Постанова

від 27.08.2019 по справі 30/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2019 р. Справа№ 30/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 07.05.2019 (повний текст ухвали складено 14.05.2019)

у справі № 30/18 (суддя Сівакова В.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління

державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у місті Києві

у справі № 30/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Октан

до Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 360 114,23 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі № 30/18 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро оскаржило її в апеляційному порядку та просило скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, визнати бездіяльність головного державного виконавця неправомірною і зобов`язати виконати рішення по справі № 30/18 перерахувавши на банківські реквізити стягувача вже стягнуті з Комунального підприємства Київпастранс кошти в сумі 317 572, 60 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки скаргу ТОВ Нафтопостач-Агро було розглянуто за відсутності представника останнього, та без належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання. Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що скаржником належними засобами доказування не доведено та матеріали справи не містять, що станом на день звернення з даною скаргою з боржника вже стягнуто державним виконавцем на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/18 від 15.03.2010 317 572,60 грн. та ці грошові кошти зараховано на рахунки для обліку депозитних сум. При цьому, заявник вказував, що мав намір під час розгляду його скарги подати до суду докази наявності на депозитному рахунку виконавчого органу стягнутих з КП Київпастранс , але не перерахованих ТОВ Нафтопостач-Агро коштів в межах спірного виконавчого провадження, однак не зміг цього зробити з підстав неналежного повідомлення про дату та час слухання скарги. Крім цього, апелянт вказував, що незважаючи на імперативність норми щодо можливості стягнення виконавчого збору з боржника лише після перерахування коштів стягувачу за виконавчим документом, державний виконавець не здійснив такого перерахунку. За твердженнями апелянта, навіть після зарахування в повному розмірі виконавчого збору на рахунок ВПВР з обліку депозитних сум, які вже стягнуті з КП Київпастранс на користь ТОВ Нафтопостач-Агро по виконавчому документу № 30/18, основний борг стягувачу є не погашеним та не перерахованим на його розрахунковий документ тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначив, що наказ Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 30/18 є виконаним в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та виконавчого провадження.

В судове засідання апеляційної інстанції 27.08.2019 з`явились представники апелянта та відповідача, державний виконавець не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідної ухвали про призначення розгляду справа, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана уповноваженим представником останнього 10.07.2019, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, визнати бездіяльність головного державного виконавця неправомірною і зобов`язати виконати рішення по справі № 30/18 перерахувавши на банківські реквізити стягувача вже стягнуті з Комунального підприємства Київпастранс кошти в сумі 317 572, 60 грн.

Представник відповідача в даному судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, отже оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 у справі № 30/18 позовні вимоги ТОВ Фірма Октан задоволено частково. Стягнуто з КП Київпастранс на користь ТОВ Фірма Октан 273 108,13 грн. основного боргу, 30 839,62 грн. збитків від інфляції, 7 212,04 грн. 3 % річних, 3 100,00 грн. витрат за послуги адвоката, 3 111,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 201,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.03.2010 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ

02.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ Нафтопостач-Агро на бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, в якій останнє просило :

1) визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни неправомірною і зобов`язати надати відповідь на заяву № б/н від 11.04.2018;

2) визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни і зобов`язати її виконати рішення по справі № 30/18 перерахувавши на банківські реквізити стягувача кошти в сумі 317.572,60 грн. на п/р НОМЕР_1 у ПАТ Банк інвестицій та заощаджень , МФО 380281.

Заперечуючи проти даної скарги, відповідач подав відповідні заперечення, в яких зазначив, що наказ Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 30/18 є виконаним в повному обсязі, що також підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та виконавчого провадження. Боржник дійсно неодноразово намагався вчинити дії щодо завершення виконавчого провадження, а саме: направляв на адресу стягувана акт звіряння взаєморозрахунків, звертався з листами та інше. Однак, позитивного результату це не дало. Також, зазначив, що 07.09.2018 боржник звернувся до стягувача з листом про уточнення призначення платежу № 06-1/914, в якому, серед іншого, просив вважати наказ Господарського суду міста Києва виданий 15.03.2010 у справі № 30/18 виконаним в повному обсязі. Вищевказаний лист був долучений до матеріалів виконавчого провадження ВП № 18345209, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень Головного Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Однак, незважаючи на отримання коштів по вищевказаному наказу Господарського суду міста Києва, стягувач продовжував вчиняти неправомірні дії з повторного стягнення коштів.

За змістом ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження .

За приписами ст. 1 згаданого Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

За змістом ч. 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як встановлено матеріалами справи, 31.03.2010 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Пісецькою А.Т. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18345209 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/18 від 15.03.2010.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 26.09.2014 матеріали виконавчого провадження № 18345209 передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 183452091 від 26.12.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 30/18 від 16.05.2016 постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 183452091 від 26.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу скасовано; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва по справі № 30/18 від 04.03.2010.

Згідно інформації про виконавче провадження, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, 20.12.2017 змінено назву сторони виконавчого провадження - стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Октан на Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро .

В подальшому виконавче провадження № 18345209 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 43626878.

Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник стверджував, що 11.04.2018 ним подано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві клопотання № б/н від 11.04.2018 про надання відомостей/повідомлення про причини ненадходження коштів з депозитного рахунку Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на рахунок ТОВ Нафтопостач-Агро , стягнутих з КП Київпастранс на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/18 від 15.03.2010; надання відомостей про хід виконавчого провадження № 18345209 та надання документів на підтвердження факту стягнення/списання коштів з КП Київпасртранс , проте відповіді на це клопотання органом ДВС станом на день звернення зі скаргою (02.05.2018) не надано.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Законом України Про виконавче провадження не визначено строку розгляду заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхніх клопотань, а ненадання державним виконавцем відповіді на звернення сторін або інших учасників виконавчого провадження не може розцінюватись як бездіяльність державного виконавця, що стосується саме виконання рішення суду.

Крім цього, скаржником не доведено, що станом на момент розгляду скарги ним досі не отримано відповіді на його клопотання № б/н від 11.04.2018, відповідно відсутні підстави для визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни неправомірною і зобов`язання надати відповідь на заяву № б/н від 11.04.2018.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, скаржником належними засобами доказування не доведено та матеріали справи не містять, що станом на день звернення з даною скаргою з боржника вже стягнуто державним виконавцем 317 572,60 грн. на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/18 від 15.03.2010 та ці грошові кошти зараховано на рахунки для обліку депозитних сум.

Твердження апелянта про те, що він мав намір під час розгляду його скарги подати до суду докази наявності на депозитному рахунку виконавчого органу стягнутих з КП Київпастранс , але не перерахованих ТОВ Нафтопостач-Агро коштів в межах спірного виконавчого провадження, однак не зміг цього зробити з підстав неналежного повідомлення про дату та час слухання скарги, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже матеріалами справи встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 про призначення розгляду скарги на 07.05.2019 згідно відмітки на її звороті було направлено 26.04.2019 і хоча матеріали справи дійсно не містять доказів її отримання скаржником, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Відтак сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Таким чином, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористався. При цьому, також не був позбавлений права та можливості долучити відповідно документи безпосередньо до своєї скарги.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни та зобов`язання її виконати рішення у справі № 30/18, перерахувавши на банківські реквізити стягувача кошти в сумі 317 572,60 грн., відтак скарга ТОВ Нафтопостач-Агро на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни не підлягає задоволенню.

З приводу клопотання скаржника про покладення судових витрат на Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд першої інстанції правомірно зазначив, що на підставі ч. 1 ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Проте скаржником не подано суду жодного доказу понесених ним судових витрат в межах даної скарги. Крім цього, положеннями Закону України Про судовий збір не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопостач-Агро залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі № 30/18 - без змін.

Матеріали справи № 30/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.09.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук