Ухвала

від 05.09.2019 по справі 907/527/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про залишення позовної заяви без руху

"05" вересня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/527/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф., перевіривши дотримання вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України у справі

за позовною заявою Порошківської сільської ради Перечинського району, с. Порошково Перечинського району до Державного реєстратора Перечинської районної державної адміністрації, м. Перечин про скасування державної реєстрації нерухомого майна в реєстрі речових прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача з вимогою про державну реєстрацію за Колективним підприємством Ріка , код ЄДРПОУ 13589307, нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі комерційного призначення за реєстраційним номером 30579035, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с. Порошково, вул. Центральна, буд. 72 , загальною площею 29,4 (кв.м) та загальною вартістю 43741 грн., про що було зроблено відповідний запис 131 в книзі 1.

Підставою виникнення права власності е свідоцтво про право власності, САС № 959005 , 02.06.2010 року видане сесією Порошківською сільською радою Перечинського району за №60 від 23.09.2005 року, яке є скасованим від 25.09.2015 року за № 454 тридцять четвертою сесією 6 скликання Порошківською сільською радою Перечинського району.

Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення наведених приписів, позивач надав ксерокопії документів, які суд не вважає належним доказами, з огляду на наступні норми чинного законодавства.

Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Крім того, порядок засвідчення копії документів визначений пунктами 5 26, 5 27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: - зі слів „Згідно з оригіналом, - назви посади, - особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, - дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

При цьому, подані позивачем копії документів не містять відмітки про засвідчення копії оригіналу у порядку, зазначеному вище.

Окрім того, аналізуючи вимоги позивача, суд констатує наступне.

Так, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

З урахуванням наведеного, предметом доказування по вказаній вимозі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого Державним реєстратором рішення. Зі змісту позовної заяви вбачається, що втручання в права позивача було здійснено державним реєстратором шляхом прийняття рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Саме лише зазначення про порушення рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав позивача на розпорядження нерухомим майном не свідчить про те, що спір має приватноправовий характер.

Із суті вказаної позовної вимоги випливає, що предметом спору у відповідній частині позовних вимог є лише правомірність рішень державного реєстратора та відповідність вказаного рішення вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому такий спір пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Питання правомірності чи неправомірності набуття Колективним підприємством Ріка права власності на відповідне нерухоме майно перед судом не порушено.

У відповідній частині (за відповідною вимогою) спір стосується виключно проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, що виключає розгляд такої позовної вимоги (самої по собі/основної) у порядку господарського судочинства.

Вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними (задоволення яких залежить від задоволення іншої - основної позовної вимоги) від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 6-зп від 25.11.1997 сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини).

Частинами 1, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне залишити позовну заяву Порошківської сільської ради без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків у визначений судом спосіб.

Керуючись ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Порошківської сільської ради.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 05.09.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя Ремецькі О.Ф.