоволення, оскаржуване рішення без змін (т.1 а.с.27-28).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується, як передбачено п. 138.6 ст.138 ПК України, відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат : витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

При цьому, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників , пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком . У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів , у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит , а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства .

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит є три складових частини цієї умови, а саме:

1. фактичне придбання товарів (робіт, послуг);

2. наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних);

3. оформлення первинних документів (зокрема, податкових накладних) у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Тобто всі ці три умови повинні бути виконані комплексно платником податків, а не одна окремо взята умова.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника , оскільки саме платник податків виступає суб`єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Абзацом 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов , як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

У висновках Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Укрвест вимог: пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в 2014 році), порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерсва фінансів України №1213 від 28.09.2011, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 15 135грн., у т.ч. по періодам: 2014 рік на суму 15 135грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39405574). Згідно з вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017) (набув законної сили 18.07.2017) притягнуто до відповідальності засновників ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.212 КК України. Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що фактично мала місце реалізація товарів та послуг, джерело походження яких не встановлене. Перевіркою, зокрема, встановлено відсутність об`єктів оподаткування у постачальника ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД за період, що перевірявся та підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України. Наявність факту реалізації ТОВ Укрвест є свідченням набуття ним у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Матеріалами справи містять на підтвердження реальності фінансових правовідносин позивача з ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД :

договір купівлі-продажу № 11/11-2014 від 11.11.2014;

специфікацією на поставку електричної колонки (кранова) ЄПП-2-380/660/630А у кількості 3 шт. загальною вартість 100900,80 грн. (т.1 а.с.32-33, 34);

видаткові накладні № 120 від 24.11.2014, № 155 від 28.11.2014, №99 від 03.12.2014, рахунок фактуру №ДС-0000001 від 11.11.2014,

банківські виписки, в підтвердження здійснення розрахунків,

податкові накладні №120 від 24.11.2014, №155 від 28.11.2014, №99 від 03.12.2014 (т.1 а.с.40-49).

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а документи оформлялися лише формально, без реального здійснення господарських операцій.

Так, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарської операції та фіктивності контрагента позивача як суб`єкта господарювання ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , та свої твердження підтверджує вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017), який набув законної сили 18.07.2017 (а.с. 97-118 т.1; а.с. 1-106 т.2).

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилання позивача на ту обставину, що у вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі №201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017) не міститься посилань на незаконно здійснені ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД операції з позивачем, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю . Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, у вказаному вироку, зазначено, що продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи, розуміючи злочинність своїх дій , не бажаючи бути викритими та ідентифікованими контролюючими і правоохоронними органами, з метою збільшення обсягів незаконно оготівковуваних коштів, на виконання розробленого ОСОБА_1 , злочинного плану, пов`язаного з фіктивним підприємництвом, вирішили повторно створити (придбати) більше суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з прикриття незаконної діяльності, для чого стали підшукувати осіб, які були б згодні прийняти права та обов`язки номінальних засновників та керівників підприємств, при цьому таких, що не мають відповідної освіти та не будуть усвідомлювати і знати про характер дій організованої злочинної групи.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , здійснюючи пошук зазначених осіб зупинили вибір на ОСОБА_5 , паспорті та ідентифікаційна дані якої було придбано у вересні 2014 року ОСОБА_4 у невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою подальшого створення суб`єкта підприємницької діяльності без мети здійснення будь-яких видів господарювання на ньому, усвідомлюючи протиправність таких дій. При цьому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не повідомили ОСОБА_5 про злочинний характер своїх дій.

Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо умов, на яких ОСОБА_5 мав стати засновником та керівниками підприємства не будучі обізнаними про намір здійснювати від його імені будь-яку підприємницьку діяльність, будучи непоставленим до відома про злочинний характер дій вказаних осіб, у вересні 2014 року у денний час в м.Дніпропетровську, більш точної дати та місця досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1 виконав підпис за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням особи у протоколі №1 від 23.09.2014 загальних зборів учасників ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , статуті ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД від 23.09.2014, наказі №1 від 24.09.2014 про призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , які після підписання надав у розпорядження ОСОБА_1 на його вимогу.

Отримавши від ОСОБА_4 підписані вище перелічені документи, 23.09.2014 ОСОБА_1 надав такі документи до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Броварського міськрайоного управління юстиції у Київській області.

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Броварського міськрайоного управління юстиції у Київській області, отримавши у встановленому законом порядку документи для проведення змін державної реєстрації юридичної особи, вважаючи отримані документи достовірними та такими, що виражають волевиявлення ОСОБА_5 , вчинив реєстраційні дії, внаслідок яких було проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.09.2014), засновником та керівником якого став ОСОБА_5

Після державної реєстрації ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД у встановлені законом строки, було взято на відповідний облік засновника і директора ОСОБА_5 в органах статистики, пенсійного фонду, соціального страхування та податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, що надало змогу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, діючи відповідно до розробленого ОСОБА_1 злочинного плану повноцінно використовувати придбану юридичну особу - ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД у злочинній діяльності , спрямованій на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, яке вже було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плану, розробленого ОСОБА_1 набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновим правами ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (код 39405574) шляхом його оформлення на номінального керівника - директора підприємства ОСОБА_5 , який не був обізнані про мету діяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, ОСОБА_2 , будучи співорганізатором вчинення злочину діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво , тобто створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

А також, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи виконавцями вчинення злочину, діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво, тобто створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно…

Аналізуючи вищезазначений вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаним вироком визнано винними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст.358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.212 КК України щодо здійснення фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД (код 39405574).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю . Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 6 ст. 78 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

При цьому, рішення суду в цих питаннях є обов`язковим для адміністративного суду, який розглядає адміністративну справу, в якій обставини щодо реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД є предметом доказування.

Вищезазначеним вироком встановлено, що ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД утворено з метою здійснення фіктивного підприємництва, отже обставини, зазначені у вказаному вироку є преюдиційними для даної справи, предметом якої є доказування щодо реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД .

Матеріалами справи підтверджується, що господарська операція по придбанню електричних колонок (кранових) позивачем у контрагента мала місце у 2014 році, саме в період, охоплений вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017).

Приймаючи до уваги, приписи ч. 6 ст. 78 КАС України (вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у відповідності до норм податкового законодавства.

Вищезазначеним вироком встановлено, що особи, щодо яких ухвалено вирок, діяли злочинно з метою здійснення фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , що є безпосередньо предметом даного спору щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Д. С .Д. ТРЕЙД . Оскільки ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД утворено з метою здійснення фіктивного підприємництва, то господарські операції ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Так, факт фіктивності господарської діяльності, встановлений вироком суду, не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Отже, з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставки між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД ; при цьому первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що надані позивачем видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності містять недоліки, які перешкоджають ідентифікувати, осіб, що їх підписали (відсутні прізвища осіб) (а.с. 38-43 т. 1); матеріали справи не містять документи, що підтверджують транспортування товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, матеріали справи містять підтвердження доведення відповідачем правомірності його дій та рішень. Водночас, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕСТ" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 21.08.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.08.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 27.08.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя Н.П. Баранник