Рішення

від 30.08.2019 по справі 904/2701/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2701/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.

та представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Бобошко О.А., адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Командитного товариства "Донтехгума і Компанія", м. Маріуполь, Донецька область

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпро

про стягнення 130 174,88 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Командитне товариство "Донтехгума і Компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" 130 174,88 грн., з яких: 122 164,12 грн. - основний борг, 5 946,96 грн. - інфляційні втрати, 2 063,80 грн. - 3% річних.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання позову (1952,64 грн.) та витрати на правничу допомогу (6000,00 грн.) позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за видатковими накладними № 2225 від 26.11.2018, № 2227 від 28.11.2018, № 2240 від 28.12.2018.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з допущеними недоліками.

09.07.2019 від Командитного товариства "Донтехгума і Компанія" до суду надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 31.07.2019.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. 30.07.2019 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просить на підставі наданого контррозрахунку зменшити заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних до 5405,61 грн. та 2 061,24 грн. відповідно, а також розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами щомісяця.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення, відповідач посилається на те, що з кінця 2018 року підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

При цьому зазначає, що будівництво та ремонт вагонів є його основним видом діяльності. Єдиним замовником його послуг є АТ Українська залізниця , яке за укладеним між ними договором № УЗ/ЦЛ-18366/Ю від 31.07.2018 заборгувало 22 399 600,00 грн.

Прострочення залізницею виконання грошових зобов`язань відповідач передбачити не міг. Стягнути зазначену заборгованість у судовому порядкує не може через брак коштів для сплати судового збору.

За відсутності надлишкових оборотних коштів відповідач повністю залежний від АТ Українська залізниця у виконанні зобов`язань перед позивачем.

З червня 2018 року АТ Українська залізниця не здійснює закупівлю послуг відповідача, відтак останній не здійснює свою основну діяльність й не може забезпечити сплату заробітної плати, податків, зборів, здійснювати погашення кредиторської заборгованості. За період із січня по травень 2019 року відповідачем було звільнено 386 працівників.

На підтвердження викладеному відповідач подав: копію договору з АТ Українська залізниця № УЗ/ЦЛ-18366/Ю від 31.07.2018 з додатками; копію акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.06.2019; листування з АТ Українська залізниця щодо погашення заборгованості; копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік; копію Балансу станом на 31.12.2018; копії наказів про скорочення штату працівників № 50 від 29.01.2019, №117 від 12.03.2019, № 213 від 20.05.2019; копію ухвали Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/8042/19 про залишення позовної заяви без руху (а.с. 68 - 114).

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 30.08.2019.

27.08.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Зазначає, що відповідач не сплачував заборгованість протягом 8 місяців, у тому числі 2 місяця з дня звернення з позовною заявою до суду. Позивач вважає, що оскільки відповідач жодних платежів не здійснював, то розстрочення виконання рішення може лише затягувати його виконання.

Разом з тим позивач допускає можливість розстрочення виконання рішення не більше ніж на два місяця рівними частинами.

У судовому засіданні 30.08.2019 представник відповідача надав пояснення, аналогічні за змістом своїх заперечень, викладених у відзиві на позов та підтримав заяву про розстрочення виконання рішення.

У поданому до суду 27.08.2019 клопотанні представник позивача просить розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні 30.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство "Донтехгума і Компанія" (далі - позивач, постачальник) поставило, а Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (далі - відповідач, покупець) прийняло через своїх уповноважених осіб товар на загальну суму 178 164,12 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: № 2225 від 26.11.2018 на суму 81 006,00 грн., №2227 від 28.11.2018 на суму 93933,12 грн., № 2240 від 28.12.2018 на суму 3 225,00 грн. та довіреностями № 1775 від 22.11.2018, № 1924 від 28.12.2018 (а.с. 10 - 14).

У видаткових накладних сторони визначили умови розрахунку за отриманий товар - попередня оплата.

Здійснивши поставку товару, не отримавши від відповідача попередню оплату у розмірі 100%, позивач виконав своє зобов`язання достроково.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 56 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 06.12.2018 (а.с. 28).

Несплачений відповідачем залишок грошових коштів за отриманий товар у сумі 122164,12 грн. (178164,12 - 56000,00 = 122164,12) і є причиною виникнення спору.

За частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України).

Системний аналіз зазначених нормативних положень дозволяє дійти висновку, що позивач, прийнявши за видатковими накладними товар та частково сплативши на користь відповідача грошові кошти, фактично прийняв пропозицію останнього укласти договір поставки.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За частинами першою, другою, четвертою статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, а саме:

за видатковою накладною № 2225 від 26.11.2018 на суму 81 006,00 грн. - не пізніше 26.11.2018;

за видатковою накладною № 2227 від 28.11.2018 на суму 93 933,12 грн. - не пізніше 28.11.2018;

за видатковою накладною № 2240 від 28.12.2018 на суму 3 225,00 грн. - не пізніше 28.12.2018.

Часткова сплата 06.12.2018 відповідачем 56000,00 грн. за отриманий товар за цими накладними сторонами не заперечується й підтверджується доказами.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення залишку основного боргу у сумі 122 164,12 грн. є законними й обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 2 063,80 грн. розраховані за загальний період з 26.11.2018 по 18.06.2019 із заборгованості за кожною видатковою накладною з урахуванням часткової оплати у сумі 56000,00 грн.

За результатом перевірки розрахунку встановлено, що визначаючи початок прострочки у виконанні відповідачем грошового зобов`язання, позивачем не враховані вимоги статті 253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За наслідком перерахунку 3% річних підлягають зменшенню до 2 063,79 грн., з яких:

59,92 грн. - із заборгованості у сумі 81006,00 грн. за видатковою накладною № 2225 від 26.11.2018 за період з 27.11.2018 по 05.12.2018;

398,73 грн. (з 400,78 грн.) - із заборгованості у сумі 25006,00 грн. за видатковою накладною № 2225 від 26.11.2018 за період з 06.12.2018 по 18.06.2019 (з урахуванням часткової оплати 56000,00 грн. 06.12.2018 та меж позовних вимог);

1559,55 грн. - із заборгованості у сумі 93933,12 грн. за видатковою накладною № 2227 від 28.11.2018 за період з 29.11.2018 по 18.06.2019;

45,59 грн. - із заборгованості у сумі 3225,00 грн. за видатковою накладною № 2240 від 28.12.2018 за період з 29.12.2018 по 18.06.2019.

Усього - 2 063,79 грн. (59,92 + 398,73 + 1559,55 + 45,59 = 2063,79).

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані ним із заборгованості за всіма видатковими накладними за загальний період з 06.12.2018 по 18.06.2019 у сумі 5946,96 грн . з 6082,41 грн. фактично ним нарахованих:

1 250,30 грн. - з 06.12.2018 по18.06.2019 року із суми боргу 25006,00 грн. за видатковою накладною № 2225 від 26.11.2018;

4 696,66 грн. - з 28.11.2018 по 18.06.2019 року із суми боргу 93933,12 грн. за видатковою накладною № 2227 від 28.11.2018;

135,45 грн. - з 28.12.2018 по 18.06.2019 року із суми боргу 3225,00 грн. за видатковою накладною № 2240 від 28.12.2018.

Усього - 6082,41 грн. (1250,30 + 4696,66 + 135,45 = 6082,41).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що він здійснений невірно.

За результатом перерахунку, приймаючи до уваги зазначений позивачем період нарахування, інфляційні втрати фактично становлять значно більшу суму - 6 081,53 грн., з яких:

1 250,34 грн. - за грудень 2018 року - травень 2019 року із суми боргу 25006,00 грн. за видатковою накладною № 2225 від 26.11.2018 (з урахуванням оплати 56000,00 грн. 06.12.2019, сукупного індексу інфляції - 105,0%), що більше від нарахованих позивачем - 1250,30 грн.;

4 696,81 грн. - за грудень 2018 - травень 2019 року із суми боргу 93933,12 грн. за видатковою накладною № 2227 від 28.11.2018 (з урахуванням сукупного індексу інфляції 105,0%), що більше від нарахованих позивачем - 4 696,66 грн.;

134,38 грн. - за січень - травень 2019 року із суми боргу 3225,00 грн. за видатковою накладною № 2240 від 28.12.2018 (з урахуванням сукупного індексу інфляції 104,16682956%), що менше від нарахованих позивачем із суми боргу за цією видатковою накладною - 135,45 грн.

Разом з тим суд не наділений правом стягувати більшу суму у порівнянні із заявленою позивачем або самостійно вирішувати про стягнення окремих сум повністю чи частково, що входять до складу загальної суми, заявленої до стягнення.

З огляду на викладене стягненню підлягають заявлені позивачем інфляційні втрати у сумі 5946,96 грн., але з урахуванням наведеного судом розрахунку та в межах позовних вимог у тих випадках, коли нарахування позивача менші від визначених судом.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 130 174,87 грн., з яких: 122 164,12 грн. - основний борг, 2 063,79 грн. - 3% річних, 5 946,96 грн. - інфляційні втрати.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для, зокрема, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 86 цього Кодексу передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання за рішенням суду на умовах розстрочки протягом 12 місяців як за рахунок власних джерел надходження (прибуток від господарської діяльності, продаж активів, кредитні кошти тощо), так і з використанням існуючих правових механізмів (переведення боргу, гарантія, поручительство, зміна способу виконання зобов`язання тощо).

Надані відповідачем докази тяжкого фінансового стану не обґрунтовані винятковими обставинами, які не залежать від відповідача, як господарюючого суб`єкта, діяльність якого відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснюється на власний ризик та з метою одержання прибутку.

Чинне законодавство не забороняє здійснення підприємницької діяльності за декількома напрямками, а не одним, як, наприклад, для відповідача - будівництво й ремонт вагонів, який на сьогодні для нього є неприбутковим, а тому ставить його у залежність від контрагента-боржника - АТ Українська залізниця .

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не звільняє останнього від відповідальності.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Надання розстрочки виконання рішення за умов відсутності доказів на підтвердження здатності відповідача виконати судове рішення на таких умовах буде порушенням права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Отже, з підстав та умов надання розстрочки виконання судового рішення вбачається, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтування на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

Враховуючи викладене, правові підстави для надання розстрочки виконання судового рішення на цей час відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами й визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правової допомоги від 14.06.2019, додаток № 1 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1405 від 21.03.2014, ордер серії ЗП № 61690 від 14.06.2019, розрахунок наданих послуг від 19.06.2019, акт прийму-передачі наданих послуг від 19.06.2019 на загальну суму 6000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 19.06.2019 про сплату 6 000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за фактичні витрати адвоката за договором від 14.06.2019" (а.с. 38 - 44, 52).

Розподіл судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного на відповідача покладається судовий збір у сумі 1 952,62 грн. (130174,87 х 1952,62 / 130174,88 = 1 952,62 з урахуванням 1,5% судового збору із суми позовних вимог 1952,62 грн.), а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Командитного товариства "Донтехгума і Компанія" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення 130 174,88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (ідентифікаційний код 00554514; місцезнаходження: 49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд. 10) на користь Командитного товариства "Донтехгума і Компанія" (ідентифікаційний код 00152342; місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 9, офіс 5) основний борг у сумі 122164,12 грн., інфляційні втрати у сумі 5946,96 грн., 3% річних у сумі 2 063,79 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн., судовий збір у сумі 1 952,62 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.09.2019.

Суддя І.І. Колісник