Рішення

від 05.09.2019 по справі 240/9156/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9156/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років ОСОБА_1 за його клопотанням від 03.05.2018, зазначеною у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.01.2019 № 2812/0-41/0/22-19 прийнятого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 справа № 0640/3373/18;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером 1825284600:05:000:0664 на території Ружинського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років.

В обґрунтування позову зазначає, що земельна ділянка відповідає місцю розташування, що зображене на графічних матеріалах зазначених у публічній карті; рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні оформлюються наказом.

Ухвалою від 08.07.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 20-23), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що земельна ділянка на яку претендує позивач має орієнтовний склад угідь - рілля та має вищий показник родючості, у зв`язку із чим використання її для сінокосіння буде свідчити про нераціональне використання земельної ділянки; на дану земельну ділянку надано наказ Головного управління щодо надання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства третій особі; місце розташування оспорюваної земельної ділянки та її характеристики суперечать вимогам законів та підпадає під заборону надання її в оренду для сінокосіння; вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є формою втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позивач, як вбачається із позовної заяви, просить справу розглядати без його участі.

В судовому засіданні представник відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Врахувавши думку представника відповідача, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою передачею в оренду земельної ділянки з земель резерву та запасу для сінокосіння терміном на 49 років за кадастровим номером 1825284600 :05: 000 : 0664 площею 13.4759 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області (а.с. 8).

Листом від 08.06.2018 № Г-5608/0-3169/0/22-18 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання.

Не погоджуючись з відмовою, позивач оскаржив її до суду та рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 0640/3373/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 08.06.2018 №Г-5608/0-3169/0/22-18, ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:0664 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, за клопотанням від 03.05.2018 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05 : 000 :0664 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи (а.с. 15).

На виконання рішення суду, відповідач повторно розглянув вказане вище клопотання позивача та листом від 04.01.2019 № 2812/0-41/0/22-19 (а.с. 9) повідомив про відмову у його задоволенні з таких підстав:

1) оскільки ОСОБА_1 є керівником, підписантом та засновником СФГ "Нона", "Нона-1", то подальше надання в оренду земельних ділянок має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів, що передбачено ст. 124 Земельного кодексу України;

2) земельна ділянка має орієнтовний склад угідь-рілля і не може використовуватись для сінокосіння;

3) на дану земельну ділянку надано наказ Головного управління щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства третій особі;

4) дана земельна ділянка перебуває в переліку земельних ділянок, право яких може бути передано в оренду на земельних аукціонах.

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Так, згідно з п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо невідповідності складу угідь на обраній позивачем земельній ділянці бажаному виду використання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Тобто землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись в оренду громадянам для сінокосіння та використовуватись ними лише в межах даного виду використання.

Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 група "Рілля" включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Вказаним переліком затверджено види земельних угідь, проте не встановлено заборони щодо передачі земельних ділянок групи "рілля" в оренду для сінокосіння.

З огляду на викладені положення Земельного кодексу України, безпідставними є посилання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення не може бути передана для сінокосіння, оскільки така передача не суперечить вимогам ч.5 ст. 20 та ст.34 Земельний кодекс України щодо меж користування землями сільськогосподарського призначення певного виду.

Також, однією із підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, слугувало те, що позивач є керівником селянського фермерського господарства "Нона" та "Нона-1", а тому отримання ним земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів. Проте, суд акцентує увагу на тому, що предметом позову є ненадання вказаного вище дозволу ОСОБА_1 , як фізичній особі, а не як керівнику селянських фермерських господарств, тобто керівнику юридичної особи. Відповідно викладені у відзиві доводи відповідача, щодо правомірності прийнятого рішення, до уваги судом не приймаються.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого частиною 2 ст. 77 КАС України покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідних доказів про те, що позивач є керівником та засновником СФГ "Нона", "Нона-1" не надав, як і доказів того, що земельна ділянка відноситься до земель запасу, має орієнтовний склад угідь-рілля, а тому вважає, що відповідач не доказав наявність вказаних обставин та, відповідно, не вважає їх правомірною підставою для відмови у надані дозволу.

Щодо посилання відповідача на те, що на дану земельну ділянку надано наказ Головного управління щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства третій особі, суд зазначає, що надання земельної ділянки у користування є комплексним процесом, що складається з етапів надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробки проекту вказаного проекту, його погодження та затвердження у встановленому Земельним кодексом України та прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування.

Так, надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування, як наслідок він може бути наданий декільком особам одночасно.

Щодо, твердження відповідача, що дана земельна ділянка перебуває в переліку земельних ділянок, право яких може бути передано в оренду на земельних аукціонах, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, суд вважає за необхідне зазначити, що можливе включення земельної ділянки до переліку ділянок, які виставлені на земельні торги в майбутньому не свідчить про те, що дана земельна ділянка включена до такого переліку, як наслідок вказане вище твердження позивача є помилкове.

З огляду на викладене відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 , оформлена листом від 04.01.2019 № 2812/0-41/0/22-19, не може вважатися обґрунтованою і законною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та посилань відповідача на дискреційність їх повноважень стосовно вирішення цього питання, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Практика Європейського суду однозначно свідчить про те, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, ( наприклад, справа "Волохи проти України").

Отже, покладення на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов`язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відтак, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод, встановлених для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Стосовно питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

У контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору №3 від 07.06.2019 (а.с. 11), попередніього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 07.05.2019 (а.с. 10), акту приймання-передачі грошових коштів за послуги адвоката по наданню професійної правової допомоги від 11.06.2019 (а.с. 12) неможливо встановити, в якій конкретній (-ому) справі/позові надавалась правнича допомога. Відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів у сумі 2606,10 грн. адвокатом Нестеренком М.М. від ОСОБА_1 , що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період червень 2019 року. При цьому сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 01.07.2019 на суму 2606,10 грн. (а.с. 13), підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів відповідно до норм податкового законодавства України та не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем. При цьому суд звертає увагу, що згідно попередніього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 07.05.2019, акту приймання-передачі грошових коштів за послуги адвоката по наданню професійної правової допомоги від 11.06.2019, кошти в сумі 2606,10 грн. ОСОБА_1 сплачені та адвокатом отримані, в той час, як, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 01.07.2019, вказані кошти сплачені 01.07.2019, що свідчіть про суперечливості вказаних документів щодо дати оплати послуг адвоката.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги в даній справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення у сумі 2606,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код 39765513) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № 2812/041/0/22-19 від 04.01.2019, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1825284600:05:000:0664 , яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:0664 для сінокосіння, яка знаходиться на території Ружинського району Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк