Рішення

від 28.08.2019 по справі 908/1906/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/50/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2019 Справа № 908/1906/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Колєсніковій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Комунальної установи Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради (70404, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Зоряне, вул. Бойко, б. 4)

до відповідача Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради (70540, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Таврійське, вул. Загорянська, б. 2-А)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - Плюта О.А., довіреність №01-75 від 24.06.2019;

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

30.07.2019 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Комунальна установа Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради з позовом до відповідача Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради про стягнення суми заборгованості у розмірі 85 825,25 грн, 13713,20 грн пені, 18 870,66 грн інфляційних втрат, 1 400,41 грн 3% річних.

30.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 05.08.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1906/19; справі присвоєно номер провадження 35/50/19; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 28.08.2019 о 10 год. 30 хв.

Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у сумі 85 825,25 грн, що виникла внаслідок невиконання зобов`язання щодо оплати орендних платежів по договору №2271/2 від 11.01.2016. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 13 713,20 грн, інфляційні втрати в сумі 18 870,00 грн та 3% річних в сумі 1400,41 грн.

28.08.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині нарахування санкцій за невиконання грошового зобов`язання. Просить стягнути з відповідача окрім суми основного боргу, пеню в сумі 15011,50 грн, інфляційний коефіцієнт в сумі 18 870,00 грн та 3% Річних в сумі 7 724,30 грн.

Клопотання не суперечить нормам ГПК України, судом прийнято до розгляду, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач у призначені судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Про отримання відповідачем 08.08.2019 ухвали суду від 05.08.2019 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 28.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

11.01.2016 між Комунальною установою Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради - орендодавець та Комунальним підприємством Соцкомуненергія Запорізької обласної ради - орендар укладено договір №2271/2 оренди індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі комунальної установи Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі комунальної установи Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості обладнання і становить 562783,67 грн станом на 30.11.2015.

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у користування обладнанням настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі обладнання. В акті приймання-передачі визначається детальний опис та стан обладнання, що передається в оренду.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору визначено, що розмір місячної орендної плати становить 4 689,86 грн без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно , до 25 числа (включно), наступного за тим, що підлягає оплаті.

Строк дії договору визначено п. 10.1. договору - з 01.09.2015 по 28.08.2018.

Об`єкт оренди прийнято орендарем за актом приймання-передачі від 01.12.2015.

11.07.2017 сторонами підписано угоду про дострокове припинення дії договору оренди №2271/2 від 11.01.2016.

12.06.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди.

У зв`язку з наявністю заборгованості по орендним платежам, позивач звернувся до відповідача з претензією №292 від 07.04.2017.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

12.07.2017 сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідачем не сплачено орендну плату у сумі 85 825,56 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати орендних платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 85 825,25 грн відповідач суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 85 825,25 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15011,50 грн, інфляційний коефіцієнт в сумі 18 870,00 грн та 3% Річних в сумі 7 724,30 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення суми пені підлягає задоволенню у розмірі 15 011,50 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 7 724,30 грн та 18 870,00 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача поштові витрати на направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно фіскального чека від 29.07.2019 сума поштових витрат становить 19,48 грн.

За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення поштових витрат підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Комунальної установи Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради до Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради (70540, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Таврійське, вул. За горянська, б. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33256368) на користь Комунальної установи Веселівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради (70404, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Зоряне, вул. Бойко, б.4, ідентифікаційний код юридичної особи 03191259) суму заборгованості у розмірі 85 825,25 грн (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 25 коп), пеню у сумі 15 011,50 грн (п`ятнадцять тисяч одинадцять гривень 50 коп.), інфляційні втрати у сумі 18 870,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 коп.), 3% річних у сумі 7 724,30 грн (сім тисяч сімсот двадцять чотири гривні 30 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.), суму поштових витрат у розмірі 19,48 грн (дев`ятнадцять гривень 48 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2019 року.

Суддя О.А. Топчій