Рішення
від 28.08.2019 по справі 610/906/19
БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/906/19

2/610/432/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.08.2019 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Носова Г.С.,

за участю секретаря - Петрової І.В..,

прокурора - Євсюкова О.С.,

представника позивача - Оленченко Ю.В.,

за відсутності відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду м.Балаклія цивільну справу №610/906/19 (провадження №2/610/432/2019) за позовною заявою Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2019р. Лозівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до Балаклійського районного суду в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 21 225,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час опрацювання листа Балаклійської міської ради від 13.03.2019 №02-22/638, щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 площею 0.1593 га без оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації речових прав на неї. Встановлено, що громадянка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу №685 від 07.03.2008, набула у власність нежитлову будівлю - склад матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0.1593 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:005:0019 . Відповідно до витягу з ДЗК №НВ-6306356142018 вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 , форма власності комунальна. При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не має прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у порушення ст. 125 Земельного кодексу України користується земельною ділянкою за цією адресою без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою. Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136,288.5). Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та п.14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. В порушення вищевказаних норм, станом на березень 2019 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 не укладено. Орендна плата за її використання відповідачем не сплачується. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно (07.03.2008) до теперішнього часу не оформила правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0.1593 га (кадастровий номер 6320210100:00:005:0019 ) під нерухомістю, у зв`язку з чим місцевий бюджет Балаклійської міської ради упродовж більш ніж 10 років недоотримує значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється значна шкода. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 зберегла у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнтти.

Представник позивача Оленченко Ю.В., який діє на підставі Довіреності від 18.01.2019 року № 02-22/120, в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явилася, причина її неявки суду невідома, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Суд вважає можливим провести слухання справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, судом було встановлено, що 13.03.2019р. Балаклійська міська рада Харківської області звернулась до Лозівської місцевої прокуратури Харківської області із листом щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 площею 0.1593 га без оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації речових прав на неї.

На підставі договору купівлі- продажу нежитлової будівлі №685 від 07.03.2008, ОСОБА_1 набула у власність нежитлову будівлю - склад матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0.1593 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:005:0019 .

Відповідно до витягу з ДЗК №НВ-6308212862019 від 21.02.2019р. земельна ділянка, яка розташова за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6320210100:00:005:0019 , форма власності державна.

Рішенням Балаклійської міської ради Харківської області № 403-VI від 01.07.2011 Про затвердження нормативно грошових оцінок земель населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка затверджено базову вартість 1 кв.м. землі по м. Балаклія станом на 01.01.2010 в розмірі 121,60 грн./кв.м.

Рішенням Балаклійської міської ради № 404- VI від 01.07.2011 Про встановлення розміру орендної плати за землю населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка встановлено ставку орендної плати за користування земельними ділянками для комерційного використання у розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки останніх.

Рішенням Балаклійської місткої ради № 13- VI від 07.02.2013 Про внесення змін та доповнень до рішення XV сесії Балаклійської міської ради VI скликання Про встановлення розміру орендної плати за землю населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка від 01.07.2011р. за № 404-VI доповнено п. 1.7 Для всіх земельних ділянок, згідно схеми економіко-планувального зонування території нормативно грошової оцінки міста Балаклія, затвердженої рішенням XV сесії VI скликання Балаклійської міської ради від 01 липня 2011 року № 403- VI Про затвердження нормативних грошових оцінок земель населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка , розташованих в межах кварталів № 318-321 (вул. Геологічна) встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до інформації Балаклійської ДПІ Ізюмського управління ГУ ДФС у Харківській області від 04.03.2019 №6943/9/20-40-51-09-11 у 2016 році ОСОБА_1 сплачено земельний податок у сумі 3 478,44 грн., у 2017 році - З 687,15 грн., у 2018 році - 3 687,15 грн.

Як зазначив прокурор у судовому засіданні, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1593 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності Балаклійської міської ради, а тому діями відповідача, а саме несплатою нею за користування земельною ділянкою плати за землю, Балаклійській міській раді було завдано збитків.

Позивачем складено розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 21 225,63 грн. по земельній ділянці площею 0,1593 кв. м. за період з 01.05.2016 р. по 31.12.2016 р. - 4646,66 грн., за 2017 рік - 7 338 грн., за 2018рік - 7 338грн., з 01.01.2019 р. по 04.03.2019 р. - 1 902,97 грн.

Внаслідок неналежного виконання Балакліською міською радою своїх обов`язків на теперішній час уже неможливо стягнути з відповідача вищевказані кошти за користування земельною ділянкою у період 2008-2016 років.

Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Балаклійською міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Балаклія, та наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для їх представництва.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт ґ частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій ).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України Про землеустрій ).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт г частини другої статті 28 Закону України Про землеустрій ).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Перехід права на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ані попереднього землекористувача, ані відповідача, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Балаклійською міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, при укладенні договорів купівлі-продажу та міни нерухомості право користування земельною ділянкою до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц (провадження №12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі ).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, крім випадків визначення орендаря на конкурентних засадах.

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 13, частини 1 статті 15 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 27 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК України.

У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов`язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, позивачем було проведено розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 21 225,63грн.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка дійсно знаходилась у фактичному користуванні відповідача.

Отже, обов`язок щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів виник у відповідача незалежно від того, належним чи неналежним чином виконувала свої обов"язки щодо нарахування відповідної плати Державна фіскальна служба України.

Враховуючи те, що судом було встановлено, що грошові кошти, що є предметом позову по даній справі, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 01.05.2016 року по 04.03.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, оскільки саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 7, 13, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 1166, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 15, 80, 93, 120, 122, 123, 125, 141, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. ст. 14, 288, 289 ПК України, ст. ст. 2, 4, 26 Закону України Про місцеве самоврядування з Україні , ст. ст. 25, 26, 28 Закону України Про землеустрій , суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Балаклійської міської ради (код ЄДРПОУ 38059663, р/р 31414544020022, УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області, МФО 899998, код платежу 24060300) безпідставно збережені кошти у сумі 21 225,63 грн. (двадцять одна тисяча двісті двадцять п"ять гривень шістдесят три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 судовий збір у сумі 1921грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Лозівська місцева прокуратура Харківської області , місце знаходження за адресою: 64602, Харківська область м.Лозова вул.Богданівська, 17.

Позивач: Балаклійська міська рада Харківської області, місце знаходження за адресою: 64200, Харківська область м.Балаклія вул.Центральна, 16, ЄРДПОУ 04058628.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2019 року.

Суддя Г.С. Носов

СудБалаклійський районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення28.08.2019
Оприлюднено04.09.2019
Номер документу83994045
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —610/906/19

Рішення від 28.08.2019

Цивільне

Балаклійський районний суд Харківської області

Носов Г. С.

Рішення від 28.08.2019

Цивільне

Балаклійський районний суд Харківської області

Носов Г. С.

Ухвала від 21.06.2019

Цивільне

Балаклійський районний суд Харківської області

Носов Г. С.

Ухвала від 18.04.2019

Цивільне

Балаклійський районний суд Харківської області

Носов Г. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні