Рішення

від 29.08.2019 по справі 910/7815/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2019Справа № 910/7815/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український кольоровий прокат , м. Київ,

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 353 159,91 грн.,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український кольоровий прокат звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Стрийський вагоноремонтний завод акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 353 159,91 грн., у тому числі: 314 940,00 грн. - основного боргу, 10 707,96 грн. - інфляційних втрат, 3 960,48 грн. - 3% річних, 23 551,47 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №СВРЗ-03-22-18-209/Ю від 18.12.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 29.07.2019 р.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Філії - Львівське обласне управління Акціонерного товариства Ощадбанк , МФО 325796 у розмірі 314 940,00 грн.

08.07.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, оскільки позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.

У судове засідання 29.07.2019 р. з`явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 29.07.2019 р. оголошено перерву до 29.08.2019 р., про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 29.07.2019 р.

У судове засідання 29.08.2019 р. представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український кольоровий прокат (далі - ТОВ ТД УКП , постачальник/позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" АТ "Українська залізниця", покупець/відповідач) був укладений договір поставки №СВРЗ-03-22-18-209/Ю (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1) до договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, товаром є кольоровий металопрокат (прутки мідні, труби мідні, пруток латунний, прутки бронзові.

Кількість товару складає 1 168 кг і визначається у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар (товари), якість яких має відповідати вимогам нормативно-технічної документації, зазначеної в Специфікації №1 договору.

Згідно п. 3.1 договору, ціна договору становить 314 940,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 52 490,00 грн.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі (п. 4.2. договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що покупець у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми заборгованості за кожен день прострочення

20.12.2018 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 314 940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004516.

Позивачем складено податкову накладну №338 від 20.12.2018 р., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.01.2019 р., що підтверджується квитанцією №1.

Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 314 940,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 707,96 грн. - інфляційних втрат за січень-квітень 2019 р., а також 3 960,48 грн. - 3% річних від простроченої суми та 23 551,47 грн. - пені за період з 12.01.2019 р. по 13.06.2019 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №СВРЗ-03-22-18-209/Ю від 18.12.2018 р., відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 314 940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, копія якої міститься в матеріалах справи. Однак, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у покупця виникла заборгованість у сумі 314 940,00 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар 09.01.2019 р., оскільки 08.01.2019 р. зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, в порушення умов договору відповідач у визначений термін, оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, а також у відзиві на позовну заяву не заперечував факту наявності заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" АТ "Українська залізниця" було порушено умови договору та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 314 940,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 707,96 грн. - інфляційних втрат за січень-квітень 2019 р., а також 3 960,48 грн. - 3% річних від простроченої суми та 23 551,47 грн. - пені за період з 12.01.2019 р. по 13.06.2019 р., суд відзначає наступне.

Так, судом встановлено, що згідно з п. 8.2. договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за січень-квітень 2019 р. і встановлено, що нарахування відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом також встановлено, що відповідач був зобов`язаний оплатити товар до 09.01.2019 р., тобто прострочення виконання покупцем обов`язку з оплати товару розпочалось з 09.01.2019 р., водночас, позивачем здійснено розрахунок 3% річних та пені за період з 12.01.2019 по 13.06.2019. Судом здійснено перерахунок 3% річних та пені за період з 12.01.2019 по 13.06.2019 і встановлено, що розрахунки позивача вирахувані вірно.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 707,96 грн. - інфляційних втрат, 3 960,48 грн. - 3% річних від простроченої суми та 23 551,47 грн. - пені, які відповідно підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені законодавчі норми, враховуючи тривалість прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а саме, що з січня 2019 року покупець навіть частково не здійснив оплату за поставлений товар, при цьому, розмір неустойки не перевищує суму наявної заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український кольоровий прокат задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Стрийський вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, 2; код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український кольоровий прокат (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 15-А, нежиле приміщення № 18; ідентифікаційний код 32669001) 314 940 (триста чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. - заборгованості, 10 707 (десять тисяч сімсот сім) грн. 96 коп. - інфляційних втрат, 3 906 (три тисячі дев`ятсот шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 23 551 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 47 коп. - пені та 5 297 (п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 40 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 03.09.2019.

Суддя В.В. Бондарчук