Рішення

від 27.08.2019 по справі 910/5919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2019Справа № 910/5919/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

до Акціонерного товариства Київенерго в особі структурного відокремленого підрозділу Київська енергопостачальна компанія Публічного акціонерного товариства Київенерго

про стягнення 419 993,16 грн.,

за участю представників сторін

від позивача Коваленко Д.А. - адвокат за договором № 18/10 від 28.12.2018

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Київенерго в особі структурного відокремленого підрозділу Київська енергопостачальна компанія Публічного акціонерного товариства Київенерго (далі - відповідач) про стягнення 419 993,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9357005 від 22.11.2005 на суму 419 993,16 грн., яку заявлено позивачем до стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/5919/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2019.

30.05.2019, 11.06.2019 та 25.06.2019 (повторно) до суду надійшло подане відповідачем клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області з огляду на те, що з 15.04.2019 АТ Київенерго зареєстроване за адресою: Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 34.

07.06.2019, під час перебування судді у відпустці, відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладенням арешту на грошові кошти, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача у розмірі 419 993,16 грн. до набрання чинності рішення у справі № 910/5919/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 (з урахуванням ухвали від 27.06.2019 про виправлення описки у даті процесуального документа) у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

12.06.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній вказав, що позивач, у порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність переплати, оскільки не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів на користь відповідача, а також не надав документів, які підтверджують обсяг спожитої теплової енергії. Щодо акту звірки розрахунків відповідач зазначив, що такий документ є інформативним, а викладені у ньому факти потребують відповідного документального підтвердження. Крім того, відповідач вказав, що у долученій до матеріалів справи претензії позивача не наведений розрахунок заборгованості, яку позивач просить у вказаній претензії сплатити, тому не можна стверджувати, що вимога, заявлена у такій претензії, також стосувалась спірної заборгованості. Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позивачем вимоги недоведеними та просив у їх задоволенні відмовити.

21.06.2019 та 25.06.2019 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати грошових коштів на користь відповідача, а також обсягів та вартості спожитої теплової енергії, які були задоволені судом.

25.06.2019 судом було відкладено розгляд клопотань відповідача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.07.2019.

02.07.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, а саме статуту АТ Київенерго та Положення про структурного відокремленого підрозділу Київська енергопостачальна компанія Публічного акціонерного товариства Київенерго , яке було задоволено судом.

04.07.2019 судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 25.07.2019.

24.07.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи .

25.07.2019 суд, заслухавши думку представника позивача, на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти судове засідання до 06.08.2019.

06.08.2019 суд протокольно зазначив, що відсутні підстави для направлення справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області, а також оголосив протокольну ухвалу про призначення судового засідання на 27.08.2019.

У судовому засіданні 27.08.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 27.08.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.11.2005 між публічним акціонерним товариством Київенерго (за договором - енергопостачальна організація) та відкритим акціонерним товариством Укртелеком , правонаступником якого є позивач ПАТ Укртелеком (за договором - абонент) був укладений договір № 9357005 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), предметом якого за умовами п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.2 договору на відповідача, як абонента, покладений обов`язок виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, передбачені цим договором.

Як зазначено позивачем, за період дії договору ним сумлінно виконувались договірні обов`язки та своєчасно сплачувались кошти за надані послуги.

Відповідно до платіжних доручень № 1678 від 01.11.2017, № 3744 від 15.12.2017, № 809 від 12.01.2018, № 1644 від 30.01.2018, № 1665 від 28.02.2018 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 611 526,42 грн.

Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за січень - березень 2018 року відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 191 533,26 грн.

Згідно з п. 8.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках, зокрема, взаємної згоди сторін про його припинення.

28.09.2018 між сторонами була укладена додаткова угода про розірвання договору від 22.11.2005 № 9357005, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди припинити з 30.04.2018 дію вказаного договору, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, енергопостачальна організація зобов`язується повернути абоненту раніше сплачені авансові внески в сумі, визначеній на підставі акту звіряння розрахунків, підписаному сторонами за цим договором до 15.10.2018.

30.09.2018 між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором № 9357005 від 22.11.2005, в якому зазначено, що станом на 01.10.2018 існує переплата (сальдо розрахунків за теплову енергію) позивачем на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ у сумі 419 993,16 грн.

Листом № 14-07/167 від 22.11.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути надмірно сплачені за договором кошти в сумі 55 961,02 грн., який отриманий відповідачем 26.11.2018, що підтверджується витягом з інтернет-сторінки Укрпошта відстеження поштового відправлення .

Однак, відповідач вищевказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 419 993,16 грн. переплати.

Розглядаючи дану справу, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, вирішуючи даний спір по суті, суд керувався таким.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Суд встановив факт перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 611 526,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за січень - березень 2018 року, відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 191 533,26 грн.

Судом також встановлено факт підписання між сторонами акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2018, за яким сальдо розрахунків на користь позивача за теплову енергію з урахуванням ПДВ станом на 01.10.2018 складає 419 993,16 грн.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Отже, під час розгляду справи, суд встановив факт наявності переплати позивачем вартості теплової енергії за договором на суму 419 993,16 грн. і такі обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

Умовами додаткової угоди від 28.09.2018 про розірвання договору № 9357005 від 22.11.2005 визначено, що енергопостачальна організація зобов`язується повернути абоненту раніше сплачені авансові внески в сумі, визначеній на підставі акту звіряння розрахунків, підписаному сторонами за цим договором, до 15.10.2018. Тому суд погоджується з твердженням позивача, що строк виконання обов`язку відповідача з повернення коштів станом на день звернення позивача за даним позовом до суду настав.

З огляду на викладене, зазначені у відзиві заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог судом відхиляється.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем спірних грошових коштів в розмірі 419 993,16 грн. на користь позивача.

Враховуючи, що спірний договір між сторонами розірвано, та, відповідно, постачання теплової енергії за умовами спірного договору є неможливим з моменту його розірвання, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо підсудності даного спору суд зазначає наступне.

Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, позивач нормативно посилається на ч.ч. 3, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Судом встановлено, що даний спір не належить до випадків виключної підсудності, встановлених ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

З огляду на те, що, по-перше, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9357005 від 22.11.2005 встановлював визначене (конкретне) місце його виконання, оскільки передбачав постачання відповідних комунальних послуг до приміщень, розташованих у будинку в„– 39Г по вул. Олени Теліги у м. Києві , про що свідчить довідка (додаток № 8 до вказаного договору); по-друге, додаткова угода від 28.09.2018 про розірвання договору № 9357005 від 22.11.2005 була укладена від імені енергопостачальної організації начальником Центру з договірної роботи Департаменту з продажу теплової енергії структурного відокремленого підрозділу Київська енергопостачальна компанія ПАТ Київенерго , місцезнаходженням якого за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31 , суд погоджується з правовою позицією позивача про те, що даний спір належить до територіальної підсудності Господарського суду міста Києва.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства Київенерго (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 34; ідентифікаційний код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу Київська енергопостачальна компанія публічного акціонерного товариства Київенерго (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 31; ідентифікаційний код 41336175) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, б. 18; код 21560766) в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (01033, м. Київ, вул. Антоновича, б. 40; код 01189910) грошові кошти в розмірі 419 993,16 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн. 16 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 299,90 грн. (шість тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 03.09.2019.

Суддя О.Г. Удалова