Рішення

від 29.08.2019 по справі 922/2016/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2016/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко-Країна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, буд. 17) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко-Країна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" про стягнення грошових коштів у розмірі 221215,25 грн., з яких: 184027,66 грн. сума сплаченої попередньої оплати (основної заборгованості), 27357,00 грн. - пеня за неналежне виконання грошового зобов`язання, 7668,12 грн. - нарахований індекс інфляції, 2435,21 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції № 32/09-18 від 05.09.2018 щодо поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на "23" липня 2019 р. о 12:00 год.; задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме оригіналу Договору № 32/09-18 від 05.09.2018; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, буд.17) оригінал Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 32/09-18 від 05.09.2018 для огляду у судовому засіданні.

23.07.2019 від позивача надійшло клопотання (вх. № 2223) про розгляд справи за відсутності позивача.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 задоволено клопотання позивача (вх. № 2223 від 23.07.2019); відкладено підготовче засідання на 06.08.2019 о 12:00; зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, доданих до позовної заяви, а саме: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, Акт звірки взаємних розрахунків, а також інших доказів поданих у копіях.

06.08.2019 позивачем до канцелярії суду подано заяву за вх. № 18843 про долучення до матеріалів справи документів.

Заява з додатком долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.08.2019 судом оглянуто оригінали документів, витребуваних ухвалою суду від 23.07.2019, а також постановлено протокольну ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 29.08.2019 о 11:30.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про час та дату судового засідання по суті.

28.08.2019 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача (вх. № 20501), яка долучена до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 29.08.2019 позивач свого представника не направив.

Враховуючи, що явка представника позивача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, а також приймаючи до уваги те, що бути присутнім в судовому засіданні є правом позивача, суд задовольняє клопотання позивача про проведення судового засідання 29.08.2019 за відсутності його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання також не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов так і не надав. Ухвали господарського суду Харківської області, які направлялись на адресу відповідача, повернуті на адресу суду з позначкою пошти "не існує" та "Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" є: 62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, буд. 17.

Ухвали суду у справі № 922/2016/19 були направлені відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є належним повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 05 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МОЛОКО-КРАЇНА (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ (відповідачем) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції № 32/09-18.

Оригінал вказаного Договору був направлений на адресу відповідача для підписання, проте позивачу повернутий не був.

В подальшому, позивач платіжними дорученнями № 48 від 16.11.2018 на суму 250000,00 грн. та № 76 від 22.11.2018 на суму 110000,00 грн., перерахував відповідачу попередню оплату за молоко на загальну суму 360000,00 грн. (а.с. 46-47).

За період з 01.11.2018 по 30.11.2018 Відповідачем було здійснено поставку Товару Позивачу на загальну суму 162 072,08 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на листопад 2018 року, а також:

- товарно-транспортними накладними (з спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини (Форма №1- ТН МС) : № б/н від 02.11.2018 р., № б/н від 06.11.2018 р., № б/н від 07.11.2018 р., № б/н 10.11.2018р., № б/н від 13.11.2018 р., № б/н від 20.11.2018 р. (а.с. 23-33);

- видатковими накладними: № ВН -301101 від 30.11.2018 р., № ВН -301102 від 30.11.2018 р. (а.с. 21-22).

Однак, відповідачем на суму 184027,67 грн. товару поставлено не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 184027,67 грн.

13 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 12 (надалі - Вимога), в якому вимагав протягом 3-х банківських днів, з дня отримання листа, повернути частково сплачену суму попередньої оплати в розмірі 184 027,66 грн. у зв`язку з припиненням Відповідачем поставок Товару Позивачу (а.с. 34).

Підтвердженням отримання відповідачем Вимоги позивача, являється копія роздруківки з сайту пошти щодо поштового відправлення, згідно якої Відповідач 03.01.2019 отримав вимогу про повернення коштів (а.с. 35). Проте, відповідач попередню оплату у розмірі 184027,66 грн. так і не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 184027,66 грн. сплаченої попередньої оплати (основної заборгованості), 27357,00 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов`язання, 7668,12 грн. нарахований індекс інфляції, 2435,21 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 32/09-18 від 05.09.2018, на який посилався у позовній заяві позивач, суд приходить до висновку, що договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем доведено, що ним здійснено попередню оплату за молоко на загальну суму 360000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 48 від 16.11.2018 та № 76 від 22.11.2018.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено поставку товару лише на суму 162072,08 грн.

Поряд із тим, відповідач на суму у розмірі 184027,67 грн. товар позивачу не передав, відповіді на вимогу позивача не надав та кошти за непоставлений товар не повернув.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку товару грошової суми не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 184027,67 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7668,12 грн. та 3% річних у розмірі 2435,21 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення попередньої оплати за товар у розмірі 184027,66 грн., позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2435,21 грн. за період з 10.01.2019 по 21.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 7668,12 грн. за вказаний період.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7668,12 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2435,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги в частині стягнення пені в сумі 27357,00 грн., суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на вищенаведене та враховуючи поставку товару не на підставі письмового договору, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 27357,00 грн., а тому в цій частині позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 194130,99 грн., з яких: 184027,66 грн. - сума сплаченої попередньої оплати (основної заборгованості), 7668,12 грн. - інфляційних втрат, 2435,21 грн. - 3 % річних. В частині стягнення пені у сумі 27357,00 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2911,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, 17, код ЄДРПОУ 41467027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 31877099) суму грошових коштів у розмірі 194130,99 грн., з яких: 184027,66 грн. - сума сплаченої попередньої оплати (основної заборгованості), 7668,12 грн. - інфляційних втрат, 2435,21 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2911,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 27357,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 31877099);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська молочна компанія" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, 17, код ЄДРПОУ 41467027)

Повне рішення складено "29" серпня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2016/19