Рішення

від 19.08.2019 по справі 908/1584/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/27/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2019 Справа № 908/1584/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1584/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна, буд. 7)

про стягнення 5825,40 грн.

за участю представників:

від позивача - Жейнова А.І., довіреність № Др-8-0519 від 28.05.2019

від відповідача - не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданнях 31.07.2019 та 19.08.2019 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів - програмно-апаратного комплексу Оберіг та комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 697-Ск-4036-0619 від 18.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» про стягнення заборгованості в сумі 4455,75 грн., пені в сумі 725,56 грн., трьох відсотків річних в сумі 111,33 грн. та інфляційних витрат в сумі 532,76 грн. за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ХЕWJEAP016 від 01.01.2016, що разом складає 5825,40 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1584/19, присвоєно справі номер провадження 12/27/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 31.07.2019 о 14:15. Вказаною ухвалою суду зобов`язано позивача надати, зокрема, письмові пояснення щодо зазначення в розрахунку заборгованості суми « 395,80 грн. - відшкодування витрат на припинення газопостачання» (з документальним обґрунтуванням суми).

Ухвалою суду від 31.07.2019 відкладено розгляд справи 19.08.2019 о 14:15.

В судове засідання 19.08.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 19.08.2019 не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався, про причини неявки в судове засідання 19.08.2019 суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення представнику відповідача копії ухвали суду від 31.07.2019.

В судовому засіданні 19.08.2019 було оголошено перерву з 14:30 до 14:45.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні 19.08.2019 суд продовжив розгляд справи по суті, проте представник позивача після перерви в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 19.08.2019 представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Як зазначає позивач в позові, відповідно до постанови НКРЕКП від 28.05.2015 № 1652 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 2247 від 01.09.2015) ТОВ ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ отримало ліцензію серія АЕ № 299031, на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) усім категоріям споживачів, крім підприємств теплоенергетики.

Позов мотивовано тим, що 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ , далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю ТГТ , далі Споживач, укладений договір № 11410ХЕWJЕАР016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами були складені та підписані наступні додаткові угоди: від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 30.12.2016, від 30.01.2017, від 28.02.2017, від 26.04.2017, від 31.05.2017, від 29.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 22.12.2017, від 29.12.2017, від 31.01.2018.

Відповідно до п. 1.1. Договору (з урахуванням редакцій додаткових угод від 30.12.2016 та від 22.12.2017) Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 - 2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно із п. 2.9.1. - 2.9.5. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Умовами п. 3.1., 3.4. - 3.6. Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Сторони домовились, що ціна газу розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за даним Договором.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами визначена ціна газу в пункті 3.2. Договору, до якого вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, засвідчені копії яких містяться у справі.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3., 4.6. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

- Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

Пунктом 5.1. (п.п. 5.1.1.) Договору передбачене право Постачальника отримувати від Споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів ІІІ, ІV Договору.

Умовами підпунктів 5.4.2, 5.4.7. п. 5.4. Договору передбачені обов`язки Споживача, а саме: оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором, та компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувались Постачальником.

Згідно із п. 11.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 30.12.2016 до Договору внесено зміни до п. 11.1., а саме викладено його в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Додатковою угодою від 22.12.2017 до Договору внесено зміни до п. 11.1., а саме викладено його в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Пунктом 11.10. Договору передбачено, що при вирішенні питань, що не врегульовані цим Договором, сторони зобов`язуються керуватись Законом України Про ринок природного газу , Правилами постачання газу, Кодексом ГРС, Кодексом ГРМ, іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини ринку природного газу.

Позивач в позові вказує, що виконав умови Договору, оскільки передав за період з січня 2016 по серпень 2018 відповідачу природний газ, а відповідач прийняв природний газ, однак в порушення умов Договору відповідач не своєчасно сплачував вартість поставленого природного газу та сплатив лише 31825,40 грн. Позивач зазначає, що станом на 18.06.2019 заборгованість відповідача складала 4455,75 грн., що є фактом порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, на виконання умов Договору, позивач за період з січня 2016 по серпень 2018 поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами Договору, на загальну суму 35619,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 56-70).

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткове погашення боргу за поставлений в період з січня 2016 по серпень 2018 природний газ за Договором на загальну суму 31560,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 75, 77, 79-88).

Втім, відповідач свої зобов`язання з оплати за поставлений природний газ в повному обсязі у визначений умовами Договору строк не виконав, у зв`язку з чим позивач намагається стягнути з останнього заборгованість в сумі 4455,75 грн.

При цьому, з доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що до суми боргу за переданий природний газ відповідача позивач врахував також відшкодування витрат на припинення газопостачання в сумі 395,80 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 24.11.2018 по 24.05.2019 в сумі 725,56 грн. на підставі п. 6.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 11.02.2016 по 24.05.2019 в сумі 111,33 грн. та інфляційні витрати за загальний період з березня 2016 по квітень 2019 в сумі 532,76 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач природний газ прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача акти приймання-передачі природного газу (а.с. 56-68), а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі природного газу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року підписані відповідачем.

При цьому акти приймання-передачі природного газу за квітень 2018, липень 2018 та серпень 2018 не містять підписів Споживача (відповідача).

Разом з тим, докази надання Споживачем обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів до 10 числа місяця, наступного за звітним, в матеріалах справи відсутні, відтак з урахуванням умов п. 2.9.5. Договору вказані акти вважаються підписаними Споживачем.

Крім того, обсяги розподіленого Споживачу природного газу за квітень 2018, липень 2018 та серпень 2018 підтверджуються підписаними відповідачем (Споживачем) та ПАТ Запоріжгаз (Оператор ГРМ) актами № ЗП000005081 від 30.04.2018, № ЗП000008611 від 31.07.2018 та № ЗП000008979 від 31.08.2018 (а.с. 90-91).

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015 (який введений в дію з 01.10.2015) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Порядок та строки проведення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі ІV Договору, зокрема умовами п. 4.2.3., яким визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як зазначено вище докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткове погашення боргу за поставлений в період з січня 2016 по серпень 2018 природний газ за Договором на загальну суму 31560,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 75, 77, 79-88).

Так, з врахуванням часткового погашення боргу відповідачем, заборгованість останнього за поставлений природний газ становить 4059,95 грн.

Як зазначено вище, з доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що до суми боргу за переданий природний газ відповідача позивач врахував також відшкодування витрат на припинення газопостачання в сумі 395,80 грн.

До матеріалів справи позивачем доданий акт про припинення (обмеження) газопостачання від 27.08.2018, складений та підписаний між Споживачем (відповідачем) та представником ПАТ Запоріжгаз .

Підпунктом 5.4.7. п. 5.4. Договору передбачений обов`язок Споживача, а саме: компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувались Постачальником .

Ухвалою суду від 01.07.2019 у справі № 908/1584/19 зобов`язано позивача надати, зокрема, письмові пояснення щодо зазначення в розрахунку заборгованості суми « 395,80 грн. - відшкодування витрат на припинення газопостачання» (з документальним обґрунтуванням суми).

Однак, будь-яких письмових пояснень та документів в обґрунтування вказаної суми позивач до матеріалів справи не надав.

Крім того, докази оплати Постачальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ") на користь ПАТ Запоріжгаз витрат на припинення газопостачання за вказаним актом в сумі 395,80 грн. позивач до матеріалів справи не надав.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за поставлений згідно умов договору природний газ у встановлений строк.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений природний газ, а також доведено порушення відповідачем строку оплати газу, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 4059,95 грн. підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу, які є первинними документами, згідно якого проводяться розрахунки між сторонами у справі, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи не доведення позивачем факту понесення витрат на припинення газопостачання за актом від 27.08.2018 в сумі 395,80 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 4059,95 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за загальний період з 24.11.2018 по 24.05.2019 в сумі 725,56 грн.

Прострочення виконання грошових зобов`язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період 24.11.2018 по 24.05.2019 відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам п. 6.2.1. Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 725,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 11.02.2016 по 24.05.2019 в сумі 111,33 грн. та інфляційні витрати за загальний період з березня 2016 по квітень 2019 в сумі 532,76 грн.

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з виявленими в ньому помилками при нарахування трьох відсотків річних за актами приймання-передачі природного газу № ЗЗП00008246 від 30.06.2016, № ЗЗП00001474 від 31.01.2017, № ЗЗП00003301 від 28.02.2017, № ЗЗП00011025 від 31.08.2017, а саме безпідставним включенням дат оплат боргу в період прострочення та тим, що не враховано, що строки оплати акта від 30.06.2016 та акта від 31.08.2017 припадають на вихідні дні.

Так, пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно до п. 1.12. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних за допомогою програми «Законодавство» за актами, в яких допущені помилки.

Три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) за актом приймання - передачі природного газу (за червень 2016) № ЗЗП00008246 від 30.06.2016 на суму 621,85 грн., строк оплати за яким настав 09.07.2016, втім оскільки це вихідний день з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 11.07.2016, прострочка виникла з 12.07.2016, враховуючи, що 19.07.2016 було здійснено погашення боргу в сумі 1144,77 грн., а сума залишку боргу за попередніми актами з урахуванням акта за червень 2016 складала 740,97 грн.

- за період з 12.07.2016 по 18.07.2016 (7 днів прострочення) від суми боргу 740,97 грн. три проценти річних складають 0,43 грн.;

2) за актом приймання - передачі природного газу (за січень 2017) № ЗЗП00001474 від 31.01.2017 на суму 2293,39 грн., строк оплати за яким настав 09.02.2017, прострочка виникла з 10.02.2017, враховуючи, що 20.02.2017 було здійснено погашення боргу в сумі 2000,00 грн., а сума залишку боргу за попередніми актами з урахуванням акта за січень 2017 складала 2437,07 грн. (враховуючи визначений позивачем період прострочення за вказаним актом з 11.02.2017 по 10.03.2017)

- за період з 11.02.2017 по 19.02.2017 (9 днів прострочення) від суми боргу 2437,07 грн. три проценти річних складають 1,80 грн.;

- за період з 20.02.2017 по 10.03.2017 (19 днів прострочення) від залишку суми боргу 437,07 грн. три проценти річних складають 0,68 грн.;

3) за актом приймання - передачі природного газу (за лютий 2017) № ЗЗП00003301 від 28.02.2017 на суму 3897,06 грн., строк оплати за яким настав 09.03.2017, прострочка виникла з 10.03.2017, враховуючи, що 30.03.2017 було здійснено погашення боргу в сумі 3000,00 грн., сума залишку боргу за попередніми актами з урахуванням акта за лютий 2017 складала 4334,13 грн. (враховуючи визначений позивачем період прострочення за вказаним актом з 11.03.2017 по 05.04.2017)

- за період з 11.03.2017 по 29.03.2017 (19 днів прострочення) від суми боргу 4334,13 грн. три проценти річних складають 6,77 грн.;

- за період з 30.03.2017 по 05.04.2017 (7 днів прострочення) від суми боргу 1334,13 грн. три проценти річних складають 0,77 грн.;

4) за актом приймання - передачі природного газу (за серпень 2017) № ЗЗП00011025 від 31.08.2017 на 641,76 грн., строк оплати за яким настав 09.09.2017, втім оскільки це вихідний день з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 11.09.2017 (оскільки 10.09.2017 теж вихідний день), прострочка виникла з 12.09.2017, враховуючи що 05.10.2017 було здійснено погашення боргу в сумі 1765,00 грн., сума залишку боргу за попередніми актами з урахуванням акта за серпень 2017 складала 338,58 грн.

- за період з 12.09.2017 по 04.10.2017 (23 дні прострочення) від суми боргу 338,58 грн. три проценти річних складають 0,64 грн.

Розрахунок трьох процентів річних на заборгованість за іншими актами приймання-передачі природного газу здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати поставленого природного газу становить 110,83 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 110,83 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у зв`язку з допущеними в ньому помилками судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» , зокрема:

1) на загальну суму заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за січень 2016) № ЗЗП00000742 від 31.01.2016 в сумі 371,50 грн., та за актом приймання - передачі природного газу (за лютий 2016) № ЗЗП00003081 від 29.02.2016 в сумі 476,48 грн., прострочка загальної суми боргу 847,98 грн. виникла з 10.03.2016, враховуючи, що 16.03.2016 було здійснено повне погашення боргу за актами

- за березень 2016 інфляційні витрати на борг 847,98 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 16.03.2016 повної оплати боргу складало менше місяця;

2) за актом приймання - передачі природного газу (за квітень 2016) № ЗЗП00006696 від 30.04.2016 в сумі 274,58 грн., строк оплати за яким настав 09.05.2016, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 10.05.2016 року, прострочка виникла з 11.05.2016 року, враховуючи, що 16.03.2016 здійснено часткове погашення боргу за актом в сумі 40,38 грн. та 18.05.2016 було здійснено повне погашення боргу за актом

- за травень 2016 інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 18.05.2016 повної оплати боргу складав менше місяця;

3) за актом приймання - передачі природного газу (за вересень 2016) № ЗЗП00010626 від 30.09.2016 в сумі 444,18 грн., строк оплати за яким настав 09.10.2016, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 10.10.2016, прострочка виникла з 11.10.2016, враховуючи, що 31.08.2016 здійснено часткове погашення боргу за цим актом на 403,80 грн. сума залишку боргу за актом складає 40,38 грн.

- за жовтень 2016 інфляційні витрати на залишок боргу в сумі 40,38 грн. складають 1,13 грн.;

4) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за грудень 2016) в сумі 40,38 грн. та борг за актом приймання - передачі природного газу (за жовтень 2016) № ЗЗП00011577 від 31.10.2016 в сумі 597,62 грн., строк оплати якої настав 09.11.2016, про строчка загальної суми боргу 638,00 грн. виникла з 10.11.2016, враховуючи, що 24.11.2016 було здійснено повне погашення боргу за актами

- за листопад 2016 інфляційні витрати на суму боргу 638,00 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 24.11.2016 повної оплати боргу складав менше місяця;

5) за актом приймання - передачі природного газу (за грудень 2016) № ЗЗП00014863 від 31.12.2016 в сумі 1137,52 грн., строк оплати за яким настав 09.01.2017, прострочка виникла з 10.01.2017, враховуючи, що в квітні 2016 здійснено часткове погашення боргу за цим актом та сума залишку боргу за актом складає 143,68 грн.

- за січень 2017 інфляційні витрати на залишок боргу в сумі 143,68 грн. складають 1,58 грн.;

6) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за грудень 2016) № ЗЗП00014863 від 31.12.2016 (143,68 грн.) та суму боргу за актом приймання - передачі природного газу (за січень 2017) № ЗЗП00001474 від 31.01.2017 (2293,39 грн.), прострочка загальної суми боргу 2437,07 грн. виникла з 10.02.2017, враховуючи, що 20.02.2017 було здійснено часткове погашення боргу на 2000,00 грн.

- за лютий 2017 інфляційні витрати на борг 2437,07 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 20.02.2017 повної оплати боргу складав менше місяця;

7) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за січень 2017) № ЗЗП00001474 від 31.01.2017 (437,07 грн.) та суму боргу за актом приймання - передачі природного газу (за лютий 2017) № ЗЗП00003301 від 28.02.2017 (3897,06 грн.), прострочка загальної суми боргу 4334,13 грн. виникла з 10.03.2017, враховуючи, що 30.03.2017 було здійснено часткове погашення боргу на 3000,00 грн.

- за березень 2017 інфляційні витрати на борг 4334,13 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 30.03.2017 часткової оплати боргу складав менше місяця;

8) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за квітень 2017) № ЗЗП00006550 від 30.04.2017 в сумі 2027,00 грн., строк оплати за яким настав 10.05.2017 (оскільки 09.05.2017 - вихідний день), прострочка виникла з 11.05.2017, враховуючи, що в 02.06.2017 здійснено повне погашення боргу за цим актом

- за травень 2017 інфляційні витрати на борг 2027,00 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 02.06.2017 повної оплати боргу складав менше місяця;

9) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за червень 2017) № ЗЗП00008353 від 30.06.2017 в сумі 412,56 грн., строк оплати за яким настав 10.07.2017 (оскільки 09.07.2017 - вихідний день), прострочка виникла з 11.07.2017, враховуючи, що в 25.07.2017 здійснено повне погашення боргу за цим актом

- за липень 2017 інфляційні витрати на борг 412,56 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 25.07.2017 повної оплати боргу складав менше місяця;

10) на залишок заборгованості за актом приймання - передачі природного газу (за серпень 2017) № ЗЗП00011025 від 31.08.2017 в сумі 338,58 грн., строк оплати за яким настав 11.09.2017 (оскільки 09.09.2017 та 10.09.2017 - вихідні дні), прострочка виникла з 12.09.2017, враховуючи, що в 05.10.2017 здійснено повне погашення боргу за цим актом

- за вересень 2017 інфляційні витрати на борг 338,58 грн. не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення вказаного боргу з врахуванням здійсненої відповідачем 05.10.2017 повної оплати боргу складав менше місяця.

Розрахунок інфляційних витрат на суму заборгованості 4059,95 грн. за період з вересня 2018 по квітень 2019 (інфляційні складають 373,52 грн.) здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати поставленого природного газу становить 376,23 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 376,23 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» , 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна, буд. 7, код ЄДРПОУ 33536698, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271, заборгованість в сумі 4059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп., пеню в сумі 725 (сімсот двадцять п`ять) грн. 56 коп., три відсотка річних в сумі 110 (сто десять) грн. 83 коп., інфляційні витрати в сумі 376 (триста сімдесят шість) грн. 23 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 70 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» заборгованості в сумі 395,80 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» трьох відсотків річних в сумі 0,50 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» інфляційних витрат в сумі 156,53 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 29.08.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.