Рішення

від 21.08.2019 по справі 334/9636/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 21.08.2019

Справа № 334/9636/18

Провадження № 2/334/1631/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року директор ТОВ Служба миттєвого кредитування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № 141014-094235 від 15.10.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 1200,00 грн., які відповідно до п. 3.3 Договору, відповідачка зобов`язаний був повернути, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 336,00 грн., а всього 1536,00 грн. в строк до 28.10.2014 року.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов`язки щодо виконання умов договору та повернення отриманих грошових коштів в сумі 1200 грн. не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 19.12.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 39627,62 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 1200,00 грн., процентів за користування кредитом - 336,00 грн., заборгованості за пенею - 36312,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 1762,00 грн., а також комісію банку та поштові витрати у розмірі 17,62 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти проголошення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення та відзив на позов суду не надав, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно, належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією та повідомленням на офіційному сайті Судової влади, наданий час для подання відзиву та заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

15.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 141014-094235, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 1200,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 336,00 грн. та кінцевим терміном повернення 28.10.2014 року (а.с.4-5).

Згідно з п.6.2. договору у разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми кредиту, до Позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки - пені з розрахунку 2 (два)% за кожен день прострочення платежу.

Зобов`язання щодо надання коштів позивачем виконані, проте ОСОБА_1 взяті на себе обов`язки щодо виконання умов договору не виконав, у зв`язку з чим, станом на 19.12.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 37848,00 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 1200,00 грн., процентів за користування кредитом - 336,00 грн., заборгованості за пенею - 36312,00 грн., що в судовому засіданні підтверджено письмовими доказами по справі.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за договором № 141014-094235 від 15.10.2014 року, які відповідачем не спростовані (а.с.8-33).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

З огляду на вищевказане та враховуючи правові позиції Верховного Суду, висловлені у постанові від 24 жовтня 2018 року (справа № 317/3837/15-ц, провадження № 61-20144св18), суд приходить до вмотивованого висновку, що за своєю правовою природою акцесорним характером володіє неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною першою, другою статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При зменшенні розміру неустойки суд не обмежений тільки розміром основної заборгованості, оскільки законодавчої заборони такого зменшення не встановлено. Таким чином, за наявності обставин, встановлених частиною третьою статті 551 ЦК України, суд за власним переконанням може зменшити розмір неустойки в розумних межах.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, суд, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, звернув увагу на те, що пеня більше ніж у тридцять разів перевищує розмір основної заборгованості, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що порушення боржницею умов договору призвело до настання негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язань, у зв`язку з чим розмір пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити до 1300,00 грн.

Враховуючи вищевказане, зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, а також те, що на час розгляду справи ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для часткового задоволення позовних вимог, шляхом зменшення загального розміру заборгованості з 37848,00 грн. до 2836,00 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 1200,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 336,00 грн., пені - 1300,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 поштових витрат та комісії банку у розмірі 17,62 грн., суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки такі витрати, враховуючи вимоги ст. 133 ЦПК України, не відносяться до витрат, пов`язаних з вчиненням будь-яких інших процесуальних дій, не передбачених ч.2 вказаної статті, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-284, 354, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 549-551, 610-612, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування (69037, м. Запоріжжя вул. Незалежної України, 39-А кв.27, ЄДРПОУ 38415356) заборгованість за кредитним договором № 141014-094235 від 15.10.2014 року в розмірі 2836,00 грн . (дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень 00 коп.), яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 336,00 грн.(триста тридцять шість гривень 00 коп.), пені - 1300,00 грн. (одна тисяча триста гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування (69037, м. Запоріжжя вул. Незалежної України, 39-А кв.27, ЄДРПОУ 38415356) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.