Рішення

від 03.09.2019 по справі 924/498/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2019 р. Справа № 924/498/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Гуменці

до фізичної особи-підприємця Мельник Сергія Віталійовича Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Залуччя

про стягнення 28021,34 грн., з яких: 19997,23 грн. - заборгованість, 2046,43 грн. - 3% річних; 5977,68 грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

позивач: Фурман В.В. - адвокат згідно ордеру від 03.07.19р.

відповідач: не з`явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

27.05.2019 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Гуменці до фізичної особи-підприємця Мельник Сергія Віталійовича Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Залуччя про стягнення 19997, 23грн. - заборгованості, 1742,81 грн. - 3% річних; 4583,63 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 31.05.2019р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.06.2019р. відкрито провадження у справі №924/498/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

04.07.2019р. судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/498/19 на 30 днів.

Ухвалою суду від 16.07.2019р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.08.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.09.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 28021,34 грн., з яких: 19997,23 грн. - заборгованість, 2046,43 грн. - 3% річних; 5977,68 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором перевезення від 15.02.2018р. Зокрема, зазначає, що на підставі вказаного договору та товарно-транспортних накладних сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 206444,91 грн. Повідомляє, що відповідач частково розрахувався за надані послуги перевезення в розмірі 186447,68 грн. Тому сума заборгованості становить 19997,23 грн. Крім того, до стягнення заявлено 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, в судове засідання не з`явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції від 21.08.2019р.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

15.02.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" (перевізник) та фізичною особою-підприємцем Мельником Сергієм Віталійовичем (замовник) укладено договір перевезення відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору перевізник зобов`язаний надати замовнику перевізний засіб придатний для перевезення вантажу і в необхідній кількості транспортних одиниць (п.п. 2.2.1.); виконати обсяги перевезень: маса вантажу: згідно ТТН, відстань: ДП „Авангард Агро" ПАТ „Агрохолдинг Авангард" с. Гум енці - с. Врубівці - 36 км - 40 км (п. п. 2.2.2.).

Замовник розраховується за наданий автомобіль за тарифом 2,90 грн./т-км без ПДВ (3,48 грн./т-км з ПДВ), згідно акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) на протязі 5 банківських днів з моменту його підписання (п. 3.3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов договору в порядку, встановленому законодавством України (Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до п. 5.5.1. строк дії договору з 15.02.2018р. по 31.12.2018р. на період виконання замовленого перевезення і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Надання позивачем послуг з перевезення відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 206444,91 грн. (з ПДВ), зокрема: №ОУ-0000013 від 26.02.2018р. на суму 79703,83 грн.. №№ОУ-0000017 від 28.02.2018р. на суму 60561,40 грн., №ОУ-0000018 від 07.03.2018р. на суму 66179,68 грн.

У претензії від 18.04.2018р. позивач посилаючись на часткове виконання договору перевезення від 15.02.2018р. (сплати в розмірі 50000,00 грн. - 02.03.2018р. та 35000,00 грн. - 19.03.2018р.) просив упродовж 5 днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість за договором у розмірі 121444,91 грн. з ПДВ.

Після отримання претензії (20.04.2018р.) відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 101447,68 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: 18.04.2018р. - 10000,00 грн.; 03.05.2018р.- 20000,00 грн.; 15.05.2019р. - 20000,00 грн.; 12.06.2018р. - 11447,68 грн.; 11.07.2018р. - 10000,00 грн.; 18.07.2018р. - 10000,00 грн.; 24.07.2018р. - 10000,00 грн.; 03.08.2018р. - 10000,00 грн.

Позивачем складено акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Будцемрем" та ФОП Мельником С.В . станом на 30.04.2019р., однак з боку відповідача даний акт не підписаний.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором перевезення від 15.02.2018р. ТОВ "Будцемрем" звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Мельника С.В. 19997,23 грн. заборгованості, 2046,43 грн. 3% річних; 5977,68 грн. інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" (перевізник) та фізичною особою-підприємцем Мельником Сергієм Віталійовичем (замовник) укладено договір перевезення відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п. 1.1. договору).

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Позивачем на виконання умов договору були надані відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 206444,91 грн. (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), зокрема: №ОУ-0000013 від 26.02.2018р. на суму 79703,83 грн., №ОУ-0000017 від 28.02.2018р. на суму 60561,40 грн., №ОУ-0000018 від 07.03.2018р. на суму 66179,68 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.3.1. договору передбачено, що замовник розраховується за наданий автомобіль за тарифом 2,90 грн./т-км без ПДВ (3,48 грн./т-км з ПДВ), згідно акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) на протязі 5 банківських днів з моменту його підписання.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити розрахунок за надані йому позивачем послуги перевезення наступним чином:

- за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000013 від 26.02.2018р. - суму 79703,83 грн. - до 05.03.2018р. (03.03.2018р та 04.03.2019р. - небанківські (вихідні) дні);

- за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000017 від 28.02.2018р. - суму 60561,40 грн. - до 07.03.2018р. (03.03.2018р та 04.03.2019р. - небанківські (вихідні) дні);

- за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000018 від 07.03.2018р. - суму 66179,68 грн. - до 15.03.2018р. (08.03.2018р., 10.03.2018р. та 11.03.2018р. - небанківські (вихідні) дні).

Як слідує із претензії позивача від 18.04.2018р. на суму 121444,91 грн., відповідач сплатив 50000,00 грн. - 02.03.2018р. та 35000,00 грн. - 19.03.2018р.

Після отримання претензії (20.04.2018р.) відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 101447,68 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: 18.04.2018р. - 10000,00 грн.; 03.05.2018р.- 20000,00 грн.; 15.05.2019р. - 20000,00 грн.; 12.06.2018р. - 11447,68 грн.; 11.07.2018р. - 10000,00 грн.; 18.07.2018р. - 10000,00 грн.; 24.07.2018р. - 10000,00 грн.; 03.08.2018р. - 10000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором перевезення у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 19997,23 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 19997,23 грн. заборгованості є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 2046,43 грн. 3% річних за період з 04.03.2018р. по 23.05.2019р.

Під час перевірки розрахунку, судом встановлено, що за окремі періоди позивачем здійснено нарахування 3% річних у більшому розмірі та за більший період, не врахувавши встановлений п. 3.3.1. договору термін для оплати (5 банківських днів з моменту підписання акту) та часткові проплати. Також судом враховується, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Законодавство", суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 1509,80 грн., зокрема:

1) за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000013 від 26.02.2018р.:

- 34,18 грн. - за період з 05.03.2018р. по 18.03.2018р. із суми заборгованості 29703,83 грн.;

2) за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000017 від 28.02.2018р.:

- 59,73 грн. - за період з 07.03.2018р. по 18.03.2018р. із суми заборгованості 60561,40 грн.;

- 136,27 грн. - за період з 19.03.2018р. по 17.04.2018р. із суми заборгованості 55265,23 грн.;

- 55,81 грн. - за період з 18.04.2018 по 02.05.2018р. із суми заборгованості 45265,23 грн.;

- 29,07 грн. - за період з 03.05.2018р. по 16.05.2018р. із суми заборгованості 25265,23 грн.;

- 11,25 грн. - за період з 17.05.2018р. по 11.06.2018р. із суми заборгованості 5265,23 грн.;

3) за здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000018 від 07.03.2018р.:

- 484,11 грн. - за період з 15.03.2018р. по 11.06.2018р. із суми заборгованості 66179,68 грн.;

- 143,01 грн. - за період з 12.06.2018р. по 10.07.2018р. із суми заборгованості 59997,23 грн.;

- 28,77 грн. - за період з 11.07.2018р. по 17.07.2018р. із суми заборгованості 49997,23 грн.;

- 19,72 грн. - за період з 18.07.2018р. по 23.07.2018р. із суми заборгованості 39997,23 грн.;

- 24,66 грн. - за період з 24.07.2018р. по 02.08.2018р. із суми заборгованості 29997,23 грн.;

- 483,22 грн. - за період з 03.08.2018р. по 23.05.2019р. із суми заборгованості 19997,23 грн.

Таким чином, у стягненні 3% річних в розмірі 536,63 грн. (2046,43 - 1509,80 = 536,63) необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 5977,68 грн. за період з березня 2018р. по квітень 2019р.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, нарахування інфляційних втрат можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як за один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється, виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день базового місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, нарахування інфляційних втрат здійснюються за місяць, а не за окремі дні прострочення грошового зобов`язання.

Однак, дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування інфляційних втрат на заборгованість, яка існувала менше місяця (з 05.03.2018р. по 18.03.2018р. за актом №ОУ-0000013 від 26.02.2018р.), а також на заборгованість, яка є більшою за ту, що існувала на кінець базового місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за відповідні періоди, суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в розмірі 3833,74 грн., зокрема:

1) за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000017 від 28.02.2018р.:

- 607,92 грн. - за березень 2018р. із суми заборгованості 55265,23 грн.;

- 202,12 грн. - за квітень 2018р. із суми заборгованості 25265,23 грн.;

У травні та червні 2018р. індекс інфляції дорівнював 0. Заборгованість за актом від 28.02.2018р. була погашена 12.06.2018р.;

2) за здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000018 від 07.03.2018р.:

- 1263,24 грн. - за березень-квітень 2018р. із суми заборгованості 66179,68 грн.

У травні та червні 2018р. індекс інфляції дорівнював 0;

- 1760,46 грн. - з липня 2018р. по квітень 2019р. із суми заборгованості 19997,23 грн.

Таким чином, у стягненні інфляційних втрат в розмірі 2143,94 грн. (5977,68 - 3833,74 = 2143,94) інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 25340,77 грн., з яких: 19997,23 грн. - заборгованість, 1509,80 грн. - 3% річних, 3833,74 грн. - інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення 536,63 грн. 3% річних та 2143,94 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 1А, ідентифікаційний код 32392873) 19997,23 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень 23 коп.) заборгованості, 1509,80 грн. (одна тисяча п`ятсот дев`ять гривень 80 коп.) 3% річних, 3833,74 грн. (три тисячі вісімсот тридцять три гривні 74 коп.) інфляційних втрат, 1737,24 грн. (одну тисячу сімсот тридцять сім гривень 24 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.09.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 1А);

3- фізична особа-підприємець Мельник Сергій Віталійович ( АДРЕСА_1 ).

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення