Ухвала

від 02.09.2019 по справі 813/2838/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

02 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8431/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Довгої О. І. суддів -Запотічного І. І. Затолочного В. С.

перевіривши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі № 813/2838/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900727413029 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 серпня 2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Клопотання обгрунтоване тим, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року повернуто апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС у цій справі з причини не сплати апелянтом судового збору. Апелянт, як на підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначає що впродовж 2018-2019 років, відповідно до листів Управління державної казначейської служби України у Печерському районі з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється безспірне списання коштів та зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України (копії листів додаються). Відтак, апелянт зміг сплатити судовий збір лише в 23 липня 2019 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року по справі №813/2838/18 позов ТОВ Радехівський цукор задоволено повністю.

10 вересня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яку ухвалою суду залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків (подання документу про сплату судового збору в сумі 417 761,01 грн.) протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

08 жовтня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яку ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року задоволено, та продовжено строк ще на 14 днів.

08 листопада 2018 року відповідач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі, яке ухвалою суду від 16 листопада відхилено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

01 серпня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС повторно подав апеляційну скаргу.

Аналізуючи повторно подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, заявлені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, з таких підстав.

Згідно із пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ визначені статтею 295 КАС Як вбачається зі змісту заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, основною причиною пропуску такого строку є відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Разом з тим, така причина не може бути прийнята до уваги, оскільки відсутність фінансування органу державної влади не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

У такій ситуації, за наявних обставин, колегія суддів приходить висновку, що задоволення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги становитеме втручання у принцип res judicata.

Щодо практики Європейського суду з прав людини, на яку покликається відповідач, то суд зазначає наступне.

Згідно Преамбули метою прийняття та функціонування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є забезпечення їх загального та ефективного визнання і додержання. Згідно статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Конвенція є юридичним механізмом, який покликаний забезпечити захист прав людини від посягань з боку держави чи неналежного виконання нею своїх обов`язків. При цьому Конвенція не покликана забезпечувати захист інтересів держави.

Відповідно до статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Покликання Офісу великих платників ДФС на окремі фрагменти рішень Європейського суду у даному спорі суд вважає необгрунтованими, так як правові позиції цих рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів уповноважених на виконання її функцій. Суд переконаний, що державний орган та держава вцілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах.

Таким чином суд констатує, що Офісом великих платників податків ДФС станом на 18 лютого 2019 року не наведено поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі № 813/2838/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. С. Затолочний