Постанова

від 28.08.2019 по справі 367/2273/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 367/2273/15-ц

провадження № 61-17277св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - прокурор м. Ірпеня в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області,

відповідач 1 - ОСОБА_1 ,

відповідач 2 - ОСОБА_2 ,

відповідач 3 - ОСОБА_3 ,

відповідач 4 - ОСОБА_4 ,

відповідач 5 - ОСОБА_5 ,

відповідач 6 - ОСОБА_6 ,

відповідач 7 - ОСОБА_7 ,

відповідач 8 - ОСОБА_8 ,

відповідач 9 - ОСОБА_9 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області на ухвалу апеляційного суду Київської області в складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М. від 12 лютого 2018 року; касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на рішення Ірпінського міського суду Київської області в складі судді Мікуліна А. В. від 27 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Мережко М. В., Матвієнко Ю. О., Суханової Є. М. від 19 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року прокурор м. Ірпеня звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Ірпінсьої міської ради Київської області до відповідачів про витребування майна.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року задоволено позов прокурора м. Ірпеня в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему в Київській області до Ірпінської міської ради, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , третя особа - Ірпінське виробниче управління житлово-комунального господарства про скасування рішень ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Зокрема, скасовано рішення Ірпінської міської ради Київської області від 14 квітня 2011 року № 440-10-УІ Про визнання нечинними рішень Ірпінської міської ради у частині визнання нечинними рішення Ірпінської міської ради Київської області від 16 червня 2009 року № 3039-70-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Ірпінського ВУКГ за адресою: м. Ірпінь, вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака землі рекреаційного призначення (парк культури та відпочинку) та визначення цільового призначення земельної ділянки рекреаційного призначення площею 3,000 га м. Ірпінь, вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака (парк культури та відпочинку імені Стельмаха) як землі для житлової та громадської забудови , рішення Ірпінської міської ради Київської області від 14 квітня 2011 року № 437-10-УІ Про внесення змін до рішення Ірпінської міської ради від 19 червня 2003 року № 337-12-ХХІУ у частині виключення з переліку об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства призначених для відпочинку населення парк культури та відпочинку (вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака) та рішення Ірпінської міської ради Київської області від 14 квітня 2011 року № 444-10-УІ Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою у частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_5 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , по АДРЕСА_9, по АДРЕСА_12 площами по 0,1 га кожна та по АДРЕСА_5 площею 0,066 га, рішення Ірпінської міської ради Київської області від 06 жовтня 2011 року № № 974-19-УІ, 975-19-УІ, якими надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,05 га, та ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_13 , площею 0,1 га; скасовані рішення Ірпінської міської ради Київської області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність відповідачам, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки; витребувано спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, загальною вартістю 4 441 571,33 грн скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги. В іншій частині рішення залишено без змін.

Під час розгляду судами справи деякими відповідачами було здійснено відчуження спірних земельних ділянок.

Так, 26 грудня 2013 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського округу Київської області Нельзіним М. С., земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:115:0067 по АДРЕСА_14 відчужила на користь ОСОБА_7 ;

25 грудня 2013 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського округу Київської області Нельзіним М. С., земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:115:0068 по АДРЕСА_15 відчужив на користь ОСОБА_7 ;

26 грудня 2013 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського місього округу Київської області Нельзіним М. С., земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:115:0066 по АДРЕСА_16 відчужила на користь ОСОБА_7 ;

15 серпня 2013 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського округу Київської області Копиловою В. В., земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:115:0062 по АДРЕСА_17 відчужила на користь ОСОБА_8 ; 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського округу Київської області Копиловою В. В., земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:115:0080 по АДРЕСА_6 відчужила на користь ОСОБА_6 .

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 1315, виданого 26 квітня 2014 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А. П., прийнято рішення про державну реєстрацію права власності від 26 квітня 2014 року № 12697975 на земельну ділянку ОСОБА_28 із кадастровим номером 3210900000:01:115:0075 по АДРЕСА_18 за ОСОБА_9 .

Посилаючись на викладене прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки на користь держави в особі Ірпінської міської ради Київської області на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Справа судами розглядалась неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2016 року позов прокурора м. Ірпеня в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області задоволено. Витребувано на користь територіальної громади в особі Ірпінської міської ради з незаконного володіння громадян спірні земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3210900000:01:115:0075 , 3210900000: 01:115:0080,3210900000 :01:115:0062 , 3210900000:01115:0067 , 3210900000:01:115:0068 , 3210900000:01:115:0066 , вартістю 1 211 334 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову, а саме, витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні заяви Ірпінської міської ради Київської області про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 321090000:01:115:0062 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:115:0094 та 3210900000:01:115:0093 є тотожними. Також заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є неспівмірними заявленим позовним вимогам.

Постановою апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що відповідачами по справі незаконно здійснено укладення цивільно-правових угод щодо відчуження спірних земельних ділянок із кадастровими номерами: 3210900000:01:115:0067:01:115:0067 , 320900000:01:115:0068 , 3210900000:01:115:0066 , 3210900000:01:115:0062 , 3210900000:01:115:0080 , 3210900000:01:115:0075 . Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме - витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Узагальнені доводи касаційних скарг

У квітні 2018 року Ірпінська міська рада Київської області подала до Верховного суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 12 лютого 2018 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену судову ухвалу.

Касаційна скарга мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:115:0094 та 3210900000:01:115:0093 , які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:115:0062 , зо знаходяться а адресою АДРЕСА_17 призведе до визнання законним факту зловживання ОСОБА_8 своїми процесуальними правами та можливості вчинення ним аналогічних дій стосовно вищевказаних земельних ділянок в майбутньому.

У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 подали до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що територіальна громада не набула статусу позивача по справі, а позивачем по справі є Ірпінська міська рада. Разом із тим, судом першої інстанції вимоги задоволені на користь територіальної громади, яка не є позивачем по справі, що не відповідає вимогам положень статті 3, 11 ЦПК України 2004 року. Разом із тим, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, коли позивач - Ірпінська міська рада, як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах, а не прокурор, довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів, чи дотримано прокурором встановлений законом строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем по справі. Також оскаржувані судові рішення ухвалено без врахування практики ЄСПЛ.

У травні 2018 року ОСОБА_8 та ОСОБА_34 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено повноважень прокуратури щодо представництва в суді інтересів територіальних громад та/або органів місцевого самоврядування, спірні правовідносини не стосуються прав та інтересів держави, а Ірпінська міська рада не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і вона не надавала прокурору м. Ірпеня жодних повноважень щодо звернення до суду з вимогою про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Тому прокурор м. Ірпеня не мав права пред`являти позови від імені та в інтересах Ірпінської міської ради. Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади за волею уповноваженого нею органу, а ОСОБА_8 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, то суди попередніх інстанцій мали б застосувати до спірних правовідносин положення частини першої статті 388 ЦК України і відмовити у задоволенні позову. Витребування земельної ділянки у добросовісного набувача суперечить Конвенції про захист прав людини та судові практиці Європейського суду з прав людини.

У червні 2018 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оспорюваних рішень судами було порушено норми матеріального права, а саме статей 12, 321, 328, 387, 388 ЦК України, 5, 14, 41, 140 Конституції України.

У червні 2018 року на адресу Верховного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , у якій заявники вказують, що підтримують вищевказані касаційні скарги.

Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги

У червні 2018 року заступник прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_8 , у якій просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує, що правильними є висновки судів про неправомірність набуття у приватну власність парку для житлової та громадської забудови, оскільки незаконне вибуття спірних земельних ділянок рекреаційного призначення у приватну власність на підставі скасованого у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування не може свідчити про наявність волі власника у розумінні статті 388 ЦК України на розпорядження спірним майном.

У липні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Указує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про витребування вказаних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів на підставі статей 387, 388 ЦК України.

У липні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли від Ірпінської міської ради Київської області пояснення по справі, у яких остання вважає подані касаційні скарги безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Ірпінської міської ради Київської області на ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року та витребувано цивільну справу з Ірпінського міського суду № 367/2273/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року задоволено позов прокурора м. Ірпеня в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему в Київській області до Ірпінської міської ради, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , третя особа: Ірпінське виробниче управління житлово-комунального господарства про скасування рішень ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Указаним судовим рішенням скасовано рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 440-10-УІ Про визнання нечинними рішень Ірпінської міської ради в частині визнання нечинним рішення Ірпінської міської ради № 3039-70-У від 16 червня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Ірпінського ВУКГ за адресою: м. Ірпінь, вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака землі рекреаційного призначення (парк культури та відпочинку) та визначення цільового призначення земельної ділянки рекреаційного призначення площею 3,000 га м. Ірпінь, вул. вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака (парк культури та відпочинку імені Стельмаха) як землі для житлової та громадської забудови; рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 437-10-УІ Про внесення змін до рішення Ірпінської міської ради від 19 червня 2003 року № 337-12-ХХІУ в частині виключення з переліку об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства призначених для відпочинку населення парк культури та відпочинку (вул. Жовтнева - вул. Натана Рибака) та рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 444-10-УІ Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою в частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_5 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_33 по АДРЕСА_9 , по АДРЕСА_12 площами по 0,1 га кожна та по АДРЕСА_5 площею 0,066 га; рішення Ірпінської міської ради № № 974-19-УІ, 975-19-УІ від 06 жовтня 2011 року, якими надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,05 га та ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_13 площею 0,01 га; скасовані рішення Ірпінської міської ради, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність відповідача, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки; витребувано спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року було скасовано у частині задоволення позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, загальною вартістю 4 441 571,33 грн й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор м. Ірпеня просив витребувати спірні земельні ділянки на користь держави в особі Ірпінської міської ради на підставі статті 387, 388 ЦК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених вище норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статями 387 та 388 ЦК України.

Розглядаючи спори про витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 20 березня 2008 року № 1510-42-V затверджено перелік об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства м. Ірпінь та надано дозвіл Ірпінському ВУКГ виконати інвентаризацію та паспортизацію об`єктів зеленого господарства та землевпоряднику технічну документацію на земельні ділянки та, зокрема, вказаним рішенням рекреаційною зоною м. Ірпеня визначено парк культури та відпочинку між вулицями Н. Рибака та Жовтнева орієнтовною площею 3 га, за рахунок яких у подальшому спірні земельні ділянки надано громадянам для будівництва та обслуговування житлового юужинку, господарських будівель та споруд.

За нормами пункту а частини четвертої статті 84 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність віднесено землі загального користування населених пунктів, зокрема парки та сквери.

Згідно зі статтею 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Частиною третьою статті 52 ЗК України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Крім того, Законом України Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах від 17 березня 2011 року передбачено введення мораторію стороком на п`ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форм власності в містах та інших населених пунктах, а саме земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Отже, щодо земель рекреаційного призначення населених пунктів законом установлено пріоритет державної та комунальної форм власності над приватною і, крім того, прямо заборонено зміну їх цільового призначення з метою запобігання масовим проявам забудови окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форм власності в містах та інших населених пунктах (зелених зон, зелених насаджень, об`єктів фізичної культури і спорту), що призводить до погіршення санітарно-гігієнічних, рекреаційних та спортивно-оздоровчих умов життя громадян, а також фізичного і естетичного виховання дітей та молоді.

Відповідно до статей 14, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, теритріальна громада міста, як власник спірних земельних ділянок, делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені та в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Тобто, воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Крім цього, Верховний Суд України у своїй практиці, зокрема в постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-251цс15 (та інших) дійшов висновку про те, що при доведеності порушння статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, питання компенсації добросовісному набувачу має вирішуватися за заявою такої особи у конексті статті 661 ЦК України з вимогою до продавця товару, а не до держави, яка має право витребування земельної ділянки, і зазначене відповідає критерію законності у зв`язку з порушенням органом влади чи місцевого самоврядування вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі не порушували питання компенсації добросовісному набувачу під час розгляду справи.

Ураховуючи вказані обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність набуття у приватну власність парку для житлової та громадської забудови, оскільки незаконне вибуття спірних земельних ділянок рекреаційного прзначення у приватну власність на підставі скасованого у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування не може свідчити про наявність волі власника, у розумінні статті 388 ЦК України, на розпорядження спірним майном.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, а саме - витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Перевіряючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у справах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першою протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Доводи відповідачів про пропуск позовної давності, про застосування якої вони просили не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згілно із статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межає якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Так, судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги заяву про застосування строків позовної давності, так як про порушення свого права Ірпінська міська рада Київської області дізналася у 2014 році, про що було доведено в судовому засіданні, а таким доводам судами дана належна оцінка.

Також Ірпінською міською радою під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:115:0094 та 3210900000:01:115:0093 в АДРЕСА_17 .

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову , суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Апеляційний суд, встановивши те, що правовий статус земельних ділянок з кадастровими номерами 321090000:01:115:0094 та 321090000:01:115:0093 не є предетом розгляду судом у межах даної цивільної справи, дійшов обгрунтованого висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є неспівмірними заявленим позовним вимогам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів щодо їх оцінки.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року, та постанову апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило