Ухвала

від 27.08.2019 по справі 760/23776/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/12489/19

Справа №760/23776/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання представника ТОВ «СТОІК» ОСОБА_3 про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до слідчого судді з вказаним клопотанням та просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року у справі 760/11630/19 на майно, у вигляді заборони розпоряджання та користування ним, а саме: земельну ділянку, код ділянки 72:412:0158, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, а саме будівлю літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежилу будівлю літ.Б, загальною площею 18.80 кв.м., які належать на праві власності ТОВ «СТОІК».

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року (справа №760/11630/19) клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_4 про арешт майна задоволено.

Накладено арешт, у вигляді заборони розпорядження та користування ним, на майно, а саме: земельну ділянку, код ділянки 72:412:0158, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, а саме будівлю літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежилу будівля літ. Б, загальною площею 18,80 кв.м., які належать на праві власності ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Вказане клопотання про накладення арешту на майно було обґрунтовано тим, що що СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово-господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що за вказаною вище адресою здійснює свою фінансово-господарську діяльність ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709), а саме в ході виїзду виявлено одноповерхове приміщення з автомийкою та одноповерхове приміщення шиномонтажу.

При цьому, вважає, що арешт підлягає скасуванню, оскільки ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведене майно, а також яким чином могло вказане майно бути використано як знаряддя вчинення злочину. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Також, арешт майна, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, не може перешкоджати здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи, майно якої арештовано. Через неправомірний арешт майна, ТОВ «СТОІК» не має змоги продовжувати свою господарську діяльність.

Доказів того, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул.Кайсарова, 15-а, а саме: буд. літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежила будівля літ.Б, загальною площею 18,80 кв.м., є об`єктом кримінально-протиправних дій, немає. Є тільки твердження, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово-господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15- а.

Однак, це твердження спростовується документально, а саме тим, що в даний час виконується ряд дій по реєстрації та оформленню користування земельною ділянкою.

Отже, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а, а саме: буд. літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежила будівля літ.Б, загальною площею 18,80 кв.м. необґрунтовано і безпідставно визнано речовим доказом. ТОВ СТОІК набуло дане майно у власність законним шляхом і правомірно його використовує для підприємницької діяльності.

За таких обставин відсутні і правові підстави накладення арешту на зазначене майно, передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного просила клопотання задовольнити.

Заявник в судовому засідання клопотання про зняття арешту підтримала з підстав викладених у ньому та просила його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні при розгляді клопотання про скасування арешту майна покладався на розсуд суду.

Вислухавши думку заявника та прокурора, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року (справа №760/11630/19) клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_4 про арешт майна задоволено.

Накладено арешт, у вигляді заборони розпорядження та користування ним, на майно, а саме: земельну ділянку, код ділянки 72:412:0158, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, а саме будівлю літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежилу будівля літ. Б, загальною площею 18,80 кв.м., які належать на праві власності ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Подане клопотання та ухвала слідчого судді обґрунтовувались тим, що СВ Солом`янського управління поліції Головного управління поліції України в м. Києві, в ході досудового розслідування за № 12019100090002648 від 16.03.2019 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, встановлено, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово- господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а.

В ході досудового розслідування встановлено, що за вказаною адресою здійснює свою фінансово-господарську діяльність ТОВ «СТОІК», а саме: в ході виїзду виявлено одноповерхове приміщення з автомийкою та одноповерхове приміщення шиномонтажу.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно п.22 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів. У цьому випадку, відповідно до ч.3 ст. 170 КГІК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за наявною інформацією з Департаменту земельних ресурсів в.о. КМР(КМДА) інформації, земельна ділянка, що за адресою: АДРЕСА_1 , нікому не відведена.

Також, в ході досудового розслідування, встановлено, що Київська міська рада рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 . для будівництва, експлуатації та обслуговування автомийки не надавала, на що слід зазначити наступне.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173КПК України,слідчий суддядля прийняттязаконного таобґрунтованого рішенняповинен з`ясувативсі обставини,які передбачаютьпідстави дляарешту майнаабо відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПКК України, при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати:правову підставудля арештумайна;можливість використаннямайна,як доказу у кримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу);наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що Київською міською радою було винесено рішення про питання погодження місць розташування об`єктів від 11.07.2002 року, яким було надано згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок, серед яких і ділянка на вул. Кайсарова для розташування автомийок ТОВ «СТОІК», кадастрова справа № 5126. Державним Комітетом України по Земельним Ресурсам (Київміськголовзем) було надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СТОІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування автомийки по вул. вул. Кайсарова, 15-а, у Солом`янському районі м. Києва в довгострокову оренду на 10 років (вих. №27 від.09.2005р).

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОІК», починаючи з дня прийняття рішення Київською міською радою, щодо згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул. Кайсарова, для розташування автомийок, від 11.07.2002 року, тобто з 2002 року по 2019 рік включно сплачувало податок на землю.

27.10.2017 року за договором купівлі-продажу ТОВ «СТОІК» було придбано у власність нежилі приміщення будівлі А, загальною площею 168,7 та приміщення будівлі Б, загальною площею 18.8 за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а.

07.08.2018 року було подане клопотання до Київської міської ради про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

27.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОІК» заключили договір №78 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збережений речовихдоказів. Частиною. 3 ст. 170 КПК встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України в свою чергу підкреслює, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведене майно, а також яким чином могло вказане майно бути використані як знаряддя вчинення злочину.

Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Також, арешт майна, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, не може перешкоджати здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи, майно якої арештовано.

При цьому, через накладений арешт майна, ТОВ «СТОІК» не має змоги продовжувати свою господарську діяльність.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, доказів того, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: буд. літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежила будівля літ.Б, загальною площею 18,80 кв.м., є об`єктом кримінально-протиправних дій, немає.

Твердження, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово-господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються документально, а саме тим, що в даний час виконується ряд дій по реєстрації та оформленню користування земельною ділянкою.

Отже, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: буд. літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежила будівля літ.Б, загальною площею 18,80 кв.м. необґрунтовано і безпідставно визнано речовим доказом. ТОВ «СТОІК» набуло дане майно у власність законним шляхом і правомірно його використовує для підприємницької діяльності, а тому, відсутня і правова підстава накладення арешту на зазначене майно, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України.

Крім того, при накладенні арешту в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. ст. 173 КПК України, не було надано оцінку розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Ці обставини також вказують на необґрунтованість накладення арешту.

Потреба у арешті обґрунтовується лише тим, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово-господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15- а.

Однак, жодній службовій особі ТОВ «СТОІК» не пред`явлено підозри. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про службових осіб ТОВ «СТОІК» також нічого не зазначено.

ТОВ «СТОІК» використовує приміщення для здійснення підприємницької діяльності, а тому зацікавлено в збереженні приміщень і підтриманні їх у робочому стані. Немає жодної потреби в арешті їх, оскільки немає загрози для знищення приміщень, їх втрати, псування, зникнення, перетворення.

Щодо земельної ділянки, яку використовує ТОВ «СТОІК», то в даний час проводиться належне оформлення її користування.

Змінити її цільове призначення ТОВ «СТОІК» не має жодної можливості, та зацікавлене використовувати саме за зареєстрованим в земельному кадастрі призначенням.

Підставами для скасування арешту, в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК є необґрунтованість накладення арешту, а також те, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба. Тобто, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід зазначити, що статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що таке право є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Аналогічні гарантії права власності, передбачені статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1960, якою встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Конвенції, при вилученні речей та документів, які не стосуються справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98; «East/West Alliance Limited проти України»).

У зв`язку з встановленими обставинами, слідчий суддя вважає, що потреби у подальшому застосуванні вказаного арешту майна немає.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року у справі 760/11630/19, у вигляді заборони розпорядження та користування ним, а саме: на земельну ділянку, код ділянки 72:412:0158, нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, а саме будівлю літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежилу будівля літ. Б, загальною площею 18,80 кв.м., які належать на праві власності ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1