Рішення

від 02.09.2019 по справі 922/2017/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2017/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаб Стейк", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 17 339,02 грн. за участю представників сторін:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаб Стейк", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № КБР-93/07/18 в розмірі 17339,02 грн., з яких: 10800,00 грн. - сума основної заборгованості, 430,42 грн. - втрати від інфляції, 108,60 грн. - 3% річних, 6000,00 грн. - штраф. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.07.2019 об 11:45 год.

У судових засіданнях 17.07.2019, 28.08.2019 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судове засідання 02.09.2019 представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх. №№ 17185, 17345).

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2019 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 28.08.2019, місцезнаходження відповідача - 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, 72, 1 поверх, та саме на цю адресу надсилалась судом ухвала про відкриття провадження у справі від 01.07.2019, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду із зазначенням: "відсутність адресату".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.07.2018 між Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» (надалі - позивач, «УЛАСП» ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаб Стейк" (надалі відповідач, користувач) укладено договір № КБР-93/07/18.

Відповідно до п. 3.1. договору № КБР-93/07/18 (надалі - договір) користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Згідно з п. 3.3. договору користувач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Строк дії Договору визначено в п. 6.1. Договору: він набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 01.07.2018 і діє до 30.06.2019.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (тобто з 01.07.2018) складає 1200,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2018 до договору у сторонами погоджено, що загальна суму щомісячної винагороди становить 1200,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% розміру простроченого платежу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що за весь час з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов`язку - обов`язку сплачувати винагороду позивачу.

Так, відповідачем мали бути здійснені платежі за 12 місяців - 1200,00 грн. за кожен місяць, але відповідач оплати лише 3600,00 грн. за використання наданих йому невиключних прав.

Позивач стверджує, що за період з жовтня 2018 по червень 2019 оплата за публічне виконання творів відповідачем взагалі не здійснювалась, тому заборгованість за вказаний період склала 10800,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 430,42 грн., 3% річних у розмірі 108,60 грн., штраф у розмірі 6000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

За встановлених обставин, в спірний період з жовтня 2018 року по червень 2019 року договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті щомісячних платежів (роялті) за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 10800,00 грн.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 10800,00 грн.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 3.6. договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті), у зв`язку з чим за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 6000,00 грн.

Як вказує позивач за період прострочення щомісячного платежу з 27 січня 2019 року по 27 травня 2019 року нарахування штрафу не здійснювалося, оскільки з моменту прострочення цих щомісячних платежів не минув строк більший ніж 4 місяці, передбачений п. 3.6. договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 6000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою програми "ЛЗ Підприємство 9.5.3" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 430,42 грн., суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем відповідно до вимог договору, не суперечать нормам чинного законодавства, але є арифметично не вірною. За таких обставин, судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань з урахуванням дефляції фактично становить 384,98 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 384,98 грн., в частині стягнення 45,44 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 108,60 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування поданого клопотання, позивачем до господарського суду надано договір про надання професійної правничої допомоги № 8.57-А від 03.06.2019, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання "Інтелкрафтс" зобовязується надати клієнту - Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ "Клаб Стейк" про стягнення заборгованості за договором № КБР-93/07/18.

Виконання робіт щодо надання правничої допомоги за даним договором підтверджується актом затвердження сторонами договору обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 03.06.2019 за договором від 03.06.2019, підписаним сторонами даного договору та скріпленим печатками сторін. Відповідно до переліку наданої правничої допомоги (робіт/послуг) адвоката, адвокатом надані клієнту правничі послуги на загальну суму 5000,00 грн. Платіжним дорученням № 437 від 03.06.2019 підтверджується оплата УЛАСП витрат адвоката на правничу допомогу, згідно договору та акту від 03.06.2019 в розмірі 5000,00 грн.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, надані позивачем до господарського суду докази в обґрунтування поданого клопотання про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, є достатніми для задоволення відповідного клопотання.

Окрім цього, суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів п. п. 5, 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаб Стейк" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 72, 1 поверх, код ЄДРПОУ 40978833) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) суму основного боргу, що складає 10800,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 384,98 грн., 3% річних у сумі 108,60 грн., штраф у розмірі 6000,00 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1915,96 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 02.09.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2017/19