Рішення

від 04.09.2019 по справі 640/13619/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 640/13619/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Громадської організації Відкритий уряд до першого заступника голови правління ПАТ НАК Нафтогаз України ОСОБА_1, третя особа - ПАТ НАК Нафтогаз України про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Громадська організація Відкритий уряд (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, пов. 6, код ЄДРПОУ 39863220) з позовом до першого заступника голови правління ПАТ НАК Нафтогаз України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - ПАТ НАК Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720), в якому просить суд визнати протиправною відмову ОСОБА_1 - першого заступника голови правління ПАТ НАК Нафтогаз України у наданні публічної інформації за запитом Громадської організації Відкритий уряд від 29.05.2019 року вих № 1/0519 та зобов`язати ОСОБА_1 - першого заступника голови правління ПАТ НАК Нафтогаз України не пізніше п`яти робочих днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати Громадській організації Відкритий уряд повну публічну інформацію в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації на запит від 29.05.2019 р. вих № 1/0519, а саме: надати інформацію про майно (рухоме та нерухоме), в тому числі майнові права, грошові зобов`язання, гроші ( в готівковій та безготівковій формі) та цінні папери, які перебувають у власності ОСОБА_1 - першого заступника голови правління ПАТ НАК Нафтогаз України .

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно відмовив у наданні запитуваної інформації Громадській організації Відкритий уряд про своє майно, гроші, майнові зобов`язання, майнові права. Позивач вважає, що інформація про майновий стан ОСОБА_1 , як посадової особи ПАТ НАК Нафтогаз України не можу бути віднесена до інформації з обмеженим доступом та не є конфіденційною інформацією в розумінні ст. 21 Закону України Про інформацію та ст. 5 Закону України Про захист персональних даних .

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

До суду надійшли пояснення від третьої особи - ПАТ НАК Нафтогаз , в яких зазначено, що відповідач не є особою, яка виконує функції держави, компанія не є суб`єктом владних повноважень, тому передбачене ч. 2 ст. 21 Закону України Про інформацію виключення не поширюються в даному випадку на інформацію про фізичну особу, така інформація є конфіденційною і доступ до неї обмежено фізичною особою - ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ГО " Відкритий уряд" звернулась до першого заступника голови ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_1 із запитом на публічну інформацію від 29 травня 2019 року, в якому просила надати інформацію про майно (рухоме та нерухоме), в тому числі майнові права, грошові зобов`язання, гроші (в готівковій та безготівковій формі) та цінні папери, які перебувають у власності ОСОБА_1 .

За результатами розгляду запиту відповідач листом від 03 червня 2019 року відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації вказавши на те, що така інформація, відповідно до Закону України Про захист персональних даних є конфіденційною інформацією, тому відповідач не надає згоду на обробку своїх персональних даних щодо зазначеної інформації.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно положень статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що це заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Таким чином, Закон України Про доступ до публічної інформації не регулює відносин зі створення публічної інформації; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №359/6551/17 (адміністративне провадження № К/9901/51067/18).

З аналізу змісту запиту вбачається, що надання відповіді на питання, які в ньому ставляться, а саме - щодо майна (рухомого та нерухомого), в тому числі про майнові права, грошові зобов`язання, гроші ( в готівковій та безготівковій формі) та цінні папери, потребує додаткового аналізу (збирання та формування даних) та відомості, які просить надати заявник не є заздалегідь зафіксованими будь-якими засобами, а тому не підпадають під поняття публічна інформація згідно з Законом України Про доступ до публічної інформації .

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Позивач у запиті зазначив, що витребувана інформація запитується, зважаючи на значний суспільних інтерес, з метою забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень .

Щодо інформації, яка становить суспільний інтерес, то Вищий Адміністративний Суд України, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, до такої рекомендує зараховувати:

1) інформацію про втручання представників влади в кримінальне розслідування, про тиск на суддів;

2) інформацію про дипломатичні переговори щодо актуальних питань і позицію уряду;

3) зміст звернення депутата до Конституційного Суду щодо конституційності закону;

4) інформацію про використання природних ресурсів, про дозволи на відчуження земельних ділянок;

5) інформацію про можливі порушення публічних осіб у приватній сфері;

6) інформацію про будівництво житла для депутатів за державний рахунок, про оплату праці керівника великої приватної компанії;

7) інформацію про небезпеки для здоров`я, про погані умови догляду за пацієнтами.

Суд зазначає, що з огляду на інформацію, яка запитувалась у відповідача, вона не підпадає під критерії інформації, яка становить суспільний інтерес.

Згідно статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до пункту 5 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №1044 (далі по тесту - Статут), метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Згідно пункту 15 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України" засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.

Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.

У позові Громадська організація стверджує, що звернулась до відповідача, не як до фізичної особи, а як до посадової особи ПАТ НАК Нафтогаз України , яка виконує організаційно-розпорядчі функції на державному підприємстві та входить до його керівництва, тому інформація про майновий стан посадової особи не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом та не є конфіденційною в розумінні ст. 21 Закону України Про інформацію та ст. 5 Закону України Про захист персональних даних .

За правилами ст. 21 Закону України Про інформацію конфіденційною інформацією є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21).

До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 відсотків і більше акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади, в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону (п. 5-1 ч.4 ст. 21).

Враховуючи викладене, суд зауважує, що посилання позивача на ст. 21 Закону України Про інформацію є необґрунтованим, оскільки у відповідача запитувалась інформація не про діяльність господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що підлягає обов`язковому оприлюдненню, відповідно до закону, а інформація про особисте майно ОСОБА_1

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України Про захист персональних даних персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Відтак, посилання позивача на те, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових осіб є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не є посадовою особою, посада якої пов`язана із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Ці положення узгоджуються з положеннями частини другої статті 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України Про інформацію , відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 року вбачається, що з урахуванням положень частини другої статті 7 Закону № 2939-VІ та частини другої статті 32 Конституції України суспільними інтересами (інтерес громадськості), у яких конфіденційна інформація може бути поширена, є лише інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Вимога частини першої статті 29 Закону України Про інформацію щодо встановлення переваги потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, в тому числі права на отримання інформації.

Такий підхід також відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції , особи, зазначені у п. 1, пп. а та в п. 2 ч.1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства декларацію, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, за формою, що визначається Національним агентством.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що вимога стосовно подання декларацій, передбачених ч.1 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції не поширюється на посадових осіб ПАТ НАК Нафтогаз України , оскільки з положень пп а та в п. 2 ч.1 ст.3 Закону України Про запобігання корупції вбачається, що обов`язок подавати декларації, шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства може поширюватися на посадових осіб ПАТ НАК Нафтогаз України лише у випадку віднесення його до юридичних осіб публічного права.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності правових підстави для надання інформації, яка стосується особистих даних відповідача щодо його майнового стану. Суд вважає, що надання такої інформації не узгоджується із вимогами Закону України Про запобігання корупції , відповідно до якого такі категорії посадових осіб, як відповідач, не зобов`язання надавати інформацію про свої статки для опублікування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо ненадання запитуваної позивачем інформації є правомірними, а відтак у суду відсутні підстави для визнання таких дій протиправними та, відповідно, для зобов`язання відповідача надати позивачу запитувану інформацію.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суду не надав.

Натомість суд прийшов до висновку про відсутність протиправних дій зі сторони відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139,241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Громадської організації Відкритий уряд (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, пов. 6, код ЄДРПОУ 39863220) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа