Рішення

від 04.09.2019 по справі 911/1664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1664/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Руна"

про стягнення заборгованості в сумі 5 803,53 грн.,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Руна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 803,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №1042/14-ТЕ-19 від 21.11.2013 року, згідно з якими позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ (далі - послуги), а відповідач зобов`язувався надані послуги прийняти і оплатити.

Відповідач послуги, отримані за період з січня 2014 року до лютого 2014 року, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 2 090,78 грн. основного боргу, 210,22 грн. пені, 325,82 грн. трьох процентів річних, 3 176,71 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 08.08.2019 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

21 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Руна" (далі - відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №1042/14-ТЕ-19 (далі - договір), згідно з умовами якого публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язувалось передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено назву на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

31 січня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі - продажу природного газу від 21 листопада 2013 р. №2047/15-ТЕ-41 (далі - додаткова угода №1), згідно з умовами якої викладено з 01 січня 2014 року пункт 5.2 статті 5 "Ціна газу" договору в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев`ять грн. 20 коп.)".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов`язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято газ за період з січня 2014 року до лютого 2014 року, на загальну суму 8 181,18 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31 січня 2014 року на суму 3 045,19 грн., 28 лютого 2014 року на суму 5 135,99 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов`язання щодо передачі природного газу відповідно до умов договору в повному обсязі.

Оскільки відповідач послуги, надані позивачем у період з січня 2014 року до лютого 2014 року, оплатив частково, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 2 090,78 грн. основного боргу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 2 090,78 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 090,78 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 210,22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, зокрема, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:

за лютий 2014 року з:

15.03.2014 року до 14.04.2014 року, суму боргу в розмірі 2 090,78 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ від 09.08.2013 року №315), складає 23,08 грн.;

15.04.2014 року до 16.07.2014 року, суму боргу в розмірі 2 090,78 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 9,5% (постанова НБУ від 14.04.2014 року №212), складає 101,22 грн.;

17.07.2014 року до 14.09.2014 року, суму боргу в розмірі 2 090,78 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (постанова НБУ від 15.07.2014 року №417), складає 85,92 грн.,

а разом 210,22 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 325,82 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 176,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості:

за лютий 2014 року з 15.03.2014 року до 23.05.2019 року, складає 1 896 днів, тому три проценти річних від суми 2 090,78 грн. становлять 325,82 грн.,

а разом 325,82 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за лютий 2014 року:

в період з квітня 2014 року до квітня 2019 року: квітні - 103,3% (УК №83 від 13.05.2014 року); травні - 103,8% (УК №103 від 11.06.2014 року); червні - 101,0% (УК №121 від 09.07.2014 року); липні - 100,4% (УК №144 від 09.08.2014 року); серпні - 100,8% (УК №164 від 09.09.2014 року); вересні - 102,9% (УК №185 від 08.10.2014 року); жовтні - 102,4% (УК №208 від 08.11.2014 року); листопаді - 101,9% (УК №229 від 09.12.2014 року); грудні - 103,0% (УК №5 від 14.01.2015 року); у січні 2015 року - 103,1% (УК №24 від 10.02.2015 року); лютому -105,3% (УК №44 від 11.03.2015 року); березні - 110,8% (УК №65 від 09.04.2015 року); квітні - 114,0% (УК №84 від 14.05.2015 року); травні - 102,2% (УК №102 від 10.06.2015 року); червні - 100,4% (УК №122 від 09.07.2015 року); липні - 99,0% (УК №144 від 08.08.2015 року); серпні - 99,2% (УК №165 від 09.09.2015 року); вересні - 102,3% (УК №188 від 09.10.2015 року); жовтні - 98,7% (УК №209 від 10.11.2015 року); листопаді - 102,0% (УК №230 від 09.12.2015 року); грудні - 100,7% (УК №4 від 09.01.2016 року); у січні 2016 року - 100,9% (УК №26 від 10.02.2016 року); лютому - 99,6% (УК №47 від 11.03.2016 року); березні - 101,0% (УК №68 від 09.04.2016 року); квітні - 103,5% (УК №87 від 11.05.2016 року); травні - 100,1% (УК №109 від 10.06.2016 року); червні - 99,8% (УК №128 від 12.07.2016 року); липні - 99,9% (УК №149 від 10.08.2016 року); серпні - 99,7% (УК №170 від 10.09.2016 року); вересні 101,8% (УК №191 від 11.10.2016 року); жовтні - 102,8% (УК №210 від 09.11.2016 року); листопаді - 101,8% (УК №233 від 10.12.2016 року); грудні - 100,9% (УК №4 від 11.01.2017 року); у січні 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року); лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2017 року); березні - 101,8% (УК №68 від 11.04.2017 року); квітні - 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні - 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року); червні - 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року); липні - 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року); серпні - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року); вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року); жовтні - 101,2%(УК №212 від 10.11.2017 року); листопаді - 100,9% (УК №234 від 12.12.2017 року); грудні - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); у січні 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року), лютому - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року); березні - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року); квітні - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травні - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року) від суми 2 090,78 грн., складає 3 175,89 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 222, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ч. 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Руна" про стягнення заборгованості у сумі 5 803,53 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Руна" (98600, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Руданського, будинок 8, літер Б, ідентифікаційний код 32078167) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 090,78 грн. (дві тисячі дев`яносто грн. 78 коп.) основного боргу; 210,22 грн. (двісті десять грн. 22 коп.) пені; 325,82 грн. (триста двадцять п`ять грн. 82 коп.) трьох процентів річних; 3 175,89 грн. (три тисячі сто сімдесят п`ять грн. 89 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 920,73 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять грн. 73 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 04.09.2019 року.

Суддя С. Грабець