Рішення

від 29.08.2019 по справі 320/2551/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.08.2019 р. справа №320/2551/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засідання справу за позовом

Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тангаз" простягнення 1.958.638,09грн. коштів за податковим боргом , - встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Тангаз" 1.958.638,09грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати податкових повідомлень-рішень, а також самостійно задекларованих податкових зобов`язань, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ТОВ "Тангаз", у розумінні ч. 11 ст. 126 КАС України правом на участь представника у розгляді справи не скористався, заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце кожного із судових засідань.

З огляду на зміст положень ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України, незмінність мети і завдання адміністративного судочинства у межах будь-якого спору, обсяг приєднаних до справи доказів, котрі у сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відповідачем процесуальних документів не є перешкодою для відправлення правосуддя у цій справі.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Структура заявленої контролюючим органом вимоги про стягнення коштів складається з платежів за винесеними Головним управлінням ДФС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями №0053225305 від 20.09.2018р. про застосування штрафу у сумі 62,11грн. за платежем "надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення", №0013114001 від 29.10.2018р. про застосування штрафу у сумі 1.597.58,74грн. з акцизного податку на пальне та №0013224004 від 01.11.2018р. про застосування штрафу у сумі 136,04грн. з акцизного податку на пальне, а також з платежу за податковою декларацією з екологічного податку від 17.10.2018р. на суму 810,11грн. (з урахуванням часткової сплати заборгованість по декларації становить 781,20 грн.)

Податковою адресою відповідача на час виникнення спірних правовідносин було місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Згадані рішення контролюючого органу були направлені саме за цією адресою і вважаються одержаними платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України.

04.07.2018 року контролюючим органом була складена і направлена за цією адресою податкова вимога №125020-53, яка також вважається одержаною платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58, абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України - 13.07.2019р. .

До відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України)

У такі ж строки відповідно до ст. 113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.

Згадані строки відносно рішень контролюючого органу у спірних правовідносинах сплинули.

Стосовно заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів, яка ґрунтується на самостійно задекларованих податкових зобов`язаннях, суд зазначає, що за загальним правилом п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.250.1 ст.250 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу, а згідно з п.250.2 ст.250 цього ж кодексу платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Таким чином, відносно екологічного податку строки оплати, визначені п.57.1 ст.57 та п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України є однаковими.

Згадані строки у спірних правовідносинах сплинули.

Між тим, матеріали справи не містять об`єктивних даних про припинення податкового обов`язку відповідача унаслідок самостійного і добровільного перерахування коштів до бюджету, а також з інших підстав, зокрема, за ст.ст.37, 38, 56, 101, 102 Податкового кодексу України.

Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов`язку.

За приписами п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків - боржникові.

У спірних правовідносинах податкова вимога вважається врученою платнику - 13.07.2018 р., з цієї дати податковий борг існував безперервно, а відтак, реалізація повноваження контролю за своєчасністю розрахунків у спосіб заявлення вимоги про стягнення здійснена владним суб`єктом у даному випадку обґрунтовано.

Спору з приводу застосування п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст.102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст.95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасність розрахунків Головним управлінням дотримана.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов`язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов`язаної особи з фактом виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб`єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов`язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення владним суб`єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб`єктом процедури примусового виконання публічного обов`язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов`язку.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тангаз" (ідентифікаційний код - 41735797; місцезнаходження - вул. Новгородська, буд. 3, м. Харків, 61145) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 1 958 638 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім тисяч) 09 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Повідомити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 4 вересня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.