Рішення

від 20.08.2019 по справі 910/8941/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2019Справа № 910/8941/19

За позовом Фермерського господарства "Сквіта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивача Дучева В.С. (голова фермерського господарства);

Фальковський А.О. (адвокат);

від відповідача не з`явились.

Вільні слухачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 20.08.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача, що повне рішення буде складено 03.09.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

08 липня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Фермерського господарства "Сквіта" (позивач) надійшла позовна заява № 14 від 03.07.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (відповідач) про стягнення попередньої оплати за договором постачання карбаміду на внутрішній ринок України № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року в сумі 547 600,22 грн. (п`ятсот сорок сім тисяч шістсот гривень 22 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором постачання карбаміду на внутрішній ринок України № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року, зокрема, не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8941/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 06.08.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/8941/19 до судового розгляду по суті на 20.08.2019 року, про що відповідача було повідомлено ухвалою-повідомленням від 06.08.2019 року.

Суд відмічає, що в судовому засіданні 20.08.2019 року було розглянуте клопотання № 17 від 03.07.2019 року Про витребування доказів Фермерського господарства "Сквіта".

Вказане клопотання відхилене як безпідставне.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Втім, до поданого клопотання не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а для повного та об`єктивного розгляду справи № 910/8941/19 у суду відсутня необхідність витребовувати зазначені у вказаному клопотанні документи, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 20.08.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.2019 року не з`явився. При цьому, 16.08.2019 року через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 20.08.2019 року, оскільки представник відповідача - адвокат Грицик Д.С. є представником у справі № 910/4058/16, яка розглядається у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.74-78 ГПК України).

Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 20.08.2019 року, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 року між Фермерським господарством "Сквіта" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір постачання карбаміду на внутрішній ринок України № К06/03/19-3 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця карбамід (продукцію), а покупець оплатити і прийняти продукцію.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість продукції, переданої продавцем покупцю, за договором становить 54,0 тони.

Відвантаження продукції здійснюється продавцем з 23.03.2019 року. Датою переходу права власності на продукцію або партію продукції від продавця до покупця вважається дата, яка зазначається у видатковій накладній на продукцію (п. 3.2. договору).

В п. 4.1.2. договору визначено, що загальна вартість продукції з ПДВ складає 597 600,22 грн.

За умовами п. 4.3. договору, покупець здійснює передоплату у розмірі 100% до 07.03.2019 року (включно) на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Згідно з п.п. 4.4., 4.5. договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. Оплата за продукцію провадиться безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця.

В листі № 14/03/19-2 від 14.03.2019 року відповідач визнав укладеним договір № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року з 06 березня 2019 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року та виставленого відповідачем рахунку № 58 від 06.03.2019 року позивач здійснив попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару на суму 597 600,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2438 від 07.03.2019 року.

Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку обумовленої сторонами продукції позивачу не здійснив, чим допустив порушення господарського зобов`язання.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2 від 01.04.2019 року про повернення отриманих коштів в сумі 597 600,22 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.

Листом № 18/04/19-3 від 18.04.2019 року (у відповідь на претензію № 2 від 01.04.2019 року) відповідач повідомив, що виробництво карбаміду, який є предметом договору № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року здійснюється на АТ Одеського припортового заводу , проте запуск роботи АТ Одеського припортового заводу відкладається з причин, які не залежать від ТОВ Енергетичний Еквівалент . Даним листом ТОВ Енергетичний Еквівалент визнає, що узгоджені терміни поставки за договором № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року вже минули.

23.04.2019 року позивач направив відповідачу заяву № 05 від 23.04.2019 року про повернення суми попередньої оплати в розмірі 597 600,22 грн. протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання заяви. Факт направлення вказаної заяви підтверджується фіскальним чеком від 23.04.2019 року, описом вкладення від 23.04.2019 року та накладною № 6508601110038 (копії містяться в матеріалах справи). 03.05.2019 року зазначена заява була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 6508601110038 (копія міститься в матеріалах справи).

Внаслідок неповернення попередньої оплати позивач 07.05.2019 року направив відповідачу претензію-вимогу № 11 від 06.05.2019 року про повернення суми попередньої оплати в розмірі 597 600,22 грн. протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання вимоги. Факт направлення вказаної претензії-вимоги підтверджується фіскальним чеком від 07.05.2019 року, описом вкладення від 07.05.2019 року та накладною № 6506906744298 (копії містяться в матеріалах справи).

Позивач вказує, що відповідач здійснив повернення грошових коштів за карбамід згідно договору № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року лише частково на суму 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями платіжними дорученнями № 89 від 03.06.2019 року на суму 30 000,00 грн. та № 107 від 19.06.2019 року на суму 20 000,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи), а відтак, за розрахунком суду, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 547 600,22 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, оплачену продукцію позивачу не поставив.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача попередньої оплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, продукцію за договором не поставив.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 547 600,22 грн. матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку продукції чи повернення попередньої оплати за непоставлену продукцію в сумі 547 600,22 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 547 600,22 грн. попередньої оплати за договором є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 8214,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, 16.08.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання № 03/08/19 від 13.08.2019 року Про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу) , в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38 500,00 грн.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

12.08.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 01/08/19 від 08.08.2019 року Про стягнення судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України , якою позивач заявляє про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.03.2019 року між Фермерським господарством "Сквіта" (клієнт) та Фальковським Андрієм Олександровичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 01/03/19-г, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюіваних, невизнаних його прав та законних інтересів, в тому числі надання правової допомоги клієнту у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (код ЄДРПОУ 40651177) суми попередньої оплати за договором постачання карбаміду на внутрішній ринок України № К06/03/19-3 від 06.03.2019 року.

На підтвердження понесених позивачем витрат у даній справі надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2019 року із зазначенням переліку наданих адвокатом у даній справі послуг на суму 38 500,00 грн., а також надано платіжне доручення № 2573 від 12.08.2019 року про оплату послуг адвоката згідно договору № 01/03/19-г від 12.03.2019 року на суму 38 500,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

На підтвердження наявності у Фальковського А.О. статусу адвоката надано копію посвідчення адвоката № 2343 від 18.09.2012 року, а також до матеріалів справи надано ордер серії ОД № 499253 від 12.03.2019 року.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, судом встановлено, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката відповідає критеріям розумності та співрозмірності, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 38 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (ідентифікаційний код 40651177, адреса: 01023, м. Київ, площа Спортивна, 1-А) на користь Фермерського господарства "Сквіта" (ідентифікаційний код 35226652, адреса: 67531, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Кордон, вул. Шкільна, 17) грошові кошти: попередньої оплати - 547 600,22 грн. (п`ятсот сорок сім тисяч шістсот гривень 22 копійок), судовий збір - 8214,00 грн. (вісім тисяч двісті чотирнадцять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу - 38 500,00 грн. (тридцять вісім тисяч п`ятсот гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.09.2019р.

Суддя О.В. Котков