Рішення

від 03.09.2019 по справі 520/6599/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.09.2019 р. справа №520/6599/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Гриньова Р.О., представника відповідача - не прибув, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-інвестиційна компанія "Сік-Харків" прозобов`язання здійснити перебудову нежитлової будівлі шляхом знесення прибудови та відновлення зовнішніх огороджуючих конструкцій , -

встановив:

Позивач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (далі за текстом - заявник, владний суб`єкт, Інспекція), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов`язання здійснити перебудову нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Цілиноградська, 50-Г у м. Харкові до стану, що існував до здійснення самочинного будівництва (реконструкції) та відповідає поверховому плану та експлікації згідно з технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством "Харківське бюро технічної інвентаризації" (реєстровий номер - 4500, інвентаризаційна справа - 84347) від 26.10.2007р. шляхом знесення прибудови та відновлення зовнішніх огороджуючих конструкцій.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що проведений захід державного нагляду (контролю), який відбувався за безпосередньої участі керівника ТОВ, показав на існування низки порушень у галузі будівельної справи при зведенні і переобладнанні об`єкту нерухомості - будівлі класу наслідків СС-1 . Товариство у добровільному порядку виявлених перевіркою недоліків не усунуло.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Східно-інвестиційна компанія Сік-Харків , правом на участь представника у розгляді справи не скористався, заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце кожного із судових засідань.

З огляду на зміст положень ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України, незмінність мети і завдання адміністративного судочинства у межах будь-якого спору, обсяг приєднаних до справи доказів, котрі у сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відповідачем процесуальних документів не є перешкодою для відправлення правосуддя у цій справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За договором від 02.11.2007 р. відповідач, ТОВ, придбав вже існуючу річ матеріального світу - нежитлову будівлю літ. "А-1" по вул. Цілиноградська, 50-Г АДРЕСА_1 м. Харкові.

Право власності на цю будівлю зареєстровано за Товариством 22.01.2008 р.

Розташованій під цією будівлею земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - НОМЕР_1 . Площа земельної ділянки складає 0,0274га, у той час як площа будівлі дорівнює 47,1 кв.м. на момент придбання.

Відносно земельної ділянки Товариством з Харківською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 30.06.2009 р.

Інспекцією у якості владного суб`єкта була здійснена перевірка діяльності Товариства з питання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 23.01.2019 р. №5/53-А (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки правопорушень, а саме: п.1 ч.1 ст.34, ч.ч.1 і 2 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ч.1 ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність за рахунок фізичного проведення будівельних робіт на об`єкті класу наслідків СС-1 (зміна дислокації віконних пройомів та дверних пройомів) без попереднього подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а також за рахунок зведення прибудови на окремому фундаменті.

23.01.2019 р. Інспекцією з посиланням на даний Акт було видано припис №5/53-Пр-У про усунення виявлених перевіркою порушень.

Як з`ясовано судом, цей приписи до суду або адміністративного органу вищого рівня Товариством не оскаржувався, але залишився не виконаним.

Окрім того, 23.01.2019 р. Інспекцією відносно Товариства з посиланням на згаданий акт було складено протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності.

06.02.2019 р. за означеними протоколом і Актом (тобто за подією скоєння Товариством одного і того ж діяння) Інспекцією у порядку Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство було накладено штраф у розмірі 69.156,00грн.

Водночас із цим, посилаючись на невиконання Товариством вимог припису від 23.01.2019р. №5/53-Пр-У, Інспекція здійснила реалізацію функції контролю за дотриманням дисципліни у галузі будівельної справи у спосіб звернення до суду з цим позовом.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

До питання кваліфікації майна як об`єкта самочинного будівництва

Вирішуючи спір, суд зважає, що правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані, насамперед, приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такої будівлі.

Так, за правилом ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Окрім того, сама по собі обставина порушення будівельних норм і правил також не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення будівлі, адже таке порушення повинно мати не будь-який, а виключно істотний характер.

Як з`ясовано судом, у спірних правовідносинах речове право відповідача на користування земельною ділянкою, на якій розміщена будівля, виникло у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 02.11.2007 року (у якості покупця) та у зв`язку із укладенням із Харківською міською радою договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року (у якості орендаря).

Таким чином, за критерієм наявності у особи речового права на користування земельною ділянкою під будівлею заявлена Інспекцією вимога до задоволення не підлягає.

До питання правових наслідків відсутності документів у галузі архітектурно-будівельної справи

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу реалізації особою права власності у спосіб створення об`єкту нерухомого майна (ремонту, поліпшення, зміни параметрів) унормовані приписами ст.ст.13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст.316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі необхідних для створення цього об`єкту документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентовані приписами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , приписами Закону України Про основи містобудування та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі за текстом - Порядок №466).

Так, згідно з ст.14 Закону України Про основи містобудування до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У силу ч.1 ст.35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків СС1 набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі за текстом - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч.4 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб`єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно: 1) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) наслідками; 2) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками; 3) об`єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"; 4) підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

За правилами ч.5 ст.32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Обставина належності будівлі відповідача до об`єкту класу наслідків СС1 сторонами не заперечується. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тому, продовжуючи розгляд справи, суд враховує наведене у п. 2 Порядку №466 визначення будівельних робіт як: 1) робіт з нового будівництва, 2) реконструкції, 3) реставрації, 4) капітального ремонту.

Відповідно до п.5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п.15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, суд доходить висновку, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об`єкту класу наслідків СС1 спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб`єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

У ході розгляду справи судом на виконання вимог ч. 4 ст. 9 КАС України у цілях з`ясування об`єктивної істини по справі у якості свідка було допитано працівника Інспекції - ОСОБА_1 , котра проводила перевірку діяльності Товариства.

Даний свідок пояснив, що прибудова зведена на окремому фундаменті, а відтак, є самостійною спорудою класу наслідків СС-1 , а не малою архітектурною формою, керівник Товариства брав особисту участі у перевірці, а тому обізнаний із суттю та змістом претензій Інспекції, повідомлення про початок будівельних робіт ТОВ у спірних правовідносинах не подавалось.

Ці пояснення узгоджуються з приєднаними до справи документами, які також засвідчують ті обставини, що відповідного повідомлення про початок будівельних робіт із звернення прибудови

Таким чином, за критерієм наявності у особи дозволу на початок будівництва заявлена Інспекцією вимога є обґрунтованою.

До питання кваліфікуючої ознаки для спонукання до знесення будівлі у примусовому порядку

Розглядаючи справу, суд зазначає, що за приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Таким чином, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт порушення прав інших учасників суспільних відносин.

Окрім того, за приписами ч. 7 ст. 376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Отже, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт істотного порушення будівельних норм і правил, що поглинає факт порушення прав інших учасників суспільних відносин на безпечні умови життєдіяльності.

Частиною 1 ст.38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Передбачена законом добровільність виконання припису одночасно означає і обізнаність особи з обов`язком вчинити певне діяння, і відмову особи від виконання рішення владного суб`єкта.

За загальним правилом обізнаність настає у разі фізичного отримання особою припису органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У виключному випадку стан обізнаності може настати і у силу дії спеціального правила за подією направлення владним суб`єктом належно оформленої поштової кореспонденції на адресу суб`єкта права за місцезнаходженням (за місцем реєстрації постійного мешкання чи тимчасового перебування) і повернення такої кореспонденції без вручення.

Проте, ані Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , ані Закон України Про основи містобудування такого спеціального правила не передбачають.

Між тим, окремо суд зважає, що стан обізнаності особи може також мати місце у разі явного, очевидного та грубого порушення елементарних (базових) будівельних норм і правил.

У спірних правовідносинах відповідач припису органу державного архітектурно-будівельного контролю не отримав.

Але зведення прибудови до будинку було проведено відповідачем без оформлення будь-яких документів взагалі, що якраз і є явним, очевидним та грубим порушенням як вимог ст.27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в частині попереднього отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, так і порушенням вимог ч.1 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в частині попереднього подання повідомлення про початок будівельних робіт.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обов`язковими передумовами для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва у примусовому порядку є: 1) факт порушення прав інших учасників суспільних відносин (котрий має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 2) факт обізнаності особи з рішенням владного суб`єкта (котрий автоматично має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 3) факт відмови особи від виконання рішення владного суб`єкта.

У спірних правовідносинах судом виявлено одночасне існування усіх трьох ознак відносно епізоду прибудови до будинку.

Водночас із цим, відносно епізоду зміни Товариством місця дислокації дверних пройомів та віконних пройомів у двоповерховій окремо розташованій власній будівлі класу небезпеки СС1 одночасного існування таких ознак судом не знайдено, адже усупереч ч.1 ст.77 КАС України Інспекцією не доведено обставин істотності порушення будівельних норм і правил.

До питання балансу між приватним інтересом особи на збереження будівлі та публічним інтересом владного суб`єкта на дотримання дисципліни у галузі архітектурно-будівельної справи

Розглядаючи справу, суд зважає на приписи ч.2 ст.2 КАС України, котра за своїм змістом, суттю та призначенням є нормою матеріального права (хоча і включена до тексту процесуального закону), котра зобов`язує владного суб`єкта при реалізації управлінської функції забезпечити пропорційність, тобто справедливий баланс інтересів.

При цьому, суд бере до уваги, що заходи юридичної відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері містобудівної діяльності визначені Законом України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності і полягають у накладенні органом державного архітектурно-будівельного контролю штрафів на винних осіб.

Як з`ясовано судом, за вчинення порушень п.1 ч.1 ст.34, ч.ч.1 і 2 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ч.1 ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність за рахунок фізичного проведення будівельних робіт на об`єкті класу наслідків СС-1 (зміна дислокації віконних пройомів та дверних пройомів) без попереднього подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а також за рахунок зведенення прибудови на окремому фундаменті (тобто за вчинення тих самих діянь, які послугували підствами для звернення Інспекції до суду) владним суб`єктом на відповідача за постановою від 06.02.2019 року №8/348/0/250-19-П було накладено штраф у розмірі 69.156,00грн.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах інтерес відповідача на збереження у недоторканності власної окремо розташованої двоповерхової будівлі класу небезпеки СС1 не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції.

Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкту будівництва в існуючому вигляді) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Понесення майнового тягаря у вигляді штрафу за недотримання будівельних правил і норм за епізодом зміни місця дислокації дверних пройомів та віконних пройомів за відсутності ознаки суттєвості порушення будівельних норм і правил, відсутності ознаки виникнення реальної небезпеки для життя і здоров`я людей, відсутності ознаки порушення прав та інтересів інших осіб є достатньою мірою покарання за вчинення цього діяння.

За умови недоведеності Інспекцією виникнення реальної загрози за цим епізодом правам та інтересам інших осіб, Держави або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Водночас із цим, суд відзначає, що накладення штрафу не звільняє Товариство від обов`язку із демонтажу прибудови до будинку, позаяк жодних документів на проведення цього будівництва ані до Інспекції під час проведення перевірки, ані до суду під час слухання справи відповідач не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом виявлено факт порушення заявленою владним суб`єктом вимогою прав та інтересів приватної особи у сфері публічно-правових відносин у галузі будівельної справи за епізодом зміни Товариством місця дислокації дверних пройомів та віконних пройомів у двоповерховій окремо розташованій власній будівлі класу небезпеки СС1, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові в цій частині.

Водночас із цим, проведеним судовим розглядом не виявлено факту порушення заявленою владним суб`єктом вимогою прав та інтересів приватної особи у сфері публічно-правових відносин у галузі будівельної справи за епізодом зведення Товариством прибудови до будинку, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову у цій частині.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-інвестиційна компанія "Сік-Харків" (ідентифікаційний код - 33479635; місцезнаходження - 61202, Харківська область, місто Харків, вул. Цілиноградська, б.50-г) знести прибудову до нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Цілиноградська, 50-Г у місті Харкові.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 4 вересня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.