Постанова

від 10.07.2007 по справі 15/555-06-13917

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/555-06-13917

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р. Справа № 15/555-06-13917

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Юзьковій І. В.

за участю представників сторін

від позивача: Марков Є.В. –за дорученням    

від відповідача: Кузьменко К.О. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області

від  13 березня 2007 року                    

у справі № 15/555-06-13917                                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом  Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ”, м. Одеса

до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, м. Одеса

про стягнення 747 109 грн. 66 коп. грошових коштів

В С Т А Н О В И Л А:

   25.12.2006 р. Дочірнє підприємство „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (далі відповідач, Порт) про стягнення 747 109 грн. 66 коп. заборгованості за зберігання не витребуваних замовниками вантажів та судових витрат по справі.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Агентською угодою від 01.02.2002 р., договором № КД-397 від 15.06.2001 р. та угодою КД 4248 від 04.09.2003 р. і не оплатив виконані позивачем роботи зі зберігання не витребуваних вантажів та рахунки останнього: № 11651 від 20.11.2003 р. на суму 366 330 грн. 07 коп.; № 13615 від 31.12.2003 р. на суму 34 225 грн. 67 коп.; № 1503 від 10.02.2004 р. на суму 71 390 грн. 06 коп., № 2362 від 29.02.2004 р. на суму 14 191 грн. 18 коп.; № 8643 від 30.06.2004 р. на суму 77 882 грн. 27 коп.; № 13262 від 30.09.2004 р. на суму 19 650 грн. 38 коп.; № 14005 від 25.10.2004 р. на суму 48 855 грн. 05 коп.; № 17431 від 31.12.2004 р. на суму 30 120 грн. 43 коп., а всього на загальну суму 662 645 грн. 11 коп.

   Крім того, відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами № КД-6420, № КД-6421 та № КД-6422 від 18.11.2004 р. та не оплатив виконані позивачем роботи зі зберігання не витребуваних вантажів та рахунки останнього: № 936 від 31.01.2005 р. на суму 9600 грн. 43 коп.; № 1782 від 24.02.2005 р. на суму 12 739 грн. 19 коп.; № 14933 від 28.10.2005 р. на суму 81 061 грн. 86 коп. та № 15094 від 28.10.2005 р. на суму 9148 грн. 91 коп., а всього на загальну суму 112 550 грн. 30 коп.

   В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги посилаючись на те, що Порт двома платіжними дорученням від 17.02.2005 р. та від 13.10.2005 р. частково оплатив рахунок № 8643 в сумі 28 085 грн. 75 коп., у зв'язку з чим має заборгованість по оплаті цього рахунку в сумі 49 796 грн. 52 коп., а всього з відповідача на користь Підприємства підлягає стягненню 747 109 грн. 66 коп. заборгованості по оплаті наданих послуг зі зберігання вантажів. Також, відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 7471 грн. 09 коп. на сплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Підприємства вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності щодо рахунку № 11651 від 20.11.2003 р. на суму 366 330 грн. 07 коп.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2007 р. (суддя Петров В. С.)  позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 380 779 грн. 59 коп. заборгованості за надані послуги по зберіганню вантажів, а також 3807 грн. 80 коп. понесених витрат на сплату держмита та 60 грн. 14 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Решта частина позовних вимог залишена без задоволення.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеними між сторонами угодами від 01.02.2002 р., № КД-397 від 15.06.2001 р., КД 4248 від 04.09.2003 р., а також № КД-6420, № КД-6421 та № КД-6422 від 18.11.2004 р. щодо оплати наданих послуг зі зберігання вантажів та оплаті рахунків Підприємства: № 13615 від 31.12.2003 р. на суму 34 225 грн. 67 коп.; № 1503 від 10.02.2004 р. на суму 71 390 грн. 06 коп., № 2362 від 29.02.2004 р. на суму 14 191 грн. 18 коп.; № 8643 від 30.06.2004 р. на суму 49 796 грн. 52 коп.; № 13262 від 30.09.2004 р. на суму 19 650 грн. 38 коп.; № 14005 від 25.10.2004 р. на суму 48 855 грн. 05 коп.; № 17431 від 31.12.2004 р. на суму 30 120 грн. 43 коп., а також рахунків № 936 від 31.01.2005 р. на суму 9600 грн. 43 коп.; № 1782 від 24.02.2005 р. на суму 12 739 грн. 19 коп.; № 14933 від 28.10.2005 р. на суму 81 061 грн. 86 коп. та № 15094 від 28.10.2005 р. на суму 9148 грн. 91 коп., а всього в загальній сумі 380 779 грн. 59 коп., у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з Порту на користь Підприємства.

   Оскільки, позивачем, без поважних причин, пропущений встановлений законом 3-х річний строк позовної давності щодо оплати наданих послуг за рахунком № 11651 від 20.11.2003 р. на суму 366 330 грн. 07 коп., то в позові, в цій частині, слід відмовити, так як Портом заявлено про застосування строків позовної давності.

   Судові витрати по справі покладені судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.  

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства залишити без задоволення та стягнути з останнього на користь Порту 3735 грн. 55 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.            

  У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   Надані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази колегія суддів не приймає та повертає скаржникові, оскільки останній нічим не обґрунтував неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а крім того, значна більшість цих документів вже міститься в матеріалах справи.   

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання місцевого суду 19.01.2007 р., 08.02.2007 р. та 22.02.2007 р. за відповідними клопотаннями Порту тричі відкладалися та суд був змушений продовжити термін розгляду справи на один місяць.

   Про судове засідання 13.03.2007 р. о 16:00 відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений. Проте, в цей же день, тобто 13.03.2007 р. від відповідача надійшло чергове клопотання про перенесення судового засідання, оскільки його представник виїхав у відрядження до господарського суду Івано-Франківської області. Зазначене клопотання підставне залишено без задоволення місцевим судом, оскільки дії відповідача свідчать про навмисне, штучне затягування розгляду справи, так як представництво інтересів Порту могло здійснюватися любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, не було. Тому місцевий суд правомірно та відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглянув справу за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами, не допустивши при цьому порушень процесуальних прав Порту, у зв'язку з чим протилежні ствердження скаржника до уваги колегією суддів не приймаються.  

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції між сторонами у справі були укладені угоди від 01.02.2002 р., № КД-397 від 15.06.2001 р., КД 4248 від 04.09.2003 р., а також № КД-6420, № КД-6421 та № КД-6422 від 18.11.2004 р. за умовами яких Підприємство зобов'язалося надавати послуги зі зберігання вантажів, що надходять на територію Порту, а останній оплачувати ці послуги відповідно до виставлених Підприємством рахунків у 10-денний строк.

   Відповідачем не спростовується той факт, що Підприємством надані послуги зі зберігання вантажів, що надійшли на територію Порту та отримання рахунків на оплату виконаних робіт Підприємством за рахунками: № 11651 від 20.11.2003 р. на суму 366 330 грн. 07 коп.; № 13615 від 31.12.2003 р. на суму 34 225 грн. 67 коп.; № 1503 від 10.02.2004 р. на суму 71 390 грн. 06 коп., № 2362 від 29.02.2004 р. на суму 14 191 грн. 18 коп.; № 8643 від 30.06.2004 р. на суму 77 882 грн. 27 коп.; № 13262 від 30.09.2004 р. на суму 19 650 грн. 38 коп.; № 14005 від 25.10.2004 р. на суму 48 855 грн. 05 коп.; № 17431 від 31.12.2004 р. на суму 30 120 грн. 43 коп., № 936 від 31.01.2005 р. на суму 9600 грн. 43 коп.; № 1782 від 24.02.2005 р. на суму 12 739 грн. 19 коп.; № 14933 від 28.10.2005 р. на суму 81 061 грн. 86 коп. та № 15094 від 28.10.2005 р. на суму 9148 грн. 91 коп., а всього на загальну суму 775195 грн. 41 коп.

   Порт двома платіжними дорученням від 17.02.2005 р. та від 13.10.2005 р. частково оплатив рахунок № 8643 від 30.06.2004 р. в сумі 28 085 грн. 75 коп., а від оплати решти частини цього рахунку в сумі 49 796 грн. 52 коп. ухиляється, тому Підприємство просить стягнути з Порту на свою користь 747 109 грн. 66 коп. заборгованості по оплаті наданих послуг зі зберігання вантажів.

   Порт вважає, що він не повинний оплачувати виконані Підприємством роботи зі зберігання вантажів та оплаті отриманих рахунків оскільки ці вантажі зберігалися понад встановлені терміни та частина них була утилізована, частина конфіскована в дохід держави, а частина передана Портом іншим юридичним особам для наступної реалізації, так як Порт не належить до переліку підприємств, з якими укладено договір на реалізацію майна.

   Ретельно дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеними угодами від 01.02.2002 р., № КД-397 від 15.06.2001 р., КД 4248 від 04.09.2003 р., а також № КД-6420, № КД-6421 та № КД-6422 від 18.11.2004 р. щодо оплати наданих послуг зі зберігання вантажів та оплаті рахунків Підприємства, оскільки умовами названих правочинів оплата виконаних робіт та виставлених рахунків здійснюється не залежно від наступної долі вантажів, тобто Порт повинний оплатити виконані Підприємством роботи зі зберігання вантажів та відповідні рахунки останнього незалежно від наступної реалізації, конфіскації, утилізації або передачі цих вантажів уповноваженим особам.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим місцевий суд підставне стягнув з Порту на користь Підприємства заборгованість по оплаті наданих послуг зі зберігання вантажів за рахунками: № 13615 від 31.12.2003 р. в сумі 34 225 грн. 67 коп.; № 1503 від 10.02.2004 р. в сумі 71 390 грн. 06 коп., № 2362 від 29.02.2004 р. в сумі 14 191 грн. 18 коп.; № 8643 від 30.06.2004 р. в сумі 49 796 грн. 52 коп.; № 13262 від 30.09.2004 р. в сумі 19 650 грн. 38 коп.; № 14005 від 25.10.2004 р. в сумі 48 855 грн. 05 коп.; № 17431 від 31.12.2004 р. в сумі 30 120 грн. 43 коп., № 936 від 31.01.2005 р. в сумі 9600 грн. 43 коп.; № 1782 від 24.02.2005 р. в сумі 12 739 грн. 19 коп.; № 14933 від 28.10.2005 р. в сумі 81 061 грн. 86 коп.; № 15094 від 28.10.2005 р. в сумі 9148 грн. 91 коп., а всього –380 779 грн. 59 коп. та не прийняв до уваги протилежні ствердження відповідача.

   Оскільки, умовами договорів передбачений обов'язок Порту оплатити виставлені Підприємством рахунки за надані послуги не пізніше 10 днів з моменту його отримання, а рахунок № 11651 від 20.11.2003 р. отриманий Портом в цей же день, тобто 20.11.2003 р., то місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що про порушення своїх прав щодо оплати зазначеного рахунку Портом Підприємству стало відомо 30.11.2003 р. і саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності.

   За захистом своїх прав Підприємство звернулось до суду 25.12.2006 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України 3-х річного строку позовної давності.              

   Так як, позивач, без поважних причин, пропустив встановлений законом 3-х річний строк позовної давності щодо оплати наданих послуг за рахунком № 11651 від 20.11.2003 р. на суму 366 330 грн. 07 коп., то суд першої інстанції підставне та відповідно до вимог ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України залишив позовні вимоги Підприємства в цій частині без задоволення, оскільки Портом було заявлено про застосування строків позовної давності.

  Судові витрати по справі правомірно покладені місцевим судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.  

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                           Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Одеської області від 13 березня 2007 року у справі № 15/555-06-13917 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, м. Одеса –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                                В. В. Бєляновський

                                                                                                      М. А. Мирошниченко

Постанову підписано 11.07.2007 р.