Ухвала

від 02.09.2019 по справі 796/165/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 796 /165/18

Провадження № 4с/824/10/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., за участю секретаря судового засідання Черниш С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду скаргу Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № 59036926, стягувачі: товариство з обмеженою відповідальністю Еверест Істейт , приватне підприємство Едельвейс-2000 , приватне акціонерне товариство Фортуна , приватне акціонерне товариство ЮБК-Інвест , товариство з обмеженою відповідальністю Нива-Тур , товариство з обмеженою відповідальністю Iммe , приватне підприємство Планета , товариство з обмеженою відповідальністю Крим дівелопмент , приватне акціонерне товариства Аеробуд , товариство з обмеженою відповідальністю Приватофіс , товариство з обмеженою відповідальністю Дайріс , товариство з обмеженою відповідальністю Ділайн ЛТД , товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Жиса , товариство з обмеженою відповідальністю Приватленд , товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Дан-панорама , товариство з обмеженою відповідальністю Санаторій Енергетик , товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Фінансовий капітал , товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Фінансовий вектор , ОСОБА_1 , боржник - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ДКР ВЕБ.РФ , через представника за довіреністю - адвоката Сергєєву М.О., звернулася до Київського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, зі скаргою на дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту України Назаровця А.Т. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № 59036926.

На обґрунтування скарги зазначено, що 28 червня 2019 року ДКР ВЕБ.РФ (колишнє найменування - Державна корпорація Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк) ) був направлений запит № 14799/R000 на адресу ТОВ Інвінтум , депозитарію 5 080 310 373 простих, іменних, бездокументарних акцій ПАТ Промінвестбанк , власником яких є ДКР ВЕБ.РФ , про надання відомостей про всі встановлені щодо даних цінних паперів обмеження та обтяження, а також підстави для встановлення таких обмежень і обтяжень з наданням копій наявних документів.

Із відповіді ТОВ Інвінтум № 2-0207/3 від 2 липня 2019 року йому стало відомо, що на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту України перебуває зведене виконавче провадження № 59036926 за виконавчими документами, виданими Апеляційним судом м. Києва у справі № 796/165/18 про стягнення коштів з Російської Федерації в особі Мін`юсту Російської Федерації на користь ТОВ Еверест Істейт , ПП Едельвейс-2000 , ПрАТ Фортуна , ПрАТ ЮБК-Інвест , ТОВ Нива-Тур , ТОВ Iммe , ПП Планета , ТОВ Крим дівелопмент , ПрАТ Аеробуд , ТОВ Приватофіс , ТОВ Дайріс , ТОВ Ділайн ЛТД , ТОВ Телерадіокомпанія Жиса , ТОВ Приватленд , ТОВ з іноземними інвестиціями Дан-панорама , ТОВ Санаторій Енергетик , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий капітал , ТОВ Компанія з управління активами Фінансовий вектор та ОСОБА_1

ДКР ВЕБ.РФ є учасником справи № 796/165/18 про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення (м. Гаага, королівство Нідерландів) від 2 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 за позовом стягувачів про стягнення сум з Російської Федерації в особі Мін`юсту Російської Федерації в якості компенсації за відповідне нерухоме майно.

29 травня 2019 року головним державним виконавцем Назаровцем А.Т. в рамках зведеного виконавчого провадження № 59036926 було проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, про що складено відповідну постанову. Згідно з цією постановою, було описано та накладено арешт на акцію просту, без документарну, іменну, номінальною вартістю 10 грн, у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 99,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПАТ Промінвестбанк код ЄДРПОУ: 00039002.

У подальшому, з листа ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту України 20.1/№59036926/16 від 8 липня 2019 року заявнику стало відомо, що 10 червня 2019 року головним державним виконавцем Назаровцем А.Т. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а саме: ТОВ Меркурій партнере для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна.

14 червня 2019 року ТОВ Меркурій партнере складений звіт про вартість описаного та арештованого майна боржника , а саме: акції прості, без документарні, іменні, ПАТ Промінвестбанк , код ЄДРПОУ: 00039002.

Заявник вважає, що постанова державного виконавця від 29 травня 2019 року та складений на її підставі звіт від 14 червня 2019 року були вчинені з порушенням норм матеріального права як України, так і Російської Федерації, з прямим протиріччям позиції Верховного Суду у справі, в межах якої здійснюється стягнення, а також з порушенням положень Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

ДКР ВЕБ.РФ є одним з акціонерів ПАТ Промінвестбанк та зареєстрована за законодавством Російської Федерації як юридична особа - некомерційна організація (державна корпорація), і хоча засновником державної корпорації розвитку є Російська Федерація, вона не є учасником ВЕБ.РФ .

Державний виконавець прийшов до помилкового висновку про належність акцій ПАТ Промінвестбанк Російській Федерації, а тому акції, які описано та на які накладено арешт , не можуть бути об`єктом стягнення. Також державний виконавець невірно встановив зміст права Російської Федерації, оскільки згідно частини1.1 статті 5 Федерального закону Російської Федерації Про державну корпорацію розвитку ВЕБ.РФ від 17 травня 2007 № 82-ФЗ: майно ВЕБ.РФ належить йому на праві власності . Згідно частини 2 статті 5 зазначеного Закону ВЕБ.РФ не відповідає за зобов`язаннями Російської Федерації. Російська Федерація не відповідає за зобов`язаннями ВЕБ.РФ. Відповідно, майно ДКР ВЕБ.РФ , включаючи акції, належить йому на праві власності і не є власністю Російської Федерації як держави, а тому на таке майно не може накладатися стягнення за боргами або зобов`язаннями Російської Федерації.

Посилаючись на викладене ДКР ВЕБ.РФ просила апеляційний суд: визнати неправомірними і незаконними дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту України Назаровця А.Т. в частині винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10 червня 2019 року (ЗВП № 59036926); визнати неправомірною і незаконною постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10 червня 2019 року (ЗВП № 59036926); скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10 червня 2019 року (ЗВП № 59036926); визнати визнати неправомірним і незаконним звіт (про вартість описаного та арештованого майна боржника) ТОВ Меркурій партнере від 14 червня 2019 року, складений на підставі постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10 червня 2019 року (ЗВП № 59036926).

Представники стягувачів : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що суд прийняв до провадження скаргу особи, яка не є стороною виконавчого провадження, а відтак справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник заявника - Денисенко О.М. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на положення частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження .

Вислухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши матеріали даного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав.

За правилом статті 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 2 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті18 Закону № 1404- VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404- VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладаєтьсяобов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що ДКР ВЕБ.РФ оскаржує дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту України Назаровця А.Т. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № 59036926, в якому вона не є стороною.

Ураховуючи те, що заявник не є стороною вказаного виконавчого провадження, яке безпосередньо пов`язане із предметом оскарження, він не наділений процесуальним правом щодо оскарження дій державного виконавця в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII , згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що відповідно до частини першої статті 287 КАС України та частини другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16, від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 , від 5 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц та в силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні судами норм права до аналогічних правовідносин вони підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю і це не є порушенням права на справедливий судовий захист і не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Разом з тим, на виконання положень частини першої статті 256 ЦПК України, суд роз`яснює заявнику, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись статтями 255, 256, 259, 260, 447, 450 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за скаргою Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № 59036926.

Роз`яснити Державній корпорації розвитку ВЕБ.РФ , що вона має право в порядку, визначеному частиною першою статті 287 КАС України, звернутися із позовною заявою до адміністративного суду, якщо вважає, що діями державного виконавця порушено її права чи інтереси.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду через Київський апеляційний суд у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали суду складено 2 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Ігнатченко