Рішення

від 02.09.2019 по справі 924/599/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"02" вересня 2019 р. Справа № 924/599/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" м. Нетішин Хмельницької області

до Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 610748грн. 52коп., з яких 451687грн. 02коп. неустойки та 159061грн. 50коп. штрафу

За участю представників учасників справи:

від позивача Загребельний В.В. - адвокат згідно ордеру серії РН-926 №1 ід 03.06.2019р.;

від відповідача Волков С.В. - адвокат згідно ордеру серії ВК №1000528 від 15.07.2019р.

Рішення ухвалюється 02.09.2019р., оскільки в судовому засіданні 05.08.2019р. оголошувалась перерва.

02.09.2019р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича м. Нетішин Хмельницької області 610748грн. 52коп., з яких 451687грн. 02коп. неустойки та 159061грн. 50коп. штрафу.

Ухвалою суду від 18.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/599/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00год. 16.07.2019р.

12.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 05-22/5847/19), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, до відзиву додано заяву про застосування строків позовної давності, із доказами надсилання на адресу позивача. Відповідач зазначає, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України. Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що, спірне майно було передано в суборенду не на підставі Договору №01.11.04-002 від 01.11.2004р., який припинив свою дію, а на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 16.07.2004р. №118, оскільки відповідач вважав його діючим на момент укладення Договору суборенди. Також, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині заявлених вимог щодо стягнення 159061грн. 50коп. штрафу за період з 04.05.2018р. по 05.06.2018р., відповідно до ст. 258 Цивільного Кодексу України. На підставі зазначеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному об`ємі.

16.07.2019р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 11:00год. 25.07.2019р.

25.07.2019р. на адресу суду через відділ канцелярії від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 05-22/6163/19), в якій позивач заперечує проти викладених у відзиві на позов доводів. Вважає хибним твердження відповідача про подвійну відповідальність за одне й те саме порушення з огляду на приписи ст.529, ч.2 ст.785 ЦК України, ч.1,2 ст.217, ч.1 ст.230 ГК України. Щодо твердження відповідача про домовленість сторін договору про зменшення розміру неустойки вважає, що в даному випадку має бути застосовано господарську санкцію у вигляді неустойки розмір якої передбачений ч.2 ст.785 ЦК України. Наголошує, що вина відповідача полягає у непередачі об`єкту оренди за актом приймання передачі протягом 5 днів з дня припинення строку дії договору, добровільним невиконанням рішення суду, примусовими заходами виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 25.07.2019р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 15:00год. 05.08.2019р.

05.08.2019р. в судовому засіданні оголошено перерву на 11:00год. 02.09.2019р., із занесенням до протоколу судового засідання, про що повідомлено сторони під розписку.

12.08.2019р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№ 05-22/6767/19), в яких зазначає, що оскільки з 01.03.2012р. припинено договір оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004р., тому відповідно і припинено усі зобов`язання передбачені вказаним договором оренди, в тому числі і зобов`язання зі сплати орендної плати за користування майном. Звертає увагу суду, що позивач не вимагав від відповідача подвійного розміру орендної плати, що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви рахунками на оплату за спірний період, які відповідач оплатив, тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов`язку щодо повернення майна, оскільки п.п. 9.2 Договору, розмір неустойки, передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України змінено на один розмір орендної плати, який відповідачем сплачено позивачу у повному об`ємі. Тому, на підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову. До пояснення відповідачем додано докази надсилання такого на адресу позивача.

02.09.2019р. на адресу суду через службу діловодства від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№ 05-22/7276/19) щодо повернення зайво сплачених відповідачем коштів в сумі 10466грн. 38коп., щодо порядку та методики нарахування орендної плати за період дії договору оренди майна від 01.11.2004р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Також представник позивача просить суд відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати в розмірі 9161грн.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання пр. відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9200грн. До клопотання долучено акт приймання-передачі правничої допомоги від 05.08.2019р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.08.2019р. на суму 9200грн. Також зазначено при поданні відзиву на позов подано договір про надання правничої допомоги від 01.07.2019р. та попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.11.2004р. між Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Преподобним Валерієм Сергійовичем (Орендар) було укладено договір №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне користування окремо індивідуально визначене нерухоме майно, яке складається з приміщень площею 290 м.кв., розташованих за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 22 , а також земельну ділянку, на якій знаходиться майно і яка прилягає до будівлі (споруди).

Згідно п.п.1.3. Договору, індивідуально-визначене майно (торгівля продовольчими товарами підакцизної групи) знаходиться на балансі в КП "Торговий центр".

Відповідно до п. 2 Договору, майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи.

Згідно з п.п. 3.1 Договору, орендна плата-це платіж, який Орендар, відповідно до даного Договору, вносить Орендодавцеві за користування орендованим майном та земельною ділянкою.

Згідно з п.п. 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Нетішинською міською радою, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції_-3543грн. 21коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди-11.2004р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за 10 місяців 2004року.

Відповідно до п.п. 3.3-3.5 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується Орендарем один раз в місяць не пізніше 10-го числа поточного місяця, шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок Орендодавця. Наднормативна сума орендної плати, що надійшла Орендодавцю, підлягає заліку в рахунок наступних платежів або поверненню Орендарю в п`ятиденний термін від дня отримання письмової заяви Орендаря з таким проханням.

Підпунктом г) п.п. 5.2 Договору визначено, що Орендодавець зобов`язаний після припинення дії договору оренди прийняти від Орендаря об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі не пізніше 5 днів з дня втрати договором чинності.

Згідно п.п. л) п.п. 6.2. Договору, Орендар зобов`язаний після припинення дії договору передати Орендодавцеві орендований об`єкт в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу), згідно акта приймання-передачі не пізніше 5 днів (п.5.2.г) з дня втрати договором чинності.

Відповідно до п.п. 7.5 Договору, у Орендодавця виникає право вчиняти будь-які дії відносно орендованого майна після припинення Договору оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.п.а), п.п. 9.2 Договору, у випадку прострочення прийняття або повернення об`єкта оренди з вини Орендаря, Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення.

Підпунктом г) п.9.2 договору сторони встановили, що за передачі об`єкту оренди або його частини в суборенду іншій особі, Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі сумарної орендної плати за весь період дії такого договору, що не звільняє його від обов`язку розірвання договору суборенди.

Договір оренди підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

01.02.2010р. між сторонами укладено Додаткову угоду (Додаток №1 до Договору), якою підпункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції: „п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно -частина будівлі торгового центру, яке складається з 16 приміщень, площею 287,8 кв.м. -основна площа, площа загального користування - 24,89 кв.м., розташованих за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності , 22 , а також земельну ділянку, на якій знаходиться майно і яка прилягає до будівлі (споруди) в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і діє до закінчення терміну дії Договору №01.11.04.-002 від 01.11.2004р.

Додаткова угода підписана представниками та скріплена відтисками печаток сторін.

Згідно акту приймання-передачі від 01.11.2004р., підписаного представниками сторін, позивач передав, а відповідач прийняв в користування приміщення будівлі "Торгового центру" в кількості 290.0м.кв.

У рішенні господарського суду Хмельницької області у справі № 13/5025/891/12 від 22.11.2012р., постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 13/5025/891/12 від 23.01.2013р., рішенні господарського суду Хмельницької області у справі № 924/206/13-г від 26.03.2013р., постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 924/206/13-г від 10.10.2013р. встановлено той факт, що укладений між сторонами у справі договір оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004р. припинено з 01.03.2012р. у зв`язку із закінченням строку його дії.

26.03.2013р. рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/206/13-г задоволено позов Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" м. Нетішин Хмельницької області та виселено Фізичну особу-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича м. Нетішин із нежитлового приміщення площею 321,690 кв.м., що розташоване за адресою: м. Нетішин, проспект Незалежності, 22 .

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54895213 від 13.02.2019р., згідно акту державного виконавця від 07.02.2019р. нежитлове приміщення площею 312.690 кв.м., що розташоване в м. Нетішин, пр-т Незалежності, 22 звільнено від боржника ФОП Преподобного В.С. , його майна (товару), обладнання та заборонено боржнику Преподобному В.С. користуватися приміщенням.

У рішенні господарського суду Хмельницької області у справі № 924/544/18 від 27.09.2018р. зазначено, що 04.05.2018р. між ФОП Преподобним В.С. (Орендар) та ФОП Дикою Н.С. (Суборендар) укладено Договір суборенди суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин, відповідно до умов якого, Орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене майно (частину нежитлових приміщень) будівлі "Торговий центр", яке зазначене на плані під №№ 11, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 122, 124, 125, 126, 127 (майно), площею 260 кв.м., розміщене за адресою: проспект Незалежності, 22, м. Нетішин, Хмельницька область , на першому поверсі(ах) двохповерхової будівлі, що перебуває на балансі КП НМР "Торговий центр" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість/актом оцінки на 1 січня 2001року і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 124893грн. 56коп. Відповідно до п.п. 10.1 Договору, Договір укладений строком на 5 місяців 15 днів, та діє з 04.05.2018р. по 19.10.2018р.

Згідно акту приймання-передавання від 04.05.2018р., ФОП Преподобним В . С . передано у користування ФОП Дикій Н.С. вказане вище майно.

Рішення Господарського суду від 27.09.2018р. у справі 924/544/18 набрало законної сили.

В матеріалах справи наявні рахунки позивача виставлені відповідачу на оплату за користування приміщенням за період липень 2018р. - 07.02.2019р., а саме: №1244 від 01.05.2018р. на суму 77600грн. 80коп., №1763 від 01.07.2018р. на суму 81447грн. 36коп., №2018 від 01.08.2018р. на суму 88381грн. 46коп., №2271 від 01.09.2018р. на суму 90250грн. 61 коп., №2527 від 01.10.2018р. на суму 82573грн. 85коп., №2780 від 01.11.2018р. на суму 73640грн. 59коп., №3028 від 01.12.2018р. на суму 73465грн. 87коп., №209 від 01.01.2019р. на суму 62649,43грн., №513 від 07.02.2019р. на суму 16586грн. 20коп. Загалом позивачем було виставлено відповідачу рахунки на суму 646596грн. 17коп., в т.ч. орендна плата в розмірі 225843грн. 51коп.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №16451 від 10.05.2018р. на суму 77600грн. 80коп., №17324 від 09.07.2018р. на суму 81447грн. 36коп., №17765 від 08.08.2018р. на суму 88381грн. 46коп., №18223 від 07.09.2018р. на суму 90250грн. 61коп., №18661 від 10.10.2018р. на суму 82573грн. 85коп., №19112 від 09.11.2018р. на суму 77068грн. 67коп., №19558 від 10.12.2018р. на суму 76946грн. 06коп., №19924 від 09.01.2019р. на суму 66207грн. 54коп., №20288 від 12.02.2019р. на суму 16586грн. 20коп. відповідачем сплачено на користь позивача 657062грн. 55коп. в т.ч. і орендну плату за користування приміщенням за період липень 2018р. - 07.02.2019р. в сумі 225843грн. 51коп.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно повернув позивачу нерухоме майно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 451687грн. 02коп. неустойки за період з липня місяця 2018р. по 07.02.2019р. на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України. Також, у зв`язку із передачею відповідачем в суборенду орендованого ним майна, позивачем, на підставі підпункту г п.9.2 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період дії такого договору, що становить 159061грн. 50коп. за період з травня місяця 2018р. по жовтень місяць 2018р.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 01.11.2004р. між сторонами укладено Договір №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне користування окремо індивідуально визначене нерухоме майно, яке складається з приміщень площею 290 м.кв., розташованих за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 22 , а також земельну ділянку, на якій знаходиться майно і яка прилягає до будівлі (споруди).

Відповідно до ст.291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У рішенні господарського суду Хмельницької області у справі № 13/5025/891/12 від 22.11.2012р., постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 13/5025/891/12 від 23.01.2013р., рішенні господарського суду Хмельницької області у справі № 924/206/13-г від 26.03.2013р., постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 924/206/13-г від 10.10.2013р. встановлено той факт, що укладений між сторонами у справі договір оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004р. припинено з 01.03.2012р. у зв`язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що у п.п. л) п.п. 6.2. Договору сторони погодили, що Орендар зобов`язаний після припинення дії договору передати Орендодавцеві орендований об`єкт в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу), згідно акта приймання-передачі не пізніше 5 днів (п.5.2.г) з дня втрати договором чинності.

У постанові ВП№54895213 віл 13.02.2019р. про закінчення виконавчого провадження зазначено, що згідно акту державного виконавця від 07.02.2019р. нежитлове приміщення площею 312,690кв.м., що розташоване в м. Нетішин пр-т Незалежності, 22 звільнено від боржника ФОП Преподобного В.С. в процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/206/13-г від 17.12.2013 року.

Таким чином наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення повернення об`єкту оренди після припинення дії договору - 01.03.2012р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки, за приписами статті 551 Цивільного кодексу України може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Частиною 3 наведеної статті сторонам договору надано право на зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у п.п.а), п.п. 9.2 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення прийняття або повернення об`єкта оренди з вини Орендаря, Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов`язку з повернення речі.

Проаналізувавши приписи ч.2. ст.785 ЦК України та умови п.9.2 договору, суд приходить до висновку, що пунктом 9.2 договору сторони зменшили встановлений статтею 785 Цивільного кодексу України розмір неустойки, оскільки і наведеною нормою закону, і пунктом договору обумовлено розмір неустойки за неповернення об`єкту оренди після закінчення строку договору.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.06.2019р. по справі №909/231/19.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача неустойку за неповернення об`єкта оренди в сумі 451687грн. 02коп. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з липень 2018 року по 07.02.2019р.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №16451 від 10.05.2018р. на суму 77600грн. 80коп., №17324 від 09.07.2018р. на суму 81447грн. 36коп., №17765 від 08.08.2018р. на суму 88381грн. 46коп., №18223 від 07.09.2018р. на суму 90250грн. 61коп., №18661 від 10.10.2018р. на суму 82573грн. 85коп., №19112 від 09.11.2018р. на суму 77068грн. 67коп., №19558 від 10.12.2018р. на суму 76946грн. 06коп., №19924 від 09.01.2019р. на суму 66207грн. 54коп., №20288 від 12.02.2019р. на суму 16586грн. 20коп. відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за користування приміщенням за період липень 2018р. - 07.02.2019р. в сумі 225843грн. 51коп.

Помісячний розмір орендної плати за період з липня 2018р. по 07.02.2019р. підтверджується також виставленими позивачем для відповідача рахунками на оплату за користування приміщенням за період липень 2018р. - 07.02.2019р., а саме: №1244 від 01.05.2018р. на суму 77600грн. 80коп., №1763 від 01.07.2018р. на суму 81447грн. 36коп., №2018 від 01.08.2018р. на суму 88381грн. 46коп., №2271 від 01.09.2018р. на суму 90250грн. 61 коп., №2527 від 01.10.2018р. на суму 82573грн. 85коп., №2780 від 01.11.2018р. на суму 73640грн. 59коп., №3028 від 01.12.2018р. на суму 73465грн. 87коп., №209 від 01.01.2019р. на суму 62649,43грн., №513 від 07.02.2019р. на суму 16586грн. 20коп. на загальну суму 646596грн. 17коп., в т.ч. орендна плата в розмірі 225843грн. 51коп. Крім того аналогічні розмірі орендної плати заявлені позивачем у позовній заяві.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено виконання відповідачем умов п.9.2 договору та сплачено Орендодавцю штраф в розмірі сумарної орендної плати в сумі 225843грн. 51коп. за період липень 2018р. - 07.02.2019р.

Статтею 61 Конституції України унормовано, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, оскільки сторонами у підпункті а) п.9.2 договору погоджено розмір неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди наймодавцю, відповідачем сплачено сумарний розмір орендної плати за період заявлений позивачем до стягнення, а подвійне стягнення за несвоєчасне виконання зобов`язання не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за неповернення об`єкта оренди в сумі 451687грн. 02коп., нарахованої позивачем на підставі ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 159061грн. 50коп. штрафу нарахованого на підставі підпункту "г" п.9.2 за період з травня місяця 2018р. по жовтень місяць 2018р. судом враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Судом встановлено, що договір №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2004р. припинив свою дію 01.03.2012р.

У рішенні господарського суду Хмельницької області від 27.09.2018р. по справі №924/544/18 зазначено, що 04.05.2018р. між ФОП Преподобним (орендар) та ФОП Дикою Н .С. (суборендар) укладено договір суборенди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин, п.10.1 якого строк дії договору визначено з 04.05.2018р. по 19.10.2018р.

Зважаючи на дату укладення договору суборенди - 04.05.2018р., враховуючи дату припинення дії договору №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - 01.03.2012р., суд приходить до висновку, що розпорядження майном ФОП Преподобний В.С . здійснив після закінчення строку дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.2004р.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, а згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмові формі.

Враховуючи те, що розпорядження майном ФОП Преподобний здійснив після припинення дії договору оренди №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2004р., суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування неустойки, визначеної підпунктом "г" п.9.2 договору.

Інших правових підстав для застосування такого виду неустойки позивачем не зазначено.

Крім того, судом враховується, що після припинення дії договору оренди, ФОП Преподобний В.С. не був орендарем майна, а відповідно і не мав правових підстав для надання його в суборенду.

Щодо доводів відповідача, що передача майна в суборенду відбувалась на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 16.07.2004р. №118, судом враховується, що у постанові Верховного Суду від 14.05.2019р. по справі №924/573/18 зазначено, що наявність тексту договору за відсутності доказів його виконання, а також за умови укладення пізніше іншого договору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не може підтверджувати наявність, як самого договору № 118 від 16.07.2004, так і договірних відносин на його основі.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення 159061грн. 50коп. штрафу нарахованого на підставі підпункту "г" п.9.2 за період з травня місяця 2018р. по жовтень місяць 2018р. також не підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, тому у позові необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у позові судовий збір та витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

Щодо заявлених до відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9200грн. судом враховується таке.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача просив відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 9200грн.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником відповідача подано: акт приймання-передачі правничої допомоги від 05.08.2019р., підписаний (та скріплений печатками) між ФОП Преподобним В.С. та адвокатським бюро "Волкова Сергія Вікторовича", згідно якого адвокатське бюро "Волкова Сергія Вікторовича" надало відповідачу на підставі договору від 01.07.2019р. правові послуги на суму 9200грн., квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.08.19, згідно якої ФОП Преподобний В.С. сплатив на користь адвокатського бюро "Волкова Сергія Вікторовича" 9200грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2019р.

Крім того, у справі наявний договір про надання правничої допомоги від 01.07.2019р., укладений між ФОП Преподобним В.С. та адвокатським бюро "Волкова Сергія Вікторовича", ордер від 15.07.19 серії ВК №1000528 про надання правової допомоги адвокатом Волковим С.В. ФОП Преподобному В. С.

Судом встановлено, що у договорі про надання правничої допомоги від 01.07.2019р. сторонами визначено, що вартість правничих послуг узгоджується актом приймання-передачі правничої допомоги, яка сплачується у день підписання актів виходячи з наступних тарифів: - 1година робочого часу адвоката - 800грн.

З детального опису робіт (акт приймання передачі правничої допомоги від 05.08.2019р. вбачається, що загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги становить: складення відзиву на позов по справі №924/599/19 03.07.2019р.-08.07.2019р. - 8 год.; представництво у суді 16.07.2019р. - 300хв.; ознайомлення із відповіддю на відзив 20.07.2019р. - 1год.; представництво у суді 25.07.2019р. - 30хв.; 05.08.2019р. - 1год.30хв. Всього 11год.30хв. х 800грн. = 9200грн.

Дослідивши подані представником відповідача докази в підтвердження витрат на правничу допомогу, судом враховується, що витрати на правничу допомогу підтверджені відповідно до вимог ч.3 ст.126 ГПК України, а тому, підлягають задоволенню.

При цьому судом враховується, що позивачем не подано клопотань про скасування розміру судових витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, а відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Хмельницька область, м. Нетішин, пр.-т Незалежності, 22, код ЄДРПОУ 30769546) на користь Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 9200грн. (дев`ять тисяч двісті гривень) витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.09.2019р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники: 1-до справи;

2-позивачу Торговий центр (30100 м. Нетішин, пр-т Незалежності, 22);

3-відповідачу ФОП Преподобний В.С. ( АДРЕСА_3 ).

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.