Рішення

від 04.09.2019 по справі 916/1430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1430/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1430/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» (68720, Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, 18; код ЄДРПОУ 31908509)

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Заводська, 79; код 20925310)

про стягнення 232936,28 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» про стягнення 232936,28грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №07/11/2016 від 07 листопада 2016р. та направлено на стягнення боргу у розмірі 223317,00 грн. та 3% річних у розмірі 9619,28 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1430/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "29" липня 2019 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/1430/19 на 30 днів до 04.09.2019р. Відкладено підготовче засідання на "19" серпня 2019 р. о 11:30 . Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 19.08.2019р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1430/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» про стягнення 232936,28 грн. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" вересня 2019 р. о 15:20.

Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» до господарського суду Одеської області було подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Також, 02.09.2019р. до суду позивачем було подано клопотання за вх. № ГСОО 17535/19, відповідно до якого позивач просив суд розглянуту справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» .

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвал суду, про що свідчить рекомендовано повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувались судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача під час розгляду справи, суд встановив.

07 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» (Покупець) було укладено Договір №07/11/2016 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується систематично відвантажувати та передавати у власність покупця визначений товар в обумовленій кількості та якості, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно проводити сплату за нього в порядку та на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товару оформлюється спеціалізованою транспортною накладною за формою 1-ТН (МС), яка затверджена наказом Міністерства агарної політики та продовольства України від 01.12.2015р. №457.

Згідно до п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язується поставляти покупцю молоко, якість якого відповідає вимогам ДСТУ 3662-97 та галузевим рекомендаціям ГРУ 46.14.01-99.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець зобов`язується приймати від постачальника тільки той товар, який відповідає вимогам ДСТУ 3662-97 та галузевим рекомендаціям ГРУ 46.14.01-99.

Згідно до п. 4.2. Договору, покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за товар належної якості.

Умовами п. 5.6. Договору сторонами узгоджено, що покупець проводить оплату за поставлене молоко відповідно до рахунку, який виставлено постачальником, з урахуванням даних про якісні показники молока, які підтверджено покупцем по закінченню приймання товару або відповідно до транспортної накладної за формою 1-НТ (МС.).

Відповідно до п. 5.1. Договору визначено строки оплати, а саме у зимовий період (жовтень - березень) не пізніше через 10 робочих днів поставки (п. 5.7.1. Договору) та у літній період (квітень - вересень) не пізніше через 20 робочих днів поставки (п. 5.7.2. Договору).

Також, відповідно до п. 7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині виконання грошових зобов`язань - до моменту погашення всієї заборгованості.

Позивачем на виконання умов укладеного договору було здійснено поставку обумовленого товару на користь відповідача, у зв`язку з чим станом на 21 січня 2018 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» за Договором за період з 01.04.2016р. по 21.01.2018р. становили грошову суму у розмірі 567632,99 грн.

Позивачем було зазначено, що з метою досудового врегулювання спору, для відновлення порушених майнових прав та інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» було направлено претензію від 31.01.2018р. вих. №59.

На виконання умов Договору протягом січня - травня 2018 року позивачем було здійснено поставку товару, а відповідачем, в свою чергу, було прийнято товар на загальну суму 934384,00 грн., та борг покупцем було оплачено частково.

Таким чином, станом на 19.12.2018р. у Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» існувала заборгованість на загальну суму 283317,00 грн. Розмір часткової оплати поставленого товару заборгованості за Договором підтверджується підписаним актом взаємних розраухнків за період з 21.12.2018р. по 19.12.2918р.

Позивачем було повторно надіслано відповідачу претензію від 21.12.2018р. за вих. №21-12/18 рекомендованим листом, з вимогою виконати грошове господарське зобов`язання та погасити борг у семиденний строк з дня отримання цієї претензії та, як зазначалось позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату за товар.

У зв`язку з викладеним, станом на 15.05.2019р. у відповідача перед позивачем за укладеним між ними договором, існує заборгованість у розмірі 223317,00 грн.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 9619,28 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №07/11/2016 від 07 листопада 2016р. та направлено на стягнення боргу у розмірі 223317,00 грн. та 3% річних у розмірі 9619,28 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача під час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» виникли на підставі укладеного між ними 07 листопада 2016 року Договору №07/11/2016.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №07/11/2016 від 07 листопада 2016 року щодо повної та своєчасної сплати відповідачем вартості отриманого товару з боку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах, та не спростовано з боку відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 223317,00 грн. за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснення нарахування 3% річних, з урахуванням сплат, що було здійснено відповідачем, з визначенням кількості днів такого прострочення.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 9619,28 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення правомірним.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3494,04 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Болградський сироробний завод» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Заводська, 79; код 20925310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бессарабія Плюс» (68720, Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, 18; код ЄДРПОУ 31908509) основний борг у розмірі 223317 (двісті двадцять три тисячі триста сімнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 9619 (дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 28 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 3494 (три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 04 коп.

Повний текст рішення складено 04.09.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко