Рішення

від 04.09.2019 по справі 280/1544/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2019 року Справа № 280/1544/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач (з урахуванням уточнень від 23.04.2019) просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6468-50;

- зобов`язати відповідача відкорегувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника - ОСОБА_1 по єдиному внеску на суму 15 790,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та здійснює діяльність виключно як фізична особа-підприємець за кодом КВЕД 69.10. Діяльність у сфері права. Вказує, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачено зобов`язання з єдиного внеску (далі - ЄСВ) на підставі податкової звітності, поданої ним як фізичною особою-підприємцем. Крім того, позивач є найманим працівником ТОВ УКРІНТО , при цьому вказаним підприємством як податковим агентом сплачено ЄСВ, виходячи із нарахованої заробітної плати. Водночас, контролюючим органом нараховано зобов`язання з єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Наполягає, що законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік та подвійне оподаткування, а отже спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.04.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/1544/19 та призначено судове засідання на 14.05.2019.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 14.05.2019 №19196), в якому зазначив, що станом на 10.05.2019 за адвокатом, арбітражним керуючим, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному внеску у розмірі 13 036,24 грн. Посилаючись на норми Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначає про відповідність спірної вимоги нормам законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2019 відкладено розгляд справи до 18.06.2019.

Ухвалою суду від 18.06.2019, за клопотанням представників сторін, зупинено провадження у справі до 16.07.2019 для надання їм часу для примирення.

Ухвалою суду від 16.07.2019 поновлено провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 13.11.2007 та перебуває на податковому обліку у Вознесенівському управлінні у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До видів діяльності позивача відносяться: діяльність у сфері права (основний; код КВЕД 69.10); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 63.99); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код КВЕД 69.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

29.06.2010 позивачем отримано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №798.

З 01.12.2012 позивач є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку - 5 відсотків до доходу, без реєстрації податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 22.01.2016 №1608313401054.

Також, 28.05.2013 ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №946.

07.06.2013 позивача взято на облік як платника єдиного внеску, про що свідчить Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 09.06.2015 №1508318000052.

Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6468-50, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 15 790,42 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірних вимог стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати ЄСВ окремо як фізичною особою-підприємцем та окремо як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Проте, оскільки позивачем сплачувався ЄСВ у розмірі меншому, ніж визначено для фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, утворилась недоїмка, яка і стала підставою для формування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Позивач, в свою чергу, вказував на те, що у нього відсутній обов`язок подвійної сплати ЄСВ, а ЄСВ як фізичною особою - підприємцем сплачено ним своєчасно та у повному обсязі.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем, єдиний внесок сплачувався не у порядку, строки та розмірі, визначеному Законом №2464.

Щодо твердження відповідача про наявність у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ і як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343-XII арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою Зміни та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, суд вважає, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Проте, суд зазначає, що аналіз змісту вказаних приписів, в розрізі положень Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що основним видом підприємницької діяльності позивача є діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10). Також, позивач здійснює консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, клас 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.

Цей клас включає також діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, у тому числі як адвокат та арбітражний керуючий, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Окрім того, у відповідності до довідки від 04.04.2019 №УИ000000001, виданої ТОВ УКРІНТО (код ЄДРПОУ 34501734), ОСОБА_1 займає посаду т.в.о. виконавчого директора вказаного товариства, та у період з травня 2018 року по грудень 2018 року йому нараховано дохід, з якого сплачено ЄСВ. Сплату за позивача ЄСВ як за найманого працівника вказаним страхувальником підтверджено також індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ОК-7).

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку вести облік та сплачувати ЄСВ окремо як фізичною особою-підприємцем та окремо як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України.

Суд зазначає, що контролюючим органом належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 №Ф-6468-50 підлягає визнаню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відкоригувати (зменшити) дані інтегрованої картки платника по єдиному внеску на суму, зазначену в спірній вимозі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне задовольнити також зазначену позовну вимогу та зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення (зменшення) з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 790,42 грн., як такої, що не передбачена нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних вимог відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.03.2019 №Ф-6468-50.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) відкорегувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 790 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто) 42 грн.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 04.09.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко