Рішення

від 03.09.2019 по справі 604/504/19

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/504/19

Провадження № 2-о/604/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури (юридична адреса: 47000, м. Кременець, вул.. Словацького, 6а) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (юридична адреса: м. Тернопіль, вул. М. Лисенка, 20А, код ЄДРПОУ 39766192), заінтересована особа, - Токівська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: 47823, с. Токи, вул. Шевченка, 48, Підволочиський район, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04524987), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 , площею 6,8377 га, розташованої на території Токівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІІ-ТР в„–014017 , посилаючись на смерть землекористувача, який за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою, що унеможливлює законне розпорядження землею та використання її за призначенням, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян.

У судове засідання представник заявника не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Токівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, подали клопотання з проханням справу слухати у їх відсутності.

Дослідивши письмові докази у справі, враховуючи заяви сторін, суд прийшов до висновку, що заява ґрунтується на встановлених законом підставах.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом (заявою). Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2510цс15 вказано, що незаконне використання земель державної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця та розпорядника цієї землі у тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Крім того, відповідно до п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Тригубенко проти України від 02.11.2004 р., суд зазначив що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.11.2015 р.).

Юридичне збереження права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 унеможливлює законне розпорядження цією ділянкою та використання її за призначенням, призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державним інтересам, і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі, для звернення із позовом до суду в інтересах держави щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, судом встановлено, що звернення прокурора із даною заявою спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, одним із яких є випадок, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У такому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17).

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013 р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ № 15 від 14 січня 2015 року та положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17 листопада 2016 року, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Тернопільської області є Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

У відповідності до вимог п. 25-1 Положення Держгеокадастр, окрім іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Така правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 687/379/17, від 05.07.2018 року у справі № 910/18283/17 від 10.07.2018 року у справі № 812/1689/16.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд проголосив, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ст.28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зважаючи на викладене, Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження, що полягають у вжитті заходів щодо забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку набуття та реалізації права на землю, усунення виявлених порушень земельного законодавства, в тому числі шляхом звернення до суду.

Тому, Кременецькою місцевою прокуратурою направлено у Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області лист №21.31/3-60 вих.19 від 04 березня 2019 року про необхідність вжиття заходів щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданої ОСОБА_1 .

З інформації Управління Держгеокадастру № 10-19-0.182-153/90-19 від 22 березня 2019 року вбачається, що розпорядником земель жодних дій щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою не вжито, у той час коли підстави для встановлення такого факту продовжують існувати більше 10 років.

Водночас, проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки як об`єкта перевірки, орієнтовною площею 7 га, за кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 на території Токійської сільської ради Підволочиського району, за результатами якої інспекційним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області встановлено та зафіксовано факт самовільного використання земельної ділянки державної форми власності за кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 на території Токійської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, про що складено акт обстеження земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, видано припис та проведено розрахунок розміру шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №908/127/17 від 16.01.2019 року.

Управління Держгеокадастру, зафіксувавши перевіркою самовільне зайняття земельної ділянки, надало невірну правову оцінку факту використання ОСОБА_2 землі без правовстановлюючих документів та, як наслідок, обрало спосіб захисту свого права, який не відповідає тим фактичним обставинам, які склалися.

Так, у відповідності до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Разом з тим, необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/1056/18 від 06.03.2019 року, №910/24189/16 від 28.03.2018 року, №902/341/17 від 14.03.2019 року.

У зв`язку з наведеним, Кременецькою місцевою прокуратурою 22.03.2019 року за вихідним №21.31/3-78 вих.19 повторно надіслано лист про необхідність вжиття заходів щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданої ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування.

Листом Управління Держгеокадастру №10-19-0.187-179/90-19 від 04.04.2019 року повідомило, що управління як розпорядник земель не зверталося до суду із відповідною заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою. При цьому, Управління Держгеокадастру не повідомило причини такої бездіяльності упродовж тривалого часу.

Із положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18).

Зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулося, рішення щодо звернення із заявою вказаного змісту прийнято прокурором, що повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Таким чином, при наявності порушення інтересів держави та при неналежному здійсненні їх захисту суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні функції, прокуратурою обґрунтовано встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім того, судом встановлено, що на виконання п.п. 2 п. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Кременецькою місцевою прокуратурою листом №21.31/3-97 від 11 травня 2019 року попередньо повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про намір прокурора звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Щодо вирішення справи по суті, судом встановлено, що рішенням сесії Підволочиської районної ради народних депутатів Підволочиського району Тернопільської області від 16 березня 1999 року №48 жителю с. Токи Підволочиського району ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 7 га на території Токівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 23 квітня 1999 року отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7 га серії ІІІ-ТР в„– 014017 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під №66.

30 березня 1999 року ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство Явір , код ЄДРПОУ -30033721, що стверджено довідкою №13 Відділу державної реєстрації Підволочиської РДА від 04 березня 2019 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про смерть № 14 від 13 липня 2007 року, виданий Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Вказана земельна ділянка площею 7 га, яка розташована на території Токівської сільської ради Підволочиського району, за межами населеного пункту, надана ОСОБА_1 , як фізичній особі, для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення сесії Підволочиської районної ради народних депутатів Підволочиського району Тернопільської області від 16 березня 1999 року №48 (державний акт на право постійного користування землею серія ІІІ-ТР в„–014017 , виданий 23 квітня 1999 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №66).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.187-179/90-19 від 04 квітня 2019 року зазначена земельна ділянка є державної форми власності.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.32-185/112-19 від 08.05.2019 року державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 на території Токівської сільської ради Підволочиського району здійснена 09.12.2013 року. При цьому, державна реєстрація даної земельної ділянки проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Токівської сільської ради Підволочиського району, розробленої ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Різниця площ земельної ділянки з кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 (6,8377 га) та вказаної у державному акті серії ІІІ-ТР в„–014017 (7,00 га) пов`язана з проведенням топографо-геодезичних, польових та камеральних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про фермерське господарство та відповідно до ч. 1 ст.31 ЗК України землі фермерського господарства складаються із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч.2 ст.12 Закону).

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 ЗК України.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням) її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах ВСУ від 05.10.2016 року у справі №6-2329цс16, від 18.03.2019 року у справі №472/598/16-ц (61-29483св18), від 18 листопада 2018 року у справі №648/829/15-ц.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в силу вимог ЦК України та ЗК України виникає саме на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та землекористувачем.

Разом з тим, в Головному управлінні Держгеокадастру у Тернопільській області інформація щодо укладення ОСОБА_1 договорів, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб між органами виконавчої влади та головами СФГ відсутня (лист начальника Відділу у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №106/112-19 від 01 березня 2019 року).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 123), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України Про оренду землі , Цивільного кодексу України, тощо).

Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, ач. 1 ст. 407 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

Статтею 141 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, який не передбачає правових наслідків, які наступають у разі смерті особи, а тому встановлення факту припинення права постійного користування померлою особою дасть можливість для подальшого законного розпорядження земельною ділянкою.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України вбачається, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 293 ЦПК, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

З системного аналізу норм чинного законодавства, а також досліджених та проаналізованих у судовому засіданні матеріалів справи, суд приходить до висновку про підставність даної заяви, відповідність інтересам держави встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 площею 6,8377 га, розташованої на території Токівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІІ-ТР в„– 014017 .

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 3 ст. 131 1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 92, 93, 125, 126, 131 ЗК України, ст.ст. 26, 407, 1166, 1192, 1216, 1225 ЦК України, ст.ст. 4,5 13, 247, 263-265, 273, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури (юридична адреса: 47000, м. Кременець, вул. Словацького, 6а) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (юридична адреса: м. Тернопіль, вул. М. Лисенка, 20А, код ЄДРПОУ 39766192), заінтересована особа, - Токівська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: 47823, с. Токи, вул. Шевченка, 48, Підволочиський район, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04524987), про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6124688600:01:001:2282 площею 6,8377 га, розташованої на території Токівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІІ-ТР в„– 014017 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Б. Сташків