Рішення

від 21.08.2019 по справі 916/1357/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1357/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,

при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства «Авто-Гранд» (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Радянської Армії, буд. 10, код ЄДРПОУ 35916309)

до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 30342904)

про стягнення 2612101,80 грн., -

за участю представників :

від позивача: Фетісова О.Є, наказ №30 від 05.07.2019

від відповідача: Осьмінін С.Д., довіреність від 02.01.2019

Суть спору: Приватне підприємство «Авто-Гранд» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 2612101,80 грн., з яких: 2391600 грн. боргу, 165613,22 грн. пені, 40989,20 грн. інфляційних втрат та 13899,38 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ПП «Авто-Гранд» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової електричної енергії у вигляді пари №150119-Т від 15.01.2019.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.06.2019 о 14:00.

У судовому засіданні 19.06.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 10.07.2019 о 15:30.

27.06.2019 до суду за вх.№12831/19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує проти розміру основного боргу, однак просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені), яка є надмірно великою порівняно із розміром основного боргу та просить розстрочити виконання рішення на 10 місяців та встановити порядок його виконання.

10.07.2019 за вх.№13722/19 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти зменшення штрафних санкцій та надання відповідачу розстрочки виконання рішення на 10 місяців, оскільки відповідач систематично порушує умови договору щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, про що свідчать звернення позивача до суду з позовами про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 10.07.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.08.2019 о 12:00.

У судовому засіданні 12.08.2019 суд у протокольній формі в порядку ст. 202,216 ГПК України оголосив перерву до 21.08.2019 о 14:30.

21.08.2019 за вх.№16807/19 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатковими документами, які були залучені судом до матеріалів справи.

21.08.2019 за вх.№16809/19 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, заперечив проти зменшення пені та розстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2019 проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу не заперечив, просив зменшити розмір штрафних санкцій (пені) та розстрочити виконання рішення на 10 місяців рівними платежами.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

15.01.2019 між Приватним підприємством «Авто-Гранд» (енергопостачальна організація, позивач) та Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (споживач, відповідач) укладений договір №150119-Т про постачання теплової енергії у вигляді пари (договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді пари (код 35.30.1 - пара та гаряча вода, постачання пари та гарячої води) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно з п.1.2 договору тарифи на теплову енергію становлять на момент підписання договору 1600 грн. за 1 Гкал (в тому числі ПДВ - 266,67 грн.). Ціна договору на момент його укладання складає 8000000 грн.

У відповідності до розділу 6 договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний період (15 календарних днів, виняток - якщо у місяці є 31 календарний день, то 1 день додається до першої декади наступного місяця), звітність 01,16 числа кожного поточного місяця (у випадку, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день). Розрахунки виконуються на підставі рахунків (за кожний календарний період), які направляються споживачеві енергопостачальною організацією, протягом 2 робочих днів з дня отримання рахунку будь-яким способом передачі інформації.

За п.7.2.1 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми щомісячної плати за кожен день прострочення.

У відповідності до п.п.10.1-10.3 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Сторонами були підписані додатки №1 «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу» , №2 «Умови припинення подачі теплової енергії» .

16.01.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої вирішено викласти п.1.1 договору №150119-Т про постачання теплової енергії у вигляді пари від 15.01.2019 в наступній редакції: 1.1. За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді пари (ДК 021:2015: код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція ) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

14.02.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до умов якої вирішено викласти п.1.2 договору №150119-Т про постачання теплової енергії у вигляді пари від 15.01.2019 в наступній редакції: 1.2. Тарифи на теплову енергію становлять на момент підписання договору 1600 грн. за 1 Гкал (в тому числі ПДВ - 266,67грн.). Ціна договору на момент його укладання складає 8000000 грн. з ПДВ, із них за рахунок фінансової підтримки Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області на теплову енергію 274000 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору №150119-Т від 15.01.2019 позивачем було поставлено відповідачу обумовлену договором теплову енергію у вигляді пари на загальну суму 2665600 грн., що підтверджується видатковими накладними №5 від 31.01.2019, №6 від 18.02.2019, №9 від 01.03.2019, №10 від 18.03.2019, №12 від 01.04.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №2 від 01.02.2019, №4 від 18.02.2019, №5 від 01.03.2019, №6 від 18.03.2019, №8 від 01.04.2019.

Сторонами підписано та скріплено печатками акти звіряння взаємних розрахунків за періоди: січень 2019, лютий 2019, березень 2019, 01.04.2019-03.04.2019.

Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково на суму 274000 грн., допустивши при цьому порушення строків здійснення розрахунків за договором.

18.03.2019 за вих.№17 ПП Авто-Гранд направив відповідачу претензію про сплату заборгованості у сумі 1969200 грн., 16.04.2019 за вих.№28 позивач направив відповідачу претензію №2 про сплату заборгованості у сумі 2391600 грн.

17.04.2019 за вих.№70 відповідачем направлено позивачу відповідь на претензію №2 від 16.04.2019, в якій відповідач просив надати час для проведення розрахунків у зв`язку із низьким рівнем погашення заборгованості за послуги з теплопостачання з боку населення.

На даний час сума боргу відповідача перед позивачем за договором №150119-Т від 15.01.2019 складає 2391600 грн., проти чого відповідач не заперечує.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а також нарахованих на неї пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про постачання теплової енергії №150119-Т від 15.01.2019 в частині сплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги ПП «Авто-Гранд» про стягнення з відповідача 2391600 грн. боргу за договором №150119-Т від 15.01.2019.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.7.2.1 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення оплати відповідачем боргу за договором про постачання теплової енергії у вигляді пари №150119-Т від 15.01.2019, перевіривши розрахунки позивача та приймаючи до уваги ненадання відповідачем контррозрахунків заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахованих позивачем до стягнення з відповідача сум пені у розмірі 165613,22 грн., інфляційних втрат у розмірі 40989,20 грн. та 3% річних у розмірі 13899,38 грн.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, у зв`язку з тим, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок низького рівня оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання, які надаються відповідачем.

Позивач заперечив проти зменшення розміру пені з огляду на те, що відповідач систематично порушує умови договору щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії про що свідчать звернення позивача до суду з позовами про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов`язання учасником господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача та відповідачем не спростовано, у 2017 році позивачем було введено в експлуатацію дві енергоефективні котельні на території смт. Хлібодарське, працюючі на твердому біопаливі та забезпечуючі смт. Хлібодарське теплом у опалювальних періодах 2017-2019; на реалізацію цих проектів позивач в т.ч. витратив кредитні ресурси від українського банку у розмірі 2000000 грн. під 16,90% річних (цільовий кредит).

Судом проаналізовано останню фінансову звітність обох сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, причини невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, а також дії сторін у спірних правовідносинах виходячи з наданих сторонами до матеріалів справи доказів. Виходячи з наявних обставин, враховуючи фінансовий стан обох сторін, ступінь виконання відповідачем зобов`язання та причини неналежного їх виконання, цільовий кредит позивача, а також той факт, що розмір нарахованої позивачем пені у сумі 165613,22 грн. не є надмірно великим в порівнянні із розміром основного боргу на суму 2391600 грн., господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а отже позов підлягає повному задоволенню.

Натомість обставини тяжкого фінансового стану та причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором враховуються судом при вирішенні питання про надання відповідачу часткової відстрочки виконання рішення суду, виходячи з наступного.

У відзиві на позов відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення посилаючись на ст.ст. 238, 239 ГПК України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок низького рівня оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання, які надаються відповідачем.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наведені відповідачем обставини необхідності забезпечити населенню опалення в опалювальний сезон, обставини відсутності у відповідача в його тяжкому фінансовому стані можливості одноразово сплатити повну суму боргу, враховуючи, що інтерес стягувача полягає у повному та якомого більш швидкому отриманню належних йому сум, а інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу одночасно із забезпеченням можливості зберегти стале функціонування бюджетної установи, господарський суд дійшов висновку про наявність в даному випадку тих виняткових обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №916/1357/19 і є підставами для надання Хлібодарському виробничому управлінню житлово-комунального господарства розстрочки виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду із дотриманням балансу інтересів сторін, виходячи із стягнутих судом сум, господарський суд дійшов висновку про надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі №916/1357/19 строком на 3 місяці, починаючи з наступного місяця зі сплатою щомісячно рівними частинами в наступному порядку:

- до 30.09.2019 сплатити 883761,11 грн.;

- до 31.10.2019 сплатити 883761,11 грн.;

- до 30.11.2019 сплатити 883761,11 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладені судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Авто-Гранд» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 30342904) на користь Приватного підприємства «Авто-Гранд» (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Радянської Армії, буд. 10, код ЄДРПОУ 35916309) 2391600 /два мільйони триста дев`яносто одну тисячу шістсот/ грн. основного боргу, 165613 /сто шістдесят п`ять тисяч шістсот тринадцять/ грн. 22 коп. пені, 40989 /сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять/ грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13899 /тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять/ грн. 38 коп. 3% річних та 39181 /тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят одну/ грн. 53 коп. судового збору.

3.Розстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2019 у справі №916/1357/19 про стягнення з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 30342904) на користь Приватного підприємства «Авто-Гранд» (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Радянської Армії, буд. 10, код ЄДРПОУ 35916309) 2391600 /два мільйони триста дев`яносто одну тисячу шістсот/ грн. основного боргу, 165613 /сто шістдесят п`ять тисяч шістсот тринадцять/ грн. 22 коп. пені, 40989 /сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять/ грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13899 /тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять/ грн. 38 коп. 3% річних та 39181 /тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят одну/ грн. 53 коп. судового збору строком на 3 /три/ місяці, починаючи з наступного місяця зі сплатою щомісячно рівними частинами в наступному порядку:

- до 30.09.2019 сплатити 883761,11 грн.;

- до 31.10.2019 сплатити 883761,11 грн.;

- до 30.11.2019 сплатити 883761,11 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2019 р.

Суддя Ю.С. Бездоля