Ухвала

від 02.09.2019 по справі 161/14554/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14554/19

Провадження № 1-кс/161/7417/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 02 вересня 2019 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду надійшло клопотання «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року.

Заявник своєклопотання мотивує,тим що01.08.2019року слідчимсуддею Луцькогоміськрайонного судуВолинської областіу справі№ 161/12650/19,провадження №1-кс/161/6401/19накладено арештна банківськийрахунок ТОВ«СИЗ» - НОМЕР_1 , відкритий в Печерській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 300711).

Однак, в своїй ухвалі Луцький міськрайонний суд Волинської області не зазначив встановленими факти: наявність у клопотанні посилань на докази, не зазначив про узгодженість заходів забезпечення кримінального провадження, про які зазначає у своєму клопотанні слідчий із завданнями та метою арешту, визначеними у ст.170 КПК України, а тому накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року арешт необґрунтований.

В судове засідання не з`явився представник заявника, однак подав до суду заяву про слухання клопотання у його відсутності.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Отже, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши представлені докази, приходжу до висновку, що клопотання слід задовольнити.

В судовому засіданні з`ясовано, що станом на час розгляду, так як і на момент подання клопотання до слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 32019030000000023 від 27 червня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України слідує, що службові особи ПП «Вілєнта» (код 39715347) в період 2016-2019 років шляхом оформлення безтоварних операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, формування податкового кредиту з податку на додану вартість «транзитним» суб`єктам господарської діяльності, забезпечили незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, внаслідок чого ухилився від сплати податку.

Проте, органом досудового розслідування не надано даних про те, що ТзОВ «СИЗ» перебувало чи перебуває у правовідносинах з ПП «Вілєнта» та кошти, які знаходяться на поточному рахунку товариства є предметом злочину також суду не представлено, що вказує на відсутність підстав викладених у ч. 1, 2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна з метою забезпечення доказів накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, зокрема критерію матеріального об`єкту. Згідно зі ст. 98 КПК, речовими доказами є саме матеріальні об`єкти.

Крім того, під час накладання арешту на рахунки підприємства, паралізувало діяльність товариства, що тягне за собою великі збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє товариство можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність. Водночас заподіяння збитків суб`єктам господарювання не є завданням кримінального судочинства.

Відповідно до ст.170 ч.1 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ст.170 ч.2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ст.170 ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 КПК України передбачають, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст. 173 КПК України, повинен був враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту на майно накладене відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року підлягає задоволенню в частині накладення арешту на банківський рахунок ТзОВ «СИЗ».

Керуючись ст.ст.169, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року задовольнити.

Скасувати арешт,накладний згідноухвали Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 01.08.2019року усправі №161/12650/19,провадження №1-кс/161/6401/19,на банківськийрахунок ТОВ«СИЗ» (кодЄДРПОУ 41370017)-№ НОМЕР_1 , відкритий в Печерській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 300711).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1