Рішення

від 02.09.2019 по справі 904/2716/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2716/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (приватне підприємство) (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Молодіжна, буд. 1А)

про стягнення 157 448,38 грн. заборгованості за поставлений товар, 18 087,15 грн. пені, 5 259,91 грн. інфляційних втрат, 1 527,03 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Виробничо-комерційна фірма "Ніка Пласт" (приватне підприємство) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 19.06.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" 182 322,47 грн., з яких:

- 157 448,38 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 18 087,15 грн. пеня за загальний період з 22.02.2019 по 19.06.2019;

- 5 259,91 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2019 року по червень 2019 року;

- 1 527,03 грн. 3% річних за загальний період 22.02.2019 по 19.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №9П17 від 03.01.2017 в частині своєчасної та повної оплати за товар поставлений за наступними видатковими накладними на 194 560,78 грн.:

- №717 від 06.03.208 на суму 18 469,44 грн.;

- №2397 від 20.07.2018 на суму 18 640,85 грн.;

- №4117 від 22.11.2018 на суму 17 509,68 грн.;

- №4445 від 14.12.2018 на суму 51 111,06 грн.;

- №162 від 22.01.2019 на суму 68 492,63 грн.;

- №228 від 29.01.2019 на суму 20 337,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 відкрито провадження у справі №904/2716/19 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.07.2019.

Відповідач згідно відзиву зазначає, що дійсно отримав від позивача за договором поставки товарів №9П17 від 03.01.2017 товар на загальну суму 194 560,78 грн. Станом на 31.03.2019 заборгованість ТОВ "АСС" перед ВКФ "Ніка Пласт" ПП становила 157 448,38 грн. Проте, відповідачем 11.04.2019 було сплачено 10 000,00 грн. та 18.06.2019 25 000,00 грн. Тобто станом на дату подання позовної заяви та відкриття провадження заборгованість складала 122 448,38 грн. Разом з тим, при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не було враховано сплату відповідачем 35 000,00 грн. Окрім того, за накладними від 22.11.2018 та від 14.12.2018 період нарахування перевищує межі, встановлені ст. 232 Господарського кодексу України. Окрім того, під час розрахунку інфляційних втрат ВКФ "Ніка Пласт" ПП неправомірно використало індекс інфляції в розмірі 103,33%, в той час, як за період з березня 2019 по червень 2019 він склав 2,1%. При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку не лише в сумі боргу, а й підрахунку кількості днів прострочення. Таким чином, відповідач визнає заборгованість в сумі 122 448,38 грн., в іншій частині позову просить відмовити.

У судовому засіданні 23.07.2019 розгляд справи відкладено до 02.09.2019.

Представники сторін не з`явилися в судові засідання. Сторони були належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Виробничо-комерційною фірмою "Ніка Пласт" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" (далі - відповідач, покупець) 03.01.2017 було укладено Договір поставки товару №9П17 (далі - Договір).

Згідно з умов даного Договору постачальник, в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов`язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) покупцю визначену цим договором поліетиленову термозбіжну плівку в асортименті та поліетиленові готові пакети (надалі іменується "товар"), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1 1 Договору).

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість товару, визначаються видатковою накладною (п.1.2 Договору).

Загальна сума договору визначається виходячи із вартості фактично поставленого товару, в строк дії цього Договору, на підставі видаткових накладних (п. 1.3 Договору).

Поставка здійснюється на умовах: DAP - С.Широке, вул. Молодіжна, 1а, Криворізький район, Дніпропетровська область (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору поставка товару здійснюється у такі строки: протягом 7 календарних дні з моменту отримання постачальником заявки від покупця. Заявка відправляється факсимільним зв`язком чи e-mail поштою покупцю.

Відвантаження товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника (п.2.5 Договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у видатковій накладній або специфікаціях до даного договору (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, шляхом переказу покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договору (п. 5.2 Договору).

Передання товару постачальником та прийняття товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п.2.2 цього Договору. В момент передачі товару постачальник повинен надати покупцю належним чином оформлені наступні документи: видаткову накладну, ТТН і документи, що підтверджують якість та кількість товару (п.7.1, 7.3 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає перебіг з дати підписання, та закінчується 31 грудня 2017 року (п.11.1, 11.2 Договору).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору позивачем було здійснено відповідачу поставку товару, на загальну суму 194 560,78 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами видатковими накладними №717 від 06.03.2018 на суму 18 469,44 грн., №2397 від 20.07.2018 на суму 18 640,85 грн., №4117 від 22.11.2018 на суму 17 509,68 грн., №4445 від 14.12.2018 на суму 51 111,06 грн., №162 від 22.01.2019 на суму 68 492,63 грн., №228 від 29.01.2019 на суму 20 337,12 грн.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не оплатив отриманий товар.

Сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за 1 квартал 2019, згідно якого станом на 31.03.2019 у відповідача існує заборгованість у розмірі 157 448,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суму залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 157 448,38 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, було частково сплачено суму боргу у розмірі 35 000,00 грн., згідно платіжних доручень №1955 від 18.06.2019 на суму 25 000,00 грн. та №1202 від 11.04.2019 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 19.06.2019 та судом відкрито провадження у справі 01.07.2019.

Отже, заборгованість у розмірі 35 000,00 грн. була відсутня на час відкриття провадження у даній справі, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 35 000, 00 грн. основного боргу слід відмовити.

Таким чином, на час розгляду даної справи у відповідача існує заборгованість у розмірі 122 448,38 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у розмірі 122 448,38 грн., чим порушено приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, з огляду на що, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 122 448,38 грн. боргу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 8.2.1 Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано 18 087,15 грн. пені за загальний період з 22.02.2019 по 19.06.2019.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем нараховано пеню у тому числі за накладною №4117 від 22.11.2018 на суму 17 509,68 грн., тобто за межами строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також суд зазначає, що під час здійснення розрахунку суми пені, позивачем не було враховано часткове погашення основного боргу відповідачем після підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за 1 квартал 2019 року.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені на суму заборгованості за накладними №4445 від 14.12.2018 на суму 51 111,06 грн., №162 від 22.01.2019 на суму 68 492,63 грн., №228 від 29.01.2019 на суму 20 337,12 грн., враховуючи часткове погашення боргу, суд вбачає підстави для часткового задоволення вимоги про стягнення пені за визначений позивачем період у розмірі 15 151,39 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 527,03 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 22.02.2019 по 19.06.2019.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що останнім не було враховано часткові оплати суми боргу згідно платіжних доручень №1955 від 18.06.2019 на суму 25 000,00 грн. та №1202 від 11.04.2019 на суму 10 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд частково задовольняє вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 1 465,40 грн. за період з 22.02.2019 по 19.06.2019.

Також, позивач просить стягнути 5 259,91 грн. втрат від інфляції за період прострочення березень-червень 2019 року.

Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням часткового погашення суми заборгованості, суд задовольняє позовну вимогу частково та вбачає підстави для стягнення 3 184,16 грн. втрат від інфляції за визначений позивачем період.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про нарахування пені за накладною від 14.12.2018, суд зазначає, що з урахуванням п. 5.1 Договору, зокрема, що розрахунки здійснюються протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на партію товару, то останньою датою оплати товару було 08.01.2019. Таким чином, з урахуванням періоду визначеного позивачем для нарахування штрафних санкцій, останній не вийшов за межі строку встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час подання позову ціна позову складала 182 322,47 грн. отже, за подання даного позову, підлягав сплаті судовий збір в сумі 2 734,84 грн., тоді як позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1945 від 21.05.2019,

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню 165,16 грн. зайво сплаченої суми судового збору, після звернення останнього з відповідним клопотанням.

Щодо витрат позивача на професійно-правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, долученого до позовної заяви, витрати пов`язані з розглядом справи складаються з: 2 900,00 грн. судового збору, 2 000,00 грн. витрат на професійну допомогу в зв`язку з підготовкою позову та складенням позовної заяви, а також витрати, які позивач очікує понести з розглядом справи 5 000,00 грн. витрат на професійно-правничу допомогу та 2 000,00 грн. відрядження представника до суду на засідання.

Разом з тим, позивачем не підтверджено та не надано в матеріали справи належні та допустимі докази, понесення останнім витрат на правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі.

Також під час дослідження обставин справи та перевірки розрахунків позовних вимог судом встановлено, що позивачем невірно визначено ціну позову, не враховано часткове погашення суми боргу відповідачем, що призвело до невірного розрахунку сум штрафних санкцій. Окрім того, при здійсненні нарахування штрафних санкцій не було враховано положення чинного законодавства щодо порядку здійснення відповідних нарахувань.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстави для стягнення з відповідача витрат на професійно-правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (приватне підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" про стягнення 157 448,38 грн. заборгованості за поставлений товар, 18 087,15 грн. пені, 5 259,91 грн. інфляційних втрат, 1 527,03 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Молодіжна, буд. 1А; код ЄДРПОУ 30260000) на користь Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (приватне підприємство) (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 25; код ЄДРПОУ 24777928) суму боргу у розмірі 122 448,38 грн., 15 151,39 грн. пені, 1 465,40 грн. 3% річних, 3 184,16 грн. втрат від інфляції та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 133,74 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 05.09.2019.

Суддя Е.М.Бондарєв