Рішення

від 30.08.2019 по справі 904/2980/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2980/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.

та представників:

позивача: Панна С.П., адвокат;

відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97", м. Дніпро

про стягнення 26 893,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" 26 893,00 грн., з яких: 23 120,97 грн. - основний борг, 2 824,80 грн. - пеня, 706,65 грн. - інфляційні втрати, 240,58 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг теплопостачання за договором № 040531 від 15.10.2006 за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті у судовому засіданні 31.07.2019.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 30.08.2019.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2019 у черговий раз не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, 28.08.2019 судова ухвала від 17.07.2019 про відкриття провадження у справі повернулась з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , проставленою 26.08.2019 органом поштового зв`язку.

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» , цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України «Про поштовий зв`язок» , п.п. 101, 110 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали з викликом відповідача у судове засідання відбулось через незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача в судове засідання у цій справі, а його відсутність не можна визнати такою, що обумовлена поважним причинами.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 30.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2006 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії № 040531 (далі - договір) разом із додатками до нього.

Відповідно до пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в необхідних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

кондиціювання повітря - по мірі необхідності (п. 2.1 договору).

Сторони передбачили, що облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (пр. Олександра АДРЕСА_2 ), 1/9 розрахунковим способом (п. 5.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором, установлюються Дніпропетровською міською радою.

Тариф для розрахунків за цим договором становить: теплова енергія - 1 Гкал - 85,00 грн. (п. 6.2 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатом якого підписується у 2-х примірниках акт на відпуск-отримання теплової енергії за формою додатку 4.

За умовами пунктів 7.3, 7.4 договору споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується у рахунок наступних платежів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15 жовтня 2009 року (п. 11.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4 договору).

10.10.2016 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - нова енергопостачальна організація, позивач), Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (далі - споживач, відповідач) було укладено додаткову угоду до договору № 040531 від 15.10.2006 (далі - додаткова угода) (а.с. 44).

Відповідно до підпункту 1.1.1 додаткової угоди, у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов`язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором.

Згідно з підпунктом 1.1.2 додаткової угоди, у зв`язку з передачею об`єктів і мереж теплопостачання на баланс новій енергопостачальній організації та надання нею послуг теплопостачання споживачу, останній приймає на себе зобов`язання щодо виконання основного договору.

Підпунктом 1.1.6 додаткової угоди передбачено, що з моменту укладення цієї угоди, енергопостачальна організація втрачає всі права та вимоги, що передбачені основним договором, якщо позивач не має заборгованості, або має кредиторську. За наявності дебіторської заборгованості, енергопостачальна організація має право скористатись правами за основним договором.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.06.2016 № 1210 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» (а саме до постанови № 1372 від 30.04.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КП «Теплоенерго» ) затверджено тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП «Теплоенерго» . А саме: теплова енергія 1Гкал - 1121,74 грн. (без ПДВ), 1346,09 грн. з ПДВ.

Сторони домовились, що усі інші умови основного договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе (п. 3.1 додаткової угоди).

Згідно з пунктом 3.5 додаткової угоди ця угода набуває чинності відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України з 22.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

На виконання умов договору позивач за період із листопада 2018 року по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 23120,97 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін двосторонніми актами здачі-приймання теплової енергії: за листопад 2018 року - № 040531 від 30.11.2018 на суму 2183,36 грн., за грудень 2018 року - № 040531 від 31.12.2018 на суму 4 586,98 грн., за січень 2019 року - № 040531 від 31.01.2019 на суму 6 311,30 грн., за лютий 2019 року - № 040531 від 28.02.2019 на суму 4 963,73 грн., за березень 2019 року - № 040531 від 31.03.2019 на суму 4256,96 грн., за квітень 2019 року - № 040531 від 30.04.2019 на суму 818,64 грн. (а.с. 51 - 56).

На оплату наданих послуг з теплопостачання Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради виставило рахунки: за листопад 2018 року - № 040531 від 30.11.2018 на суму 2 183,36 грн., за грудень 2018 року - № 040531 від 31.12.2018 на суму 4586,98 грн., за січень 2019 року - № 040531 від 31.01.2019 на суму 6311,30 грн., за лютий 2019 року - № 040531 від 28.02.2019 на суму 4 963,73 грн., за березень 2019 року - № 040531 від 31.03.2019 на суму 4 256,96 грн., за квітень 2019 року - № 040531 від 30.04.2019 на суму 818,64 грн. (а.с. 45 - 50).

Рахунки разом з актами були надані відповідачу, що підтверджується реєстром отримання рахунків та актів споживачами теплової енергії: за листопад 2018 року - 10.12.2018; за грудень 2018 року - 10.01.2019; за січень 2019 року - 06.02.2019; за лютий 2019 року - 06.03.2019; за березень 2019 року - 05.04.2019; за квітень 2019 року - 03.05.2019 (а.с. 57 - 62).

З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 7.4 договору та статті 254 Цивільного кодексу України щодо визначення строку виконання зобов`язання, оплата спожитої відповідачем теплової енергії за виставленими рахунками мала бути здійснена ним у такі строки: за листопад 2018 року у сумі 2183,36 грн. - не пізніше 17.12.20018; за грудень 2018 року у сумі 4 586,98 грн. - не пізніше 15.01.2019; за січень 2019 року у сумі 6 311,30 грн. - не пізніше 11.02.2019; за лютий 2019 року у сумі 4 963,73 грн. - не пізніше 11.03.2019; за березень 2019 року у сумі 4 256,96 грн. - не пізніше 10.04.2019; за квітень 2019 року у сумі 818,64 грн. - не пізніше 08.05.2019.

Несплата відповідачем 23 120,97 грн. за поставлену теплову енергію у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктами 7.3, 7.4 договору строк оплати є таким, що настав. Докази щодо сплати відповідачем спірної теплової енергії відсутні, а відтак несплачені останнім грошові кошти у сумі 23 120,97 грн. за спожиту теплову енергією у листопаді 2018 року - квітні 2019 року є його заборгованістю.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 23 120,97 грн. є законними й обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 8.2.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена до стягнення позивачем пеня та 3% річних розраховані у загальній сумі 2824,80 грн. та 240,58 грн. відповідно за загальний період з 15.12.2018 по 26.06.2019 із щомісячної заборгованості за листопад 2018 року - квітень 2019 року (а.с. 19 - 24, 31 - 36).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних встановлено, що в деяких випадках він здійснений із арифметичними помилками та без урахування вимог статті 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку виконання зобов`язання.

За результатом здійсненого перерахунку визначені позивачем 3% річних із взятої ним для розрахунку суми боргу (без копійок), підлягають зменшенню та будуть фактично становити таку суму:

34,27 грн. - із заборгованості у сумі 2183,00 грн. за період з 18.12.2018 по 26.06.2019, а не 34.81 грн., розрахованих позивачем за період з 15.12.2018 по 26.06.2019;

61,06 грн. - із заборгованості у сумі 4586,00 грн. за період з 16.01.2019 по 26.06.2019, а не 61,44 грн., розрахованих позивачем за період з 15.01.2019 по 26.06.2019;

70,03 грн. - із заборгованості у сумі 6311,00 грн. за період з 12.02.2019 по 26.06.2019;

43,65 грн. - із заборгованості у сумі 4963,00 грн. за період з 12.03.2019 по 26.06.2019;

26,94 грн. - із заборгованості у сумі 4256,00 грн. за період з 11.04.2019 по 26.06.2019, а не 27,29 грн., розрахованих позивачем за період з 10.04.2019 по 26.06.2019;

3,30 грн. - із заборгованості у сумі 818,00 грн. за період з 09.05.2019 по 26.06.2019, а не 3,36 грн., розрахованих позивачем за період з 08.05.2019 по 26.06.2019.

Усього - 239,25 грн. (34,27 + 61,06 + 70,03 + 43,65 + 26,94 + 3,30 = 239,25).

За такий самий період має розраховуватися також і пеня, що позивачем не враховано.

Разом з тим, за результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку пені, визначеної ним у загальній сумі 2 824,80 грн., підстав для її зменшення судом не встановлено.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

За результатом здійсненого судом перерахунку фактична сума інфляційних втрат буде становити 514,76 грн., з яких:

90,96 грн. - із заборгованості за листопад 2018 року у сумі 2183,00 грн. за період з січня по травень 2019 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 104,16682956%;

143,79 грн. - із заборгованості за грудень 2018 року у сумі 4586,00 грн. за період з лютого по травень 2019 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,13547481%;

165,50 грн. - із заборгованості за січень 2019 року у сумі 6311,00 грн. за період з березня 2019 по травень 2019 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,622363%;

84,72 грн. - із заборгованості за лютий 2019 року у сумі 4963,00 грн. за період з квітня 2019 року по травень 2019 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,707%;

29,79 грн. - із заборгованості за березень 2019 року у сумі 4256,00 грн. за травень 2019 року з урахуванням індексу інфляції 100,7%.

Усього - 514,76 грн. (90,96 + 143,79 + 165,50 + 84,72 + 29,79 = 514,76).

З урахуванням зазначеного порядку розрахунку інфляційних втрат нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 5,73 грн. із заборгованості за квітень 2019 року у сумі 818,64 грн. за неповний місяць травня 2019 року неправомірне.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 26 699,78 грн., з яких: 23 120,97 грн. - основний борг; 2 824,80 грн. - пеня, 239,25 грн. - 3% річних; 514,76 грн. - інфляційні втрати.

Судовий збір у сумі 1 907,20 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" про стягнення 26 893,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (ідентифікаційний код 24608344; місцезнаходження: 49090, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 1/9) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32688148; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 37) основний борг у сумі 23 120,97 грн., пеню у сумі 2 824,80 грн., 3% річних у сумі 239,25 грн., інфляційні втрати у сумі 514,76 грн., судовий збір у сумі 1 907,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.09.2019.

Суддя І.І. Колісник