Рішення

від 01.08.2019 по справі 910/14598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2019Справа № 910/14598/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс "

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.08.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - позивач, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - відповідач 1, Завод), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" (далі - відповідач 2, Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" (далі - відповідач 3) про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, зобов`язань за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14598/17, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову, з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання" в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 долар 17 центів США та 75 389 577 грн 42 коп.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 долар 17 центів США та 75 389 577 грн 42 коп.

20.09.2017 через канцелярію суду від відповідачів 1 та 2 надійшли заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, а також відповідачем 2 подано до матеріалів справи клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/14716/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 провадження по справі № 910/14598/17 зупинено до вирішення справи № 910/14716/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 про зупинення провадження у справі № 910/14598/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017, справу № 910/14598/17 направлено на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2018 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 справу № 910/14598/17 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018.

Підготовче судове засідання 09.07.2018 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді С. О. Чебикіної у відпустці, внаслідок чого ухвалою від 21.06.2018 учасників справи викликано в підготовче засідання на 10.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 судом постановлено проводити процедуру врегулювання спору за участю судді, визначено порядок проведення врегулювання спору за участю судді шляхом проведення спільної наради зі сторонами, яку призначено на 29.08.2018, провадження у справі № 910/14598/17 зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 поновлено провадження в справі № 910/14598/17, припинено врегулювання спору за участю судді, передано справу № 910/14598/17 на розгляд іншому судді.

Відповідно до протоколу від 05.09.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14598/17, вказану справу передано на розгляд судді Джарти В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 справу № 910/14598/17 прийнято до свого провадження суддею Джарти В. В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018.

У підготовчому судовому засіданні 02.10.2018 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням між сторонами переговорів стосовно врегулювання спору мирним шляхом.

Представником відповідачів 1, 2 у підготовчому судовому засіданні було подано заяву про врегулювання спору за участю судді, розгляд якого був відкладений на наступне судове засідання.

За наслідками підготовчого засідання 02.10.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 24.10.2018.

24.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва до початку судового засідання відповідачем 2 було подане клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви про врегулювання спору за участі судді та зупинено провадження у справі № 910/14598/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/17763/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -1. Національний банк України, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ" про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та скасування записів, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС", 2. Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ", 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 по справі № 910/14598/17 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 та справу № 910/14598/17 направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.

10.01.2019 матеріали справи № 910/14598/17 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову, продовжено підготовче провадження у справі № 910/14598/17 на 30 днів до 28.02.2019 (включно), призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2019 та встановлено строк для подання заяв, клопотань, заперечень - до 04.02.2019.

За наслідками судового засідання 07.02.2019 судом була постановлена ухвала, якою було залишено без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна), відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна) про залучення до участі у справі третьої особи Публічного акціонерного товариства "Златобанк" відмовити, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14598/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 27.02.2019.

19.02.2019 через відділ автоматизованого діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" (далі - Заявник) надійшла зустрічна позовна заява. Обґрунтовуючи вказану зустрічної позовної заяви Заявник зазначає, що договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" є недійсним в силу частин 1-2 статті 203, статті 215, 579, 586 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги було повернуто заявнику.

22.02.2019 через канцелярію суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 скеровано матеріали справи № 910/14598/17 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням (ухвалою/постановою) Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/14598/17, ухваленого за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі № 910/14598/17 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі № 910/14598/17 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 24.06.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №910/14598/17. касаційну скаргу та додані до неї документи (в тому числі квитанцію про сплату № 77066 від 31.05.2019 на суму 192,10 грн) повернуто заявнику.

01.07.2019 матеріали справи № 910/14598/17 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 провадження у справі Господарського суду міста Києва № 910/14598/17 поновлено, розгляд справи по суті призначено на 22.07.2019.

18.07.2019 до канцелярії суду надійшла заява Національного банку України про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

У судове засідання 22.07.2019 прибули адвокати позивача, відповідача 2 та представник Національного банку України.

Відповідач 1 та відповідач 3 представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб.

Розглянувши у судовому засіданні 22.07.2019 заяву Національного банку України про залучення у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що розгляд справи по суті було розпочато 07.02.2019 суд відмовляє в прийнятті заяви Національного банку України про залучення у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у зв`язку з пропущенням заявником процесуального строку на подання зазначеної заяви.

За наслідками судового засідання 22.07.2019 судом була постановлена ухвала, якою вирішено здійснювати розгляд справи по суті в розумні строки та відкладений олзгляд справи на 01.08.2019.

26.07.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо застосування строку позовної давності.

29.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" надійшло клопотання про долучення доказів.

У призначеному судовому засіданні 01.08.2019 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, постилаючись на обставини та факти, викладені у позові та письмових поясненнях, наявних у матеріалах справи.

У свою чергу представники Заводу та Товариства проти задоволення позовних вимог заперечували.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" до судового засідання 01.08.2019 не направив своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове Об`єднання (Україна)" (позичальник, боржник) укладено Кредитний договір № 196/12-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством Златобанк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого з метою часткового виконання зобов`язань за Договором банківського вкладу № 8/1/1 (строком на 30 днів) від 26.12.2014 щодо повернення новому кредитору депозиту в сумі 59 371 916,00 грн, в порядку та на умовах, визначених цим договором та Договором застави майнових прав № 82/1/1-S, посвідченого 26.12.2014 Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 2315, з урахуванням внесених до нього змін, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор шляхом задоволення своїх прав як заставодержателя згідно умов договору застави, приймає належне первісному кредитору право вимоги на предмет застави, передбачений підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Договору застави, а саме право вимоги за: Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством Златобанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Діскавері-Бурове Об`єднання (Україна) разом із змінами до нього: Додатковий договір №1 від 27.05.2013 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Договір про внесення змін від 14.08.2013 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Додаткова угода №2 від 28.08.2014 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Додаткова угода №3 від 03.09.2014 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Додаткова угода №4 від 30.10.2014 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Додаткова угода №5 від 02.12.2014 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012; Додаткова угода №6 від 29.12.2014 до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012.

Згідно з п. 1.4 вказаного Договору, до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання перед новим кредитором наступних обов`язків за Кредитним договором. 40 522 415,26 грн., а саме:

- повернення боржником сум кредитних коштів в розмірі 2 400 000,00 доларів США, отриманих боржником згідно з Кредитним договором, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 38 979 477,60 грн;

- повернення нарахованих процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 95 000,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 1 542 397,66 грн.

Свої позовні вимоги Компанія обґрунтовує наступним.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах Максимального Ліміту Заборгованості, визначеного цим Кредитним Договором. Кредит може надаватися Траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по Кредиту і за умови дотримання умов надання Кредитних коштів, встановлених цим Кредитним Договором, може знову отримати Кредит в межах Максимального Ліміту за Кредитною лінією.

Максимальний ліміт заборгованості за Кредитною лінією становить 2 500 000 доларів США (пункт 1.3 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 із змінами та доповненнями до нього).

Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 (із змінами та доповненнями до нього) кінцева дата повернення Кредиту - не пізніше 02.02.2015.

Таким чином, на виконання умов вищевказаного кредитного договору та змін до нього, Товариству було надано кредит у розмірі 2 500 000,00 доларів США 00 центів з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше 02.02.2015. Вказані обставини у межах даного господарського спору сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Відповідно до пунктів 3.4.3, 3.4.4 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 Позичальник зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій; безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні Банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного Договору.

Проценти за користування Кредитом нараховуються Кредитодавцем у валюті Кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування Кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення Кредиту до розрахунку не приймається (пункти 2.3,2.4 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012).

Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 Позичальник самостійно сплачує (перераховує) Проценти на Рахунок для оплати Боргових зобов`язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній місяць щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

Проте на сьогоднішній день Товариство не виконує умови Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012, внаслідок чого у нього станом на 09.08.2017 утворилась заборгованість за основним боргом та процентами в розмірі 3 397 091,17 доларів США та по сплаті пені, штрафу від простроченої суми заборгованості в розмірі 75 389577,42 грн., з яких: 2 400 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 997 091,17 доларів США - заборгованість за процентами за період з 05.02.2017-26.05.2017; 75 384 577,41 грн. - заборгованість по сплаті пені, нарахована за період з 05.02.2015 по 08.08.2017; 5 000,00 грн. - штраф за неналежне виконання зобов`язань.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

11.08.2017 між ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ був укладений Договір поруки № 1108/17-1.

11.08.2017 між ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСОРИС ПАРТНЕРИ було укладено Договір поруки № 1108/17-2.

Згідно з пунктом 1.1 Договору поруки № 1108/17-1 від 11.08.2017 та Договору поруки № 1108/17-2 від 11.08.2017 Поручитель поручається перед Кредитором за повне та своєчасне виконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором. При цьому, згідно з умовами вищевказаних договорів: Основний договір - Кредитний договір № 196/12-КL від 28.08.2012 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладений між Публічним акціонерним товариством ЗЛАТОБАНК та Боржником із змінами, доповненнями та додатками до нього, які укладені та будуть укладені в майбутньому

Звертаючись із даним позовом до суду, Компанія зазначає, що 15.08.2017 ТОВ ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ було вручено вимогу про неналежне виконання умов Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 та прохання негайно погасити заборгованість. У межах розгляду даної господарської справи жодною стороною не заперечувався факт отримання вказаної вимоги.

Оскільки на вимога була сторонами проігнорована, Компанія звернулась із даним позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів.

Товариство та Завод заперечували проти стягнення з них грошових коштів та просили застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

У свою чергу, ТОВ КОНСОРСИС ПАРТНЕРИ проти позову заперечувало та просити ухвалити рішення, беручи до уваги той факт, що 25.07.2019 між Компанією та відповідачем 3 була підписана додаткова угода до Договору поруки № 1108/17-2 за умовами якої сторони дійшли згоди про припинити дію Договору поруки № 1108/17-2 з 25.07.2019, а також засвідчили, що зобов`язання боржника за Кредитним договором не є виконаним ані Позичальником, ані Поручителями.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладений між Банком та Товариством Кредитний договір № 196/12-KL від 28.08.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство не виконало свого обов`язку щодо повернення суми запозичених коштів у строк до 02.02.2015 у зв`язку з чим станом на 05.02.2015 у відповідача 2 рахується заборгованість у розмірі 2 400 000,00 доларів США по тілу кредиту, 95 000,00 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Як вказано судом вище та не спростовано сторонами, 04.02.2015 між Банком та Компанією був укладений договір відступлення права вимоги.

Права, що відступаються згідно умов цього договору вважаються відступленими (переданими) в повному обсязі первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день підписання цього договору сторонами, скріплення його печатками сторін а його нотаріального посвідчення (пункт 1.9. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2015).

Згідно приписами статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відтак, у силу статті 512 ЦК України та умов укладеного договору відступлення від 04.02.2015 відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо сплати заборгованості за Кредитним договором від 28.08.2012 в розмірі 2 400 000,00 доларів США та процентів за користування кредитом у розмірі 95 000,00 доларів США.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи, що відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано доводів Компанії, суд дійшов висновку щодо наявності обставин покладення на Товариство обов`язку сплатити позивачу 2 400 000,00 доларів США заборгованості за кредитом.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за Кредитним договором, з урахуванням умов укладених договорів поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів, як боржника та поручителів, указаної суми заборгованості.

Водночас, суд відзначає, що із наявних у матеріалах справи документів, що Договір поруки № 1108/17-2, укладений між Компанією та ТОВ КОНСОРИС ПАРТНЕРИ , припинив свою дію. Вказані обставини унеможливлюються покладення на відповідача 3 солідарного обов`язку сплати кредиту, процентів за його користування та штрафних санкцій згідно Кредитного договору.

Разом з тим, звертаючись із даним позовом до суду, Компанія просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 997 091,17 доларів США процентів за користування кредиту.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на день відступлення Компанії права вимоги за спірним Кредитним договором (04.02.2015) позивачу було передано право вимоги на стягнення заборгованості за процентами у розмірі 95 000,00 доларів США, які були нараховані до 02.02.2015, тобто до дати повернення кредиту за Кредитним договором.

Із наданого до суду Компанією розрахунку суми позовних вимог вбачається, що проценти за користування в розмірі 902 091,17 доларів США були нараховані за період з 05.02.2015 по 08.08.2017.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами Кредитного договору сторони погодили сплату процентів за фактичний строк користування Кредитом, строк повернення якого встановлений сторонами - не пізніше 02.02.2015.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс-18).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Компанії про стягнення процентів за користування кредитом, а саме в розмірі 95 000,00 доларів США, які були нараховані до закінчення строку повернення кредиту.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу пункту 4.1. Кредитного договору виникло право вимагати від Позичальника сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір відповідає заявленому Компанією а саме 75 384 577,42 грн.

У той же час, у матеріалах справи міститься заява в якій Товариство та Завод просили суд застосувати строк позовної давності до вимог Компанії про стягнення нарахованої пені.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на вказане, беручи до уваги, що позивач звернувся із даним позовом до суду 279.08.2017, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення пені за період з 05.02.2015 по 28.08.2016 є такою, яка подана із пропуском строку позовної давності.

Згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідачів підлягає стягненню 623 934,20 доларів США пені, що еквівалентно 16 055 388,09 грн (за курсом НБУ станом на день пред`явлення позову).

Також, Компанією заявлено до стягнення штраф у розмірі 5000,00 грн.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов`язань за Кредитним договором, визначених пунктом 3.4, Позичальник сплачує Кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідачів штраф у розмірі 5000,00 грн, оскільки факт прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором є доведений належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь Компанії заборгованості за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн солідарно з Товариства та Заводу.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет), який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства та його норми спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, мають імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків.

У статті 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини третьої статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Таким законом є зазначений Декрет. Заборони на використання валюти як платіжного засобу Декрет не передбачає.

Таким чином, на етапі узгодження предмета і умов кредитного договору позичальник та кредитор як рівноправні сторони у правовідносинах та суб`єкти приватного права, діючи вільно, на власний розсуд визначили його істотну умову (ціну договору) у виді грошової одиниці певної держави (іноземна валюта), що згідно зі статтями 192, 533 ЦК України може використовуватися як засіб розрахунку в Україні, тобто є об`єктом цивільних прав. Тому проведення грошових розрахунків за кредитним договором чи їх нездійснення згідно з умовами такого договору, незалежно від валюти кредитування, свідчить, що такі правовідносини мають суто цивільно-правовий, приватний характер та не можуть бути віднесені до таких, які мають публічно-правове значення, є публічно значимі відносини за наявності лише єдиної ознаки - визначення засобу платежу в іноземній валюті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі 755/11648/15-ц від 12.12.2018 (провадження № 14-336цс18).

Таким чином, оскільки умовами Кредитного договору сторони погодили надання та повернення кредиту у валюті - долари США, суд вважає за можливе присудити до стягнення заборгованість у доларах США.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме в розмірі 59 160,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США (два мільйони чотириста тисяч доларів США 00 центів), 95 000,00 дол США (дев`яносто п`ять тисяч доларів США 00 центів) заборгованість за процентами , 16 055 388,09 грн (шістнадцять мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 09 копійок) пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) 59 160,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок) судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) 59 160,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок) судового збору.

5. У іншій частині в позові відмовити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30.08.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ