Рішення

від 04.09.2019 по справі 390/558/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/558/19

Провадження №2/390/388/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гершкул І.М.,

при секретарі Магомедовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович, про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив визнати недійсним договір міни від 17.02.2017 року, який укладено між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.02.2017 року сторонами укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності, розташовану на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, земельну ділянку кадастровий номер 3522580900:02:000:0130 , загальною площею 4,8923 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності, розташовану на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, земельну ділянку кадастровий номер 3522580900:02:000:2792 , загальною площею 0,0100 га. Обмін земельних ділянок проведено без грошової доплати. Договір міни укладено з порушенням п.15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв). Законодавцем не закріплено Земельним кодексом України чи іншими нормативно-правовими актами порядку міни земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Обмін земельними ділянками відбувся після одержання сторонами державних актів на землю, що суперечить ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , де передбачено, що обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення дозволено виключно при наявності сертифіката на земельну частку (пай). Відповідно висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 12.10.2016 року по справі №6-464цс16, обмінюватися за схемою пай на пай земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Крім цього, не передбачено обміну цілого паю на частину, що є нерівноцінним. Укладений сторонами договір порушує публічний порядок і є нікчемним. Невідповідність договору вимогам закону позивач вважає підставою для визнання його недійсним.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, проте в резолютивній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі, а також надав суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зокрема, висновок Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі №6-464цс16 не може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки у вказаній справі предметом договору міни були земельні ділянки до яких не можна застосувати схему обміну пай на пай (а.с.32-33).

Третя особа: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський І.Д. у судове засідання не з`явився, проте надав до суду лист №199 від 06.05.2019 року в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено недійсність договору міни від 17.02.2017 року (а.с.42-45).

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 належала земельна ділянка загальною площею 4,89 га., кадастровий номер 3522580900:02:000:0130 , розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією відповідного державного акту (а.с.15).

Згіднодоговору міни (обміну) земельних ділянок від 17.02.2017 року, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №101 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.Д., ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належну на праві приватної власності, розташовану на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, земельну ділянку кадастровий номер 3522580900:02:000:0130 , загальною площею 4,8923 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності, розташовану на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, земельну ділянку кадастровий номер 3522580900:02:000:2792 , загальною площею 0,0100 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно пунктів 5 та 7 Договору обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати та сторони домовились, що вартість земельних ділянок відповідає одна одній (а.с.11-14).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №167626786 від 22.05.2019 року свідчить, що земельна ділянка кадастровий номер 3522580900:02:000:2792 , загальною площею 0,01 га., розташована на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , зареєстровано 17.02.2017 року згідно договору міни приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.М. (а.с.48-50).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №167626928 від 22.05.2019 року свідчить, що земельна ділянка кадастровий номер 3522580900:02:000:0130 , загальною площею 4,8923 га., розташована на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , зареєстровано 17.02.2017 року згідно договору міни приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.М. (а.с.51-52).

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору міни) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Законом України Про внесення зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 07.12.2017 року № 2236-VIII заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена до 01 січня 2019 року.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (стаття 131 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ), а в редакції, чинній з 1 січня 2019 року, до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 року до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Викладені висновки узгоджуються з висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року по справі №227/1506/18, які згідно ст.263 ч.4 ЦПК України підлягають врахуванню.

Проаналізувавши наведені вище докази по справі у сукупності з нормами законодавства суд вважає, що доводи позивача про порушення при укладенні договору міни пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України та Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище. Вказівки позивача про порушення публічного порядку та нікчемність договору не доведено належними, допустимими та достатніми доказами. Аргументи позивача про проведення обміну земельних ділянок без грошової доплати та нерівноцінність обміну є безпідставними, оскільки сторонами добровільно визначено у договорі, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати та сторони домовились, що вартість земельних ділянок відповідає одна одній. Наведені позивачем обставини не містять правових підстав для визнання договору недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує, що при прийнятті позовної заяви та відкритті провадження по справі судом відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення, а тому, зважаючи на прийняте судом рішення, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.203, 715 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ), третя особа: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович ( АДРЕСА_3 ), про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.М. Гершкул